Рішення № 76943667, 28.09.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6562/16-ц

Провадження №2/442/227/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря - Харіва І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич в порядку загального позовного провадження цивільну справу №442/6562/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 625/08/1-134 в розмірі 416017,79 грн. та витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог поcилається на те, що 11.06.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 625/08/1-134, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 доларів США зі сплатою 13 % річних та кінцевим терміном повернення боргу 10.06.2022. З часу отримання кредиту ОСОБА_1, належним чином не виконував зобов’язання, внаслідок чого станом на 12.09.2016 виникла заборгованість у сумі 15595,86 доларів США ( за курсом НБУ на день проведення розрахунку 416017,79 гривень) з яких: сума заборгованості за кредитом – 248264,76 грн.; заборгованості за відсотками – 102348,07 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 31563,06 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 33841, 89 грн..

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ № 51 від 27.04.2017 дана справа передана на розгляд судді Нагірній О.Б., ухвалою від 28.04.2017 прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільно - процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017р.

Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Ухвалою від 10.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Запропоновано відповідачу в строк до 23.05.2018 подати до суду відзив на позовну заяву, роз'яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, право пред'явити зустрічний позов.

Встановлено позивачу строк до 18.06.2018 для подання відповіді на відзив. Встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

У встановлений ухвалою термін представник відповідача подав відзив на позовну заяву, де просив в позові відмовити в повному обсязі. Зазначає, що до вимог про стягнення боргу слід застосувати строки позовної давності. Крім цього, стверджує, що щодо збільшення відсоткової ставки з 13 % на 15 %, які почали діяти з 20.10.2008 ОСОБА_1 такої додаткової угоди не підписував та згоди на підняття відсоткової ставки не давав. Крім цього, зазначає, що представником банку до позову не додано копій первинних документів в яких було б зазначено ким та коли такі погашення зроблені та з яким цільовим призначенням, а також не вказано яким чином такі погашення вплинули на суму заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Представник позивача подав відповідь на відзив ОСОБА_1, де просить позов задовольнити в повному обсязі. Доводи представника відповідача вважає такими, що не заслуговують на увагу так як нічим не підтверджені та нічим не спростовані доводи позивача.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження..

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив такий задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з’явились, хоча належним чином про час та місце розгляду справи були повідомлені. Про причини неявки суд не повідомили, за таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.

Вислухавши вступне слово представника позивача, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом беззаперечно встановлено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк та ОСОБА_1 11.06.2007 укладено договір кредиту № 625/08/1-134 (а/с 3-7).

Згідно п. 1.1. Кредитного договору Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 10000 дол. США зі сплатою 13 % річних, та наступним порядком погашенням суми основної .

Із матеріалів даної цивільної справи, вбачається, що в порушення умов вказаних кредитного договору, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту із його складовими частинами, та допустив заборгованість, яка згідно з розрахунку заборгованості за договором № 625/08/1-134 від 11.06.2007 станом на 12.09.2016 має заборгованість 15595,86 доларів США.

Дрогобицьке відділення Львівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» двічі ( 27.10.2008 та 16.12.2008) направляв на адресу відповідача ( вул. Грушевського, 6, кв., 24 м. Стебник Львівської області ) лист – повідомлення про стан заборгованості за кредитним договором 625/08/1-134 від 11.06.2007, та попереджено про обов’язок дострокового погашення боргу у разі не погашення заборгованості.

В п.2.5. Кредитного договору передбачено черговість погашення боргу у випадку прострочення: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитним договором; пеня за порушення строків повернення Кредиту та сплати відсотків; штраф.

Отже, в даному випадку внесенням суми коштів в певному розмірі розуміється визнання боргу в цілому, а не певного платежу в силу обов'язку спочатку погасити прострочену заборгованість, а потім строкову.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 посилаються на те, що з 01.12.2009 р. на 666,00 доларів США безпідставно збільшилася сума кредиту до 10666,00 доларів США. З яких причин та на якій підставі їм невідомо.

