Рішення № 76943458, 21.09.2018, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/842/17

Номер провадження 2/438/87/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

21 вересня 2018 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Слиша А.Т.,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», третя особа ОСОБА_4 про стягнення суми страхового відшкодування,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» суму страхового відшкодування у розмірі 9448, 27 грн. та 640 грн. оплачених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.10.2016 у м.Бориславі на вул.Шевченка-Міцкевича стався страховий випадок, а саме: відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням позивача. Винуватцем ДТП було визнано ОСОБА_4, який визнав свою вину. Номер страхового поліса винуватця ДТП – ОСОБА_4 – АЕ №9002990, дійсний до 29.03.2017. Позивач 07.10.2016 подав заяву відповідачу про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у сумі 5835,43 грн., але кошти не було виплачено. 23.03.2017 позивач подала повторну заяву до центрального офісу відповідача у м.Києві, але відповіді не отримала. До цього часу страхове відшкодування їй не виплачено. Вважає бездіяльність відповідача неправомірною, такою, що не відповідає законодавству, зокрема, ч.2 ст.22, п.36.1, 36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.979, ст.990 ЦК України, п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування».

Ухвалою судді Бориславського міського суду Хемич О.Б. від 27.09.2017 відкрито провадження у справі. У розгляді справи неодноразово оголошувалися перерви у зв’язку з неявкою учасників справи, клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 28.11.2017 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_4

15.02.2018 внаслідок повторного перерозподілу справи, у зв’язку із закінченням в судді Хемич О.Б. повноважень судді Бориславського міського суду Львівської області, вказану справу передано у провадження судді Слиша А.Т.

Разом з тим, 15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Так, згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання позивач та представник позивача не з'явились. Представник позивача – адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 08.11.2017, подав через канцелярію суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав.

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» суму страхового відшкодування у розмірі 9448, 27 грн. з тих підстав, що 04.10.2016 у м.Бориславі Львівської області стався страховий випадок, зокрема ДТП за участю її автомобіля НОМЕР_2, та автомобіля НОМЕР_3.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа-Щегельський Б.Ф. застрахував цивільно-правову відповідальність осіб, які експлуатують транспортний засіб Suzuki Swift, р.н.НОМЕР_4, у відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», номер полісу АЕ-9002990.

Позивач ОСОБА_2 застрахувала цивільно-правову відповідальність осіб, які експлуатують транспортний засіб Renault Clio, р.н. НОМЕР_5, у ПрАТ «СК «Уніка», поліс №АІ/8641764.

Відповідно до п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та третя особа ОСОБА_4 у відповідності до п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» склали відповідне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 04.10.2016, у якому зазначено про пошкодження транспортних засобів, а третя особа ОСОБА_4 зазначив про визнання ним своєї вини.

Однак, позивачем не долучено жодного доказу на підтвердження того, що позивач направляв відповідачу у встановлений строк вищевказане повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Також позивачем не подано жодного доказу на підтвердження того, що протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду позивач подав відповідачу заяву про страхове відшкодування, що передбачено вимогами ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивачем надано підтвердження надіслання відповідачу повторної заяви про виплату страхового відшкодування разом з копією повідомлення про ДТП, однак, така заява датована 23.03.2017 та відповідно, не може підтверджувати факту вчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку та факту надіслання відповідачу у встановлений законодавством строк всіх необхідних для виплати документів.

Відповідно до положень ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Крім цього, на підтвердження завдання автомобілю позивача пошкодження та відповідно, отриманих збитків, позивач надав копію протоколу огляду транспортного засобу від 07.11.2016, однак, у вказаному документі зазначено про огляд транспортного засобу з іншим номерним знаком. Також представником позивача надано копію звіту №2382/16 про оцінку автомобіля Renault Clio, однак, у ньому відсутня дата звіту, є відсутньою частина тексту із зазначенням номерного знаку автомобіля, щодо якого складено звіт, враховуючи, що у ньому зазначено, що калькуляція на ремонт складалася на підставі вищевказаного протоколу огляду транспортного засобу від 07.11.2016р., у якому, як зазначено вище, вказано про огляд транспортного засобу з іншим номерним знаком.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи викладене, оцінивши зібрані та досліджені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

В порядку ст. 141 ЦПК України суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», третя особа ОСОБА_4 про стягнення суми страхового відшкодування – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя А.Т.Слиш