Ухвала суду № 76942397, 05.10.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4540/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2018 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., за участю секретаря судового засідання Гайданки Г.В., прокурора Харлапова А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на бездіяльність прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із скаргою у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, згідно з якою просить:

задовольнити скаргу адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на бездіяльність прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону ОСОБА_3, яка допущена під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014070210000038 та полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;

скасувати постанову прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону ОСОБА_3 про відмову в задоволені клопотання про закриття кримінального провадження № 42014070210000038;

зобов’язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні № 42014070210000038 вчинити дії, визначені п. 1 ч. 2 ст. 283, ч. 1 ст. 284 КПК України, в частині підозри ОСОБА_2 та протягом трьох днів з часу постановлення ухвали слідчого судді, прийняти постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42014070210000038;

протягом 24 годин з моменту прийняття уповноваженим прокурором у кримінальному провадженні постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42014070210000038, зобов’язати уповноважену особу військової прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про закриття кримінального провадження.

В обґрунтування скарги адвокат посилається на те, що військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону Західного регіону України проводиться досудове розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР 15.08.2014 року за № 42014070210000038.

02.05.2018 року адвокат ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_2, звернувся до процесуального прокурора Харлапова А. з клопотанням про закриття кримінального провадження щодо свого підзахисного з підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вказує, що 03.05.2018 року постановою прокурора Харлапова А. відмовлено у задоволенні вказаного клопотання про закриття кримінального провадження, її копію адвокат ОСОБА_1 отримав 08.05.2018 року, про що міститься відмітка у матеріалах кримінального провадження, а тому строк оскарження бездіяльності прокурора підлягає обчисленню з цієї дати.

Винесену постанову вважає необґрунтованою, а дії процесуального прокурора незаконними та такими, що суперечать вимогам кримінального процесуального закону, що в свою чергу призводить до грубого порушення прав та свободи особи, гарантованих їй законом та Конституцією України.

Зауважує, що при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження було встановлено наступні обставини.

15.08.2014 року військовою прокуратурою внесено відомості до ЄРДР за № 42014070210000038 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КПК України. В повідомленні про підозру від 26.09.2014 року зазначено, що ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, з метою ухилення від проходження військової служби, без дозволу відповідних військових службових осіб, з метою ухилення від проходження військової служби, у визначений час, а саме, 27.05.2014 року на збірний пункт Закарпатського обласного військового комісаріату для направлення в розпорядження командира військової частини В0124 для подальшого проходження військової служби не з’явився, не повідомивши про причини свого неприбуття та взагалі відсутній на військовій службі по теперішній час, чим вчинив нез’явлення на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць.

Наказом Тячівського РВК № 53 від 19.03.2014 року ОСОБА_2 призначений на посаду водія групи забезпечення Тячівського районного військового комісаріату.

03.05.2018 року в м. Ужгороді сформовано військову частину В0124, до якої, згідно з матеріалами кримінального провадження, власне і був переведений солдат ОСОБА_2 відповідно до наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату № 13 від 16.05.2014 року та призначений на посаду водієм стрілецької роти 4 батальйону територіальної оборони оперативного командування «Північ». Згідно з цим наказом ОСОБА_2 вважався таким, що прийняв посаду та приступив до виконання своїх обов’язків з 16.05.2014 року. Даний наказ був направлений до відповідного районного комісаріату та його зміст мав бути доведений солдату ОСОБА_2 військовим комісаром, після чого той мав очікувати подальших вказівок щодо необхідності прибуття до новоствореної військової частини.

26.05.2014 року телеграмою Закарпатського ОВК 156/6/1956 військових комісарів міських та районних військових комісаріатів Закарпатської області було зобов’язано доставити до військового обласного комісаріату 27.07.2014 року о 10 год. 30 хв. особовий склад районних комісаріатів, серед яких, нібито мав бути і солдат ОСОБА_2

31.05.2014 року телеграмою Закарпатського ОВК 156/6/2094 військового комісара Тячівського РВК повідомлено про неявку на шикування 30.05.2014 року на 09 год. 30 хв. солдата ОСОБА_2 та зобов’язано забезпечити його явку 02.06.2018 року.

