Рішення № 76940254, 05.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2018Справа № 910/4907/13Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Картавцева Ю.В., суддя Князьков В.В. та суддя Сташків Р.Б., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко - Україна"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство "Омега Банк"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна іпотечна установа

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна організація (Установа, заклад) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 15182816,67 доларів США, що еквівалентно 199109158,29 грн.

Представники:

від позивача: Пата С.П.,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від третьої особи 1: не з'явився,

від третьої особи 2: Дяченко В.С.,

від третьої особи 3: Музичук Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "СВЕДБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ІНВЕСТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО-Україна" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №837 К-Н від 20.08.2008 у сумі 13752195,41 дол. США, що за курсом НБУ станом на 12.03.2013 еквівалентно 109921297,91 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитної угоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 (суддя Полякова К.В.) порушено провадження у справі №910/4907/13 та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 замінено найменування позивача на Публічне акціонерне товариство "Омега банк" та зупинено провадження у справі до вирішення справи №910/9294/13.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 здійснено заміну позивача у справі № 910/4907/13 - Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

23.09.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої сума позовних вимог складає 15182816,67 доларів США, що еквівалентно 199109158,29 грн.

За наслідками судового засідання 09.10.2014, судом задоволено заяву позивача від 23.09.2014 про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 визначено для розгляду справи №910/4907/13 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Літвінова М.Є., Сташків Р.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 справа №910/4907/13 прийнята вищезазначеною колегією суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 06.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 09.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 призначено у справі №910/4907/13 судову фінансово-кредитну (економічну) експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/4907/13 на п'ятнадцять днів та зупинено провадження у справі.

03.04.2015 до відділу діловодства суду від Державної іпотечної установи надійшла заява про заміну позивача його правонаступником.

13.06.2016 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №7023/16-45 від 09.06.2016, згідно із яким КНДІСЕ направлено клопотання про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

17.06.2016 через відділ діловодства суду від ПАТ "Дельта Банк" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

В результаті повторного автоматичного розподілу вказана справа була передана для розгляду колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Турчин С.О., суддя Літвінова М.Є., суддя Сташків Р.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Турчин С.О., суддя Літвінова М.Є., суддя Сташків Р.Б. прийнято справу №910/4907/13 до свого провадження та поновлено провадження у справі № 910/4907/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 задоволено клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2016 провадження у справі № 910/4907/13 зупинено до закінчення проведення судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи.

09.09.2016 через відділ діловодства суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-економічної експертизи № 7023/16-45 від 31.08.2016, а також матеріали справи № 910/4907/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 поновлено провадження у справі № 910/4907/13 та призначено її до розгляду на 29.09.2016.

27.09.2016 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 відкладено розгляд справи № 910/4907/13 на 18.10.2016.

18.10.2016 через відділ діловодства суду від позивача та від відповідача 1 надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору.

18.10.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/4907/13 на 15 днів та відкладено її розгляд на 15.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 відкладено розгляд справи № 910/4907/13 на 01.12.2016.

25.11.2016 через відділ діловодства суду від Державної іпотечної установи надійшли пояснення та документи по справі.

30.11.2016 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом, в судовому засіданні 01.12.2016, за результатами розгляду поданого позивачем клопотання про зупинення провадження у справі, відмовлено в його задоволенні, а також відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі від 27.09.2016 та клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі від 04.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2017 відкладено розгляд справи № 910/4907/13 на 26.01.2017.

26.01.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 розгляд справи № 910/4907/13 відкладено на 16.02.2017, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державну іпотечну установу.

16.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору.

16.02.2017 від позивача надійшли документи по справі.

У судовому засіданні 16.02.2017 відмовлено в залученні до участі у справі Генеральної прокуратури України, відмовлено в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 16.02.2017 залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; зупинено провадження у справі №910/4907/13 до вирішення справи №910/7084/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи про визнання недійсним договору застави майнових прав № Д- 2/2015 від 04.02.2015 та договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015 від 04.02.2015.

06.03.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 поновлено провадження у справі №910/4907/13, суд ухвалив розгляд справи №910/4907/13 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі № 910/4907/13 призначити на 29.03.2018.

