Рішення № 76942200, 26.09.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7345/18

2/296/2290/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_3, про визнання права власності на частину квартири за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади в особі ОСОБА_4 міської ради, у якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/3 ідеальну частину квартири №22, жилою площею 47,7 кв.м., загальною площею 65,56 кв.м., яка розташована АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що володіє на праві спільної часткової власності 1/3 ідеальною частиною квартири, розташованої АДРЕСА_2. Іншими співвласниками квартири в рівних частинах по 1/3 є її чоловік ОСОБА_3 та тітка ОСОБА_5, яка померла 15.09.1998 року. Спадщину після смерті тітки ОСОБА_5 ніхто не прийняв, квартира перейшла у спільне управління подружжя. На даний час вона з чоловіком продовжують проживати у вказаній квартирі, проводять поточний та капітальний ремонти. Посилаючись на те, що її чоловік не заперечує проти того, щоб частина майна померлої ОСОБА_5 перейшла у її одноосібне володіння відповідно до вимог ст.344 ЦК України, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 13 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання (а.с.16).

28.08.2018 представник відповідача ОСОБА_4 міської ради подав клопотання з проханням розглядати справу у відсутність представника, просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту її прав, оскільки за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (а.с.23-24).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що знайома з позивачем з 1967 року, разом працювали у проектному інституті. Тітка позивача переїхали жити до неї та користувалася окремою кімнатою. Позивач робила ремонти в квартирі, оплачувала комунальні платежі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на праві спільної власності належить квартира АДРЕСА_3, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло №4685 від 27.08.1993 року, видане Відділом приватизації державного житлового фонду (а.с.5).

На підставі зазначеного свідоцтва та відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП "ОСОБА_4 обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_4 обласної ради позивачу ОСОБА_1, на праві приватної спільної сумісної власності належить 1/3 частка, ОСОБА_3 - 1/3 частка, а ОСОБА_5 - 1/3 частка (а.с.6).

Згідно довідки ТОВ КК “Полісся” від 04.09.2018 року у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3 з 29.01.1970 року (а.с.32).

Відповідно до довідки ТОВ КК “Полісся” №14 від 04.09.2018 року видана ОСОБА_1 заборгованості по квартирній платі станом на 01.09.2018 року немає.

ОСОБА_5 померла 15.09.1998 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ТП №099937 (а.с.3).

В свою чергу позивачка зазначає, що вона добросовісно володіє квартирою №22 по вул. В.Бердичівська,59/19 у м. Житомирі більше 10 років.

В судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно з 1970 року по теперішній час проживає у спірній квартирі, несе витрати по утриманню квартири, проводила ремонтні роботи.

Водночас, згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 9, 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року за №5, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи положення ст.ст. 335 та 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (ст. 214 ЦПК).

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, наданих в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до змісту положень ст. 344 ЦК України набуття права власності на майно за набувальною давністю є самостійною підставою набуття права власності. В зазначеному випадку право власності на нерухоме майно не переходить від спадкодавця до спадкоємця (ст. 1216 ЦК України), а набувається за рішенням суду (ч.4 ст. 344 ЦК України).

Отже, спори про набуття права власності за набувальною давністю не є спорами із спадкування, в тому числі й у випадках, коли особа заявляє про давність володіння (ч.2 ст. 344 ЦК України). Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_5 15.09.1998 року спадкова справа не заводилася (а.с.4).

В судовому засіданні позивач посилалася на те, що є племінницею ОСОБА_5, про можливість оформлення своїх спадкових прав після смерті останньої у судовому порядку дізналася через декілька років після смерті, навіть отримала рішення суду про встановлення родинних відносин з ОСОБА_5, а саме, що остання є її тіткою. Але подальших дій щодо отримання спадщини після смерті тітки не вчиняла, вирішила набути право власності на майно померлої (1/3 квартири) шляхом пред’явлення даного позову.

Зазначені пояснення позивача також підтримав її чоловік ОСОБА_3, відповідач у справі.

Крім того як вбачається з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, останній надавався ОСОБА_1 08.11.2011 року для оформлення спадкових прав після гр. ОСОБА_5, що складає 1/3 ід.ч. (а.с.6)

В свою чергу, положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу.

При цьому, враховуючи те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, а також можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Оскільки позивач знала за ким зареєстровано право власності на частку у спірній квартирі, хто є її власником, за наявності у неї підстав для набуття права власності в порядку спадкування за законом після смерті тітки ОСОБА_5, та враховуючи положення ч.1 ст. 5 ЦПК України, за якою здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, суд дійшов висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту права, що є підставою для відмови у позові.

За наявності встановлених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 18, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Територіальної громади в особі ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_3 у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач:

ОСОБА_1,

місце реєстрації:

АДРЕСА_5

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

територіальна громада

в особі ОСОБА_4 міської ради

місцезнаходження:

м.Житомир, майдан ОСОБА_7,4/2

ЄДРПОУ 13576954

Відповідач:

ОСОБА_3,

місце реєстрації:

АДРЕСА_5

РНОКПП НОМЕР_2

Повний текст рішення складено 01.10.2018 року.

Суддя О. С. Рожкова