Вказує, що після цієї телеграми, будь-яка інформація з приводу неявки солдата ОСОБА_2 до новоствореної в/ч відсутня, ніхто з керівництва військової частини, ні командир, ні його підлеглі жодним чином не реагували на відсутність солдата ОСОБА_2 у військовій частині. Більше того, за період перебування ОСОБА_2 на службі у в/ч В0124, а це з 16.05.2014 року, він ще принаймні двічі призначався на одну і ту ж саму посаду – водія стрілецької роти 4 батальйону територіальної оборони оперативного командування «Північ», а саме наказом від 30.05.2014 року та наказом від 08.08.2014 року, при цьому, останній, був виданий та підписаний не зважаючи на те, що ОСОБА_2 станом на 05.06.2014 року вважався таким, що незаконно відсутній (наказ командира в/ч В1024 від 06.06.2017 року). Яким чином, в якій хронології та за яких обставин видавалися та підписувались ці накази, які містять численні виправлення у даті їх підписання та номері наразі залишається не встановленим, що, власне, ставить взагалі під сумнів легітимність і законність існування військової частини В0124, а також повноваження її службових осіб.

Адвокат вважає, що всупереч встановлених слідством обставин ОСОБА_2 ніколи не призначався на посаду в/ч В0124, він не знав, і жодним чином не міг знати про своє призначення на посаду до в/ч В0124, оскільки згідно з інформацією з ДПС України від 01.10.2014 року за № 0.254-11095/0/15-14 ОСОБА_2 був відсутнім на території України у період часу з 30.04.2014 року по 01.10.2014 року, а відтак і не мав обов’язку явки до цієї військової частини, а отже і не вчиняв жодних протиправних дій, пов’язаних з залишенням цієї військової частини, і в його діях відсутній склад і подія інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, і доказів, які підтвердили протилежне, немає.

Всупереч показам військового комісара Тячівського РВК ОСОБА_4 та його заступника ОСОБА_5, а також показів начальника відділення офіцерів запасу і кадрів підполковника ОСОБА_6, які були допитані у якості свідків та попереджені про кримінальну відповідальність, солдат ОСОБА_2 ніколи не ознайомлювався з жодним наказом про призначення його на посаду в/ч В0124, його не інформували про необхідність явки до новоствореної військової частини.

Зазначає, що останнім записом у військовому квитку солдата ОСОБА_2 серії ЛВ № 044016 є запис про призначення його на посаду водія Тячівського РВК, датований 19.03.2014 року. В той час, як долучений до матеріалів кримінального провадження дублікат військового квитка солдата ОСОБА_2 сфальсифікований та є підробкою.

Будь-яких доказів про залишення ОСОБА_2 Тячівського РВК без дозволу відповідних посадових осіб немає, більше того такі дали якраз протилежні покази.

В той же час, слідчий військової прокуратури та процесуальний прокурор, володіючи достовірною інформацією про те, що у період часу з 30.04.2014 року по 01.10.2014 року солдат ОСОБА_2 був відсутній на території України, що прямо вказує на не обґрунтованість пред’явленої йому підозри, не вчиняють жодних дій для перевірки виявлених обставин, у тому числі не перевіряють наявність в діях окремих посадових осіб ознака злочину, передбаченого ст. 384 КК України, що також призводить до укриття тяжких злочинів.

Мотивуючи скаргу положеннями ст. ст. 28, 113, 114, 116, 219, 220, 283, 284 КПК України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адвокат вказує, що 03.05.2018 року прокурор військової прокуратури Ужгородського гарнізону ОСОБА_3 виніс постанову про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження. У даному випадку постанова прокурора про відмову у задоволенні клопотання захисника є недостатньо вмотивована, прокурором не було надано оцінку та не спростовано доказів, які прямо вказують на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження пред’явленої ОСОБА_2 підозри, а тому його рішення з цього приводу є незаконним та необґрунтованим.

Адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, у дане судове засідання не з’явився, при цьому адвокат подав до суду письмове клопотання від 05.10.2018 року, згідно з яким у зв’язку із зайнятістю за основним місцем роботи у ПГК ДВНЗ УжНУ просить розгляд його скарги на дії прокурора у порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України проводити у його відсутності. Зазначив, що подану скаргу підтримує, просить задовольнити в повному обсязі з наведених у ній мотивів.

Прокурор Харлапов А.М. у судовому засідання просив відмовити у задоволенні поданої скарги, вважаючи таку безпідставною.

Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши скаргу та дослідивши матеріали, які долучені до неї, та матеріали, надані прокурором у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Як встановлено слідчим суддею, військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону військової прокуратури Західного регіону України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014070210000038, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію (ч. 1 ст. 111 КПК України).