В результаті проведення повторного автоматизованого розподілу справи №910/4907/13 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Турчин С.О. (головуючий), суддя Сташків Р.Б., суддя Князьков В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 прийнято справу №910/4907/13 до свого провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.04.2018.

26.04.2018 до відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про витребування доказів.

В судовому засіданні 26.04.2018 продовжено підготовче провадження на тридцять днів та відкладено підготовчого засідання на 21.06.2018.

18.06.2018 до відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду справи №910/7084/16.

21.06.2018 до відділу діловодства суду від третьої особи 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 21.06.2018 судом відмовлено в задоволенні клопотань відповідача 1 про зупинення провадження у справі та про витребування доказів, відмовлено в задоволенні клопотань третьої особи 2 про заміну позивача його правонаступником та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/4907/13 до судового розгляду по суті, розгляд справи № 910/4907/13 по суті призначено на 10.07.2018.

В результаті проведення повторного автоматизованого розподілу справи №910/4907/13 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Картавцева Ю.В. (головуючий), суддя Сташків Р.Б., суддя Князьков В.В.

За змістом ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність почати розгляд справи спочатку та призначити підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 (головуючий суддя Картавцева Ю.В., суддя Сташків Р.Б., суддя Князьков В.В.) прийнято справу № 910/4907/13 до розгляду, підготовче засідання призначено на 21.08.2018, встановлено учасникам судового процесу строки для подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання, призначене на 21.08.2018, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 (головуючий суддя Картавцева Ю.В., суддя Сташків Р.Б., суддя Князьков В.В.) підготовче засідання призначено на 11.09.2018.

У підготовче засідання 11.09.2018 з'явилися представники позивача та третіх осіб 2 та 3. Представники відповідачів та третьої особи 1 у підготовче засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили.

У підготовчому засіданні 11.09.2018 судом встановлено, що судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2018.

04.10.2018 до відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що директор відповідача 1 перебуває на лікарняному, а тому, у зв'язку з відсутністю інших представників відповідача 1, останній просить суд відкласти розгляд справи.

У судове засідання 05.10.2018 з'явилися представники позивача та третіх осіб 2 та 3. Представники відповідачів та третьої особи 1 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що відповідачем 1 не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 216 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення розгляду справи. Зокрема, відповідач 1, зазначаючи про перебування керівника на лікарняному, не надав суду жодного доказу у підтвердження таких обставин, у зв'язку з чим суд вважає подане клопотання необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 05.10.2018, за відсутності представників відповідачів та третьої особи 1, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 05.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Омега банк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» (відповідач 1, позичальник) було укладено кредитний договір № 837 К-Н (далі - Кредитний договір).

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії (кредитна лінія), сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2. Кредитного договору передбачено, що розмір кредитної лінії: 20250000,00 дол. США, який змінюється відповідно до графіку, наведеного в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору строк користування кредитною лінією: з 20.08.2008 по 20.08.2015 включно з урахуванням графіку.

Як передбачено п. 1.4. Кредитного договору, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить: проценти за користування кредитними коштами розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі LIBOR + 7% річних, починаючи з 3-го місяця отримання першого траншу, за умови, якщо обсяг щомісячних надходжень від реалізації продукції, надання послуг, виконання робіт на поточні рахунки (кредитовий оборот по рахунках) позичальника, відкритих в ВАТ «Сведбанк» за попередній місяць, складає розмір пропорційно заборгованості по кредитам ВАТ «Сведбанк» в кредитному портфелі позичальника.

LIBOR - фіксована індикативна ставка LIBOR, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків - членів Британської Банківської Асоціації; фіксується на 11:00 год. по Лондонському часу для визначення валюти і строків кредитування; при виконанні даного договору ставка LIBOR визначається по даних РЕЙТЕРС на відповідну дату (п. 1.4.1.).

За базовий LIBOR сторони приймають ставку LIBOR на строк в 6 місяців. Процентний період - строк, протягом якого при розрахунку процентів за користування кредитною лінією застосовується базовий LIBOR, та складає 6 місяців. При цьому, перший процентний період починається з дати підписання цього договору; кожний наступний процентний період починається з дня, що слідує за останнім днем попереднього процентного періоду; якщо будь-який процентний період закінчуватиметься у день, що не є банківським днем, такий процентний період продовжується до наступного банківського дня.