З матеріалів справи встановлено, що 24.11.2009 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №1 про внесення змін до Договору іпотечного кредиту №625/08/1-134 від 11.06.2007 р. і в пункті 1.1. та п.1.1.1. Договору в новій редакції сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни: «Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 10666,00 (Десять тисяч шістсот шістдесят шість) доларів США, зі сплатою 15,0 (П’ятнадцять) процентів річних - та з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 10.06.2027 року (включно), на умовах визначених цим Договором.»

Таким чином збільшення суми кредиту було здійснено між сторонами за взаємною згодою на підставі додаткової угоди, а збільшення відсоткової ставки із 13% до 15 % | відповідно з внесенням змін в пункти договору.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами статей 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зіст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч.2ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст.ст. 623, 625 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 „Про судове рішення у цивільній справі згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв’язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-1672цс16, відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов’язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається із Офіційного курсу Національного банку офіційний курс гривні до долару США станом на 12.09.2016 становив 26.67 грн (за 1 дол. США)

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 р. у справі №61-4548 св 18 чітко визначив, що при відсутності спростування боржником поданого банком розрахунку боргу (наданні іншого розрахунку, який би підтверджував відсутність заборгованості, боржника перед банком) судом до уваги береться виключно розрахунок банку без витребування документів первинної бухгалтерської документації .

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм викладені в постановах Верховного Суду.

Так Верховний Суд в постанові від 21.02.2018 р. у справі №61-4548 св 18 дав такий висновок: «Посилання у касаційній скарзі на те, що при стягненні кредитної заборгованості суди взяли за основу лише розрахунок ПАТ «Укрсоибанк» та не були враховані та взяті до уваги документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки саме такі підтверджують наявність чи відсутність заборгованості позичальника. Колегія суддів відхиляє, оскільки банком надано розрахунок заборгованості із зазначенням його складових, який відповідачем не спростовано та не надано іншого розрахунку, який би підтвердив відсутність заборгованості останнього перед банком.»

Відповідачем ОСОБА_1 не надано ні власного розрахунку боргу, ні квитанцій, котрі б спростовували суму, наведену у банківському розрахунку боргу станом на 12.09.2016 , а тому посилання відповідача, та представника на відсутність документації, первинної бухгалтерської документації є неаргументованим та передчасними.

Виходячи з того, що відповідач не виконує взятих на себе зобов’язань, порушує вимоги умов кредитного договору, на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 15595,86 дол. США, що еквівалентно сумі 416017 грн. 79 коп., яка складається з наступного: заборгованості за кредитом – 248264,76 грн.; заборгованості за відсотками – 102348,07 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту – 31563,06 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків – 33841, 89 грн..

Поряд з тим, представником позивача неодноразово заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності, у зв’язку з пропуском строку на звернення до суду з даним позовом, то слід зазначити таке.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом норми початок перебігу позовної давності пов’язується не тільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року №6-116цс13, та постанові Верховного суду України по справі №6-31 цс15, які згідно зі ст. 360 ЦПК України є обов’язковою для усіх судів України.

У Постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року № 6-116цс13 вказано, що у випадку, коли умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи наведене, та те, що останнє погашення позичальник ОСОБА_1 вчинив 15.01.2015, відповідно була вчинена дія, що свідчить про визнання ним боргу. Отже, перебіг позовної давності переривався (перед останній платіж 04.11.2014) та почав відраховуватись після останнього визнання боргу 15.01.2015. А тому, позивач не пропустив строку для звернення з таким позовом до суду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 6240,27.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 526,527,530,615,625,1052,1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289, ЦПК України, суд -

ухвалив :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН : НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1)на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( МФО № 300023, ЗКПО 00039019, р/р 29092010130002) заборгованість за кредитним договором від 11.06.2007 року № 625/08/1-134 у загальному розмірі 416017,79 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом – 248264,76 грн.; заборгованості за відсотками – 102348,07 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту – 31563,06 грн.; пеню за несвоєчасне повернення відсотків – 33841, 89 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН : НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1)на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» ( МФО № 300023, ЗКПО 00039019, р/р 29092010130002) 6240, 27 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 5.10.2018.

Суддя: О.Б.Нагірна