За правилами ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У рамках вказаного кримінального провадження 26.09.2014 року повідомлено про підозру ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а саме, шляхом надіслання поштою, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копію якого надано прокурором у судовому засіданні. Вказане повідомлення скеровано за адресою місця проживання ОСОБА_2 і вручено адресату 27.09.2014 року.

Захисник – адвокат ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до військової прокуратури Ужгородського гарнізону із клопотанням про закриття кримінального провадження, оскільки докази, які зібрані у провадженні містять суперечності.

За результатом розгляду вказаного клопотання прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України майором юстиції ОСОБА_3 винесено постанову від 03.05.2018 року, згідно з якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_2 – ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження № 42014070210000038 за ч. 3 ст. 407 КК України.

Постанову прокурор мотивує тим, що у ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, з метою ухилитися від проходження військової служби, без дозволу відповідних військових службових осіб, з метою ухилитись від проходження військової служби, у визначений час, а саме, 27.05.2014 року на збірний пункт Закарпатського обласного військового комісаріату для направлення в розпорядження командира військової частини В0124 для подальшого проходження військової служби не з’явився, не повідомивши про причини свого неприбуття та взагалі відсутній на військовій службі по теперішній час, чим вчинив нез’явлення на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць. Дані обставини вчинення кримінального правопорушення підтверджують допитані в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які підтвердили, що ОСОБА_2 відсутній на військовій службі без поважних причин. 26.09.2014 року слідчим військової прокуратури Ужгородського гарнізону винесено повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України та цього ж дня останнього оголошено у розшук. Прокурор зазначає, що сам підозрюваний ОСОБА_2 на даний час ухиляється від військової служби та слідства, і покази з приводу відсутності на військової службі не надав, а тому підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.

З оглянутих слідчим суддею матеріалів встановлено, що 08.05.2015 року слідчим військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного гарнізону України лейтенантом юстиції ОСОБА_13 винесено постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014070210000038 від 15.08.2014 року, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв’язку з тим, що всі необхідні та можливі слідчі (розшукові) й інші процесуальні дії у провадженні проведені, а також враховуючи те, що місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_2 на даний час невідоме.

Частиною 5 ст. 280 КПК України визначено, що після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Вважаючи постанову прокурора про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження недостатньо вмотивованою, захисник – адвокат ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з даної скаргою про її скасування та зобов’язання прокурора вчинити певні дії.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні

Положення ч. 1 ст. 303 КПК України не передбачають оскарження бездіяльності прокурора, які полягають в іншому, ніж зазначено в ч. 1 ст. 303 КПК України, на стадії досудового розслідування.

Заявлені вимоги адвоката ОСОБА_1 переліком ст. 303 КПК України не визначені.

Стаття 284 КПК України містить підстави для закриття кримінального провадження.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Межі втручання слідчого судді у діяльність прокурора обмежуються ч. 1 ст. 303 КПК України.

Кримінальний процесуальний закон визначає, що під час досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений на розгляд питань, які повинен вирішувати прокурор, втручання в діяльність якого прямо заборонена ч. 1 ст. 36 КПК України.

Прокурор самостійно приймає рішення щодо існування підстав для закриття кримінального провадження і лише постанова прокурора про закриття кримінального провадження може бути предметом розгляду слідчим суддею, про що вказано в п. 4 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Таким чином, системний аналіз чинного КПК України дозволяє дійти висновку, що під час досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений на розгляд скарги про зобов’язання прокурора закрити кримінальне провадження, оскільки зазначене питання відноситься до компетенції прокурора.

Разом з тим, за приписами ч. 4 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, що є принципом диспозитивності розгляду.

Згідно з положень ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, серед іншого, про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов’язання вчинити певну дію.

Виходячи з вищенаведеного та оцінюючи обґрунтованість поданої скарги, приймаючи до уваги, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014070210000038 зупинено у зв’язку з оголошенням в розшук підозрюваного, та після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного, в поданій скарзі заявником ставляться питання, що не входять в перелік рішень чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а також не належить до повноважень слідчого судді, передбачених КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, слід відмовити.

Статтею 9 Конституції України регламентовано, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_10 України, є частиною національного законодавства України.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі «Мушта проти України» суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Крім того, у справах «ОСОБА_9 проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз’яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Водночас, слідчий суддя вважає за необхідне роз’яснити заявнику, що дана ухвала не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді або в іншому судовому порядку і не перешкоджає захисту прав особи, яка подала скаргу, в порядку, передбаченому КПК України.

Частиною 3 ст. 307 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на бездіяльність прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 05 жовтня 2018 року о 16 год. 30 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_14