Протягом кожного процентного періоду застосовується процентна ставка, що визначається за даними системи РЕЙТЕРС за 2 банківські дні до дати початку процентного періоду (у разі відсутності даних в системі РЕЙТЕРС за 2 банківські дні до дати початку процентного періоду до розрахунку приймаються останні дані, що визначені системою РЕЙТЕРС) (п. 1.4.2.).

LIBOR + 7,5% річних у разі порушення умов п. 1.4.1., 1.4.6. цього договору (п. 1.4.3.).

Діюча ставка, визначена п. 1.4.1.-1.4.3. + 2% річних у разі порушення кожної з умов п. 5.1.5., 5.1.6., 5.1.7., 7.1.10., 7.1.11., 7.1.12., 7.1.13., 7.1.14., 7.1.15 цього договору (п. 1.4.4.).

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно з п. 1.4. цього договору, з дня надання кредитної лінії до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії). При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією.

Проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком виходячи з умов тривалості року 360 днів та фактичної кількості днів у місяці (п. 3.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа включно за попередній місяць (з 09:00 год. до 18:00 год.) і на дату повернення кредитної лінії.

Пунктом 4.1. Кредитного договору встановлено, що погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 20.08.2015 включно у відповідності зі змінами розміру кредитної лінії, встановленими у графіку. При цьому, при зміні розміру кредитної лінії відповідно до Графіку строком погашення заборгованості за кредитною лінією, що перевищує розмір кредитної лінії, встановлений на наступний термін користування нею, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий розмір кредитної лінії відповідно до Графіку. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачуються одночасно з погашенням кредитної лінії у відповідності до п.п. 1.2., 1.3.

Згідно з п. 6.1. Кредитного договору, у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені у п.п. 1.3., 3.3., 3.4., 4.1., 7.5., 7.6., 8.1. та 8.2. цього договору, позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеною у п. 1.4., що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівно 360 дням. Пеня сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору сторони за взаємною згодою домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язань за цим договором при настанні наступних обставин: якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п. 3.3. та/або п. 7.5. та/або 7.6. цього договору, та/або при невиконанні додаткових зобов'язань позичальника, передбачених п.п. 5.1.5.-5.1.7. та/або 7.1.1.-7.1.15 цього договору (пп. 8.1.1.).

При настанні обставин, встановлених у п.п. 8.1.1.-8.1.5. цього договору строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення коштів, одержаних в рахунок кредитної лінії, сплата процентів за користування ними) за взаємною згодою сторін вважається таким, що настав на десятий банківський день з дня направлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору у порядку, передбаченому цим пунктом договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення (п. 8.1. Кредитного договору).

Додатком №1 до Кредитного договору сторонами погоджено графік зниження ліміту кредитної лінії.

Дослідивши зміст укладеного Кредитного договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що банком на виконання зобов'язання за Кредитним договором було надано відповідачеві 1 кредитні кошти у загальному розмірі 12100000,00 дол. США, із яких відповідачем 1 було повернуто банку 59470,00 дол. США, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача 1 та відображено у розрахунку, наданому позивачем, відтак, сума неповернутого банку кредиту становить 12040530,00 дол. США.

Крім того, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.08.2016 №7023/16-45, станом на 09.11.2012 вбачається заборгованість позичальника за кредитом (основною сумою кредиту) у розмірі 12040530,00 дол. США.

Судом встановлено, що за користування відповідачем 1 кредитом за Кредитним договором позивачем було нараховані проценти, зокрема, за період з 01.07.2012 по 01.09.2014 у загальному розмірі 2107588,62 дол. США., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку позичальника та відображено у долученому позивачем розрахунку заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом (детальний розрахунок поданий позивачем 01.12.2016 та 16.02.2017).

Судом встановлено, що 12.09.2012 АТ «Сведбанк» було здійснено направлення відповідачеві 1 вимоги про дострокове повернення кредиту з тих підстав, що станом на 27.08.2012 заборгованість позичальника перед банком з повернення грошових коштів, одержаних в рахунок кредитної лінії, складає 12040530,00 дол. США., в тому числі, строкова - 9851338,00 дол. США, прострочена - 2189192,00 дол. США.; станом на 27.08.2012 заборгованість позичальника перед банком зі сплати процентів за користування кредитними коштами складає 189086,68 дол. США., в т.ч. строкова - 89974,50 дол. США., прострочена - 101112,18 дол. США.

Судом встановлено, що 20.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Омега банк" (позивач, банк), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» (відповідач 2, поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» (відповідач 1, позичальник) було укладено договір поруки №359 1-Н (далі - Договір поруки), пунктом 1 якого встановлено, що поручитель зобов'язується перед банком відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику в межах кредитної лінії, що не поновлюється, згідно з кредитним договором №837 К-Н від 20.08.2008, у сумі 20250000,00 дол. США строком по 20.08.2015 включно.

Пунктом 2 Договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою коштів, фактично наданих в рахунок кредитної лінії згідно з основним зобов'язанням, нарахованими процентами, пенею, комісіями та іншими платежами, передбаченими основним зобов'язанням (п. 3 Договору поруки).

Згідно з п. 11 Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором, є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

Дослідивши зміст укладеного Договору поруки, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поруки.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Судом встановлено, що 16.11.2012 ПАТ «Сведбанк» здійснило направлення на адресу відповідача 2 вимоги про виконання порушеного зобов'язання, згідно з якою повідомило відповідача 2 як поручителя про невиконання відповідачем 1 як позичальником зобов'язань за Кредитним договором, у зв'язку з чим вимагало у відповідача 2 протягом одного дня з моменту отримання вимоги виконати зобов'язання за Кредитним договором шляхом сплати заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 12040530,00 дол. США, заборгованості по процентам у розмірі 411811,37 дол. США, пені у розмірі 415547,48 дол. США.

Судом встановлено, що 18.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Омега Банк", як продавцем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як покупцем укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 1.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну.

Права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем Акту приймання-передачі прав вимоги (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 7.5 договору всі додатки та договори про внесення змін (додаткові договори) до цього договору складають його невід'ємну частину. Додатком 1 до цього договору є перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги.

На виконання пункту 2.3 договору між продавцем та покупцем складено Акт приймання-передачі прав вимоги, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв права вимоги, зазначені в Додатку до цього Акту, що посвідчує факт здійснення відступлення.

Так, згідно Додатку 1 до договору публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" набуло право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" по зобов'язаннях, що виникли на підставі Кредитного договору № 837 К-Н від 20.08.2008, а також договорів укладених на його забезпечення.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за договором купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 18.06.2013 Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" відступило Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" право вимоги сплати грошових коштів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Інвест" по зобов'язаннях, що виникли на підставі Кредитного договору № 837 К-Н від 20.08.2008, а також договорів укладених на його забезпечення.

Так, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 здійснено заміну позивача у справі № 910/4907/13 - Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

Крім того, суд зазначає, що 27.02.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (банк) та Державною іпотечною установою (клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 26/995-070, за яким банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 (далі - рахунок) та отримує плату за обслуговування рахунка згідно з тарифами Банку на банківські послуги, які доведені Клієнту в момент підписання цього договору.

04.02.2015 з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором банківського рахунку № 26/995-070, між Банком, як заставодавцем, та Державною іпотечною установою (надалі - Установа), як заставодержателем, укладено договір застави майнових прав №Д-2/2015 (надалі - Договір застави), за умовами якого заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за договорами: від 30.11.2010 № ВКЛ-2005191, укладеному з ТОВ "АТЛ"; від 14.02.2008 № 07/08, укладеному з ПАТ "Автокраз"; від 20.08.2008 № 837К-Н, укладеному з ТОВ "Ніко Інвест", детальна інформація щодо яких та структура забезпечення наведена у Додатку №1 до цього договору (далі - майнові права).

Згідно з п. 2.2.1 договору застави у разі невиконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем за договором банківського рахунку або в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення), заставодержатель набуває прав вимоги за договорами, наведеними у Додатку №1 до цього договору, переважно перед іншими кредиторами, відповідно до Закону України "Про заставу" та (або) Цивільного кодексу України та (або) цього договору та (або) договору відступлення прав вимоги (у разі його укладання).

Відповідно до п. 4.1 договору застави одночасно з цим договором укладається договір відступлення права вимоги з відкладальними умовами.

В подальшому, 04.02.2015 між Державною іпотечною установою, як новим кредитором та ПАТ "Дельта Банк", як первісним кредитором, укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2015, при цьому сторони уклали цей договір з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав № Д-2/2015 від 04.02.2015, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013.

Згідно з п.1.2 договору відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "ДЕЛЬТА БАНК".

Так, суд зазначає, що 03.04.2015 до відділу діловодства суду від Державної іпотечної установи надійшла заява про заміну позивача його правонаступником - Державною іпотечною установою з тих підстав, що установа набула права вимоги за Кредитним договором у зв'язку з настанням обставин, передбачених п. 2.11. Договору застави.

Разом з тим, у квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про визнання недійсними договору застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015 (справа № 910/7084/16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 19.07.2018, первісний позов задоволено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі № 910/7084/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 та постановою Верховного Суду від 19.07.2018, зокрема, визнано недійсним Договір застави майнових прав №Д-2/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №34, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою; визнано недійсним Договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) №Д-2.1/2015 від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №35, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою.

При цьому, у підготовчому засіданні 21.06.2018 судом було відмовлено в задоволенні клопотання третьої особи 2 про заміну позивача його правонаступником.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про невиконання відповідачем 1 обов'язку з повернення кредиту за Кредитним договором та сплати процентів, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 як позичальника та відповідача 2 як поручителя заборгованість за кредитом у розмірі 12040530,00 доларів США, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 2107588,62 долари США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 897182,43 долари США, пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 137515,62 долари США (згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1.2. Кредитного договору передбачено, що розмір кредитної лінії: 20250000,00 дол. США, який змінюється відповідно до графіку, наведеного в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору строк користування кредитною лінією: з 20.08.2008 по 20.08.2015 включно з урахуванням графіку.

Як встановлено судом, банком на виконання зобов'язання за Кредитним договором було надано відповідачеві 1 кредитні кошти у загальному розмірі 12100000,00 дол. США, із яких відповідачем 1 було повернуто банку 59470,00 дол. США, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача 1 та відображено у розрахунку, наданому позивачем, відтак, сума неповернутого банку кредиту становить 12040530,00 дол. США.

Як передбачено п. 1.4. Кредитного договору, плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить: проценти за користування кредитними коштами розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі LIBOR + 7% річних, починаючи з 3-го місяця отримання першого траншу, за умови, якщо обсяг щомісячних надходжень від реалізації продукції, надання послуг, виконання робіт на поточні рахунки (кредитовий оборот по рахунках) позичальника, відкритих в ВАТ «Сведбанк» за попередній місяць, складає розмір пропорційно заборгованості по кредитам ВАТ «Сведбанк» в кредитному портфелі позичальника.

LIBOR - фіксована індикативна ставка LIBOR, яка розраховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозицій ресурсів банків - членів Британської Банківської Асоціації; фіксується на 11:00 год. по Лондонському часу для визначення валюти і строків кредитування; при виконанні даного договору ставка LIBOR визначається по даних РЕЙТЕРС на відповідну дату (п. 1.4.1.).

За базовий LIBOR сторони приймають ставку LIBOR на строк в 6 місяців. Процентний період - строк, протягом якого при розрахунку процентів за користування кредитною лінією застосовується базовий LIBOR, та складає 6 місяців. При цьому, перший процентний період починається з дати підписання цього договору; кожний наступний процентний період починається з дня, що слідує за останнім днем попереднього процентного періоду; якщо будь-який процентний період закінчуватиметься у день, що не є банківським днем, такий процентний період продовжується до наступного банківського дня.

Протягом кожного процентного періоду застосовується процентна ставка, що визначається за даними системи РЕЙТЕРС за 2 банківські дні до дати початку процентного періоду (у разі відсутності даних в системі РЕЙТЕРС за 2 банківські дні до дати початку процентного періоду до розрахунку приймаються останні дані, що визначені системою РЕЙТЕРС) (п. 1.4.2.).

LIBOR + 7,5% річних у разі порушення умов п. 1.4.1., 1.4.6. цього договору (п. 1.4.3.).

Діюча ставка, визначена п. 1.4.1.-1.4.3. + 2% річних у разі порушення кожної з умов п. 5.1.5., 5.1.6., 5.1.7., 7.1.10., 7.1.11., 7.1.12., 7.1.13., 7.1.14., 7.1.15 цього договору (п. 1.4.4.).

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно з п. 1.4. цього договору, з дня надання кредитної лінії до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії). При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією.

Проценти за користування кредитною лінією нараховуються банком виходячи з умов тривалості року 360 днів та фактичної кількості днів у місяці (п. 3.2. Кредитного договору).

Як встановлено судом, за користування відповідачем 1 кредитом за Кредитним договором позивачем було нараховані проценти, зокрема, за період з 01.07.2012 по 01.09.2014 у загальному розмірі 2107588,62 дол. США., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи банківськими виписками з рахунку позичальника та відображено у долученому позивачем розрахунку заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом (детальний розрахунок поданий позивачем 01.12.2016 та 16.02.2017).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа включно за попередній місяць (з 09:00 год. до 18:00 год.) і на дату повернення кредитної лінії.

Як встановлено судом, 12.09.2012 АТ «Сведбанк» було здійснено направлення відповідачеві 1 вимоги про дострокове повернення кредиту з тих підстав, що станом на 27.08.2012 заборгованість позичальника перед банком з повернення грошових коштів, одержаних в рахунок кредитної лінії, складає 12040530,00 дол. США., в тому числі, строкова - 9851338,00 дол. США, прострочена - 2189192,00 дол. США.; станом на 27.08.2012 заборгованість позичальника перед банком зі сплати процентів за користування кредитними коштами складає 189086,68 дол. США., в т.ч. строкова - 89974,50 дол. США., прострочена - 101112,18 дол. США.

За змістом ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору сторони за взаємною згодою домовились без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника щодо строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором та відповідних прав банку вимагати від позичальника виконання зобов'язань за цим договором при настанні наступних обставин: якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п. 3.3. та/або п. 7.5. та/або 7.6. цього договору, та/або при невиконанні додаткових зобов'язань позичальника, передбачених п.п. 5.1.5.-5.1.7. та/або 7.1.1.-7.1.15 цього договору (пп. 8.1.1.).

При настанні обставин, встановлених у п.п. 8.1.1.-8.1.5. цього договору строк виконання позичальником своїх зобов'язань (повернення коштів, одержаних в рахунок кредитної лінії, сплата процентів за користування ними) за взаємною згодою сторін вважається таким, що настав на десятий банківський день з дня направлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору у порядку, передбаченому цим пунктом договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення (п. 8.1. Кредитного договору).

Так, відповідачем не спростовано тверджень банку щодо невиконання відповідачем 1 обов'язку зі своєчасного повернення наданого кредиту та сплати процентів згідно з графіком погашення та умовами Кредитного договору.

За наведених обставин, строк повернення відповідачем 1 кредиту за Кредитним договором та процентів, належних до сплати банку, з огляду на направлення останнім 12.09.2012 вимоги про дострокове повернення кредиту, настав 26.09.2012, тобто на десятий банківський день з дня направлення банком позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту.

Судом встановлено, що позичальник не у повному обсязі виконав свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 01.09.2014 заборгованість відповідача 1 по кредиту становить 12040530,00 дол. США; заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом становить 2107588,62 дол. США.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача 1 по кредиту за Кредитним договором у розмірі 12040530,00 дол. США та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2107588,62 дол. США підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Доказів сплати позивачу грошових коштів у вказаному розмірі сторонами суду не надано.

Також позивачем заявлено до стягнення 897182,43 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 137515,62 дол. США за несвоєчасне погашення процентів за період з 03.03.2014 по 01.09.2014 (згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог, що подана 23.09.2014 та прийнята судом до розгляду).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1. Кредитного договору, у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені у п.п. 1.3., 3.3., 3.4., 4.1., 7.5., 7.6., 8.1. та 8.2. цього договору, позичальник незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеною у п. 1.4., що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівно 360 дням. Пеня сплачується у національній валюті України по курсу НБУ на день сплати.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є обґрунтованими, відтак, пеня, що підлягає сплаті внаслідок невиконання відповідачем 1 зобов'язання з повернення кредиту та несвоєчасного виконання зобов'язання з погашення процентів за кредитом складає 897182,43 дол. США та 137515,62 дол. США, відповідно.

В той же час, як встановлено судом, 20.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Омега банк" (позивач, банк), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» (відповідач 2, поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» (відповідач 1, позичальник) було укладено договір поруки №359 1-Н (далі - Договір поруки), пунктом 1 якого встановлено, що поручитель зобов'язується перед банком відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику в межах кредитної лінії, що не поновлюється, згідно з кредитним договором №837 К-Н від 20.08.2008, у сумі 20250000,00 дол. США строком по 20.08.2015 включно.

Пунктом 2 Договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Відповідальність поручителя за цим договором обмежується сумою коштів, фактично наданих в рахунок кредитної лінії згідно з основним зобов'язанням, нарахованими процентами, пенею, комісіями та іншими платежами, передбаченими основним зобов'язанням (п. 3 Договору поруки).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, уклавши Договір поруки, відповідач 2 поручився перед кредитором (позивачем) за виконання боржником (відповідачем 1) своїх зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Частинами 1 і 2 статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, забезпечене порукою за Договором поруки зобов'язання (повернення кредиту, сплата процентів та пені за Кредитним договором) не є припиненим, так як відсутні докази виконання вказаного зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами частин й статей 252 та 253 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як встановлено судом, згідно з п. 11 Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором, є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

Суд зазначає, що умови Договору поруки про його дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань не свідчать про те, що цим договором встановлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 Цивільного кодексу України, частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя.

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову", як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач звернувся з даним позовом до суду 12.03.2013 (штемпель відділення поштового зв'язку на конверті, у якому позов надійшов до суду).

Крім того, як встановлено судом, 16.11.2012 ПАТ «Сведбанк» здійснило направлення на адресу відповідача 2 вимоги про виконання порушеного зобов'язання, згідно з якою повідомило відповідача 2 як поручителя про невиконання відповідачем 1 як позичальником зобов'язань за Кредитним договором, у зв'язку з чим вимагало у відповідача 2 протягом одного дня з моменту отримання вимоги виконати зобов'язання за Кредитним договором шляхом сплати заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 12040530,00 дол. США, заборгованості по процентам у розмірі 411811,37 дол. США, пені у розмірі 415547,48 дол. США.

З огляду на наведене, оскільки кредитор у зобов'язанні, що виникло за Кредитним договором та Договором поруки, звернувся до суду з даним позовом до суду у межах шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, порука відповідача 2 щодо зобов'язань відповідача 1 за Кредитним договором є чинною, у зв'язку з чим позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості за кредитом у розмірі 12040530,00 дол. США, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2107588,62 дол. США, пені за прострочення повернення кредиту у розмірі 897182,43 дол. США та пені за прострочення сплати процентів у розмірі 137515,62 дол. США підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» (01004, м.Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 5; ідентифікаційний код: 31305004) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» (01021, м.Київ, Печерський узвіз, будинок 13, офіс 15 А; ідентифікаційний код: 30113927) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) заборгованість за кредитом у розмірі 12040530 (дванадцять мільйонів сорок тисяч п'ятсот тридцять) дол. США 00 центів, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2107588 (два мільйони сто сім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) дол. США 62 центи, пеню за прострочення повернення кредиту у розмірі 897182 (вісімсот дев'яносто сім тисяч сто вісімдесят два) дол. США 43 центи та пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 137515 (сто тридцять сім тисяч п'ятсот п'ятнадцять) дол. США 62 центи.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Інвест» (01004, м.Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 5; ідентифікаційний код: 31305004) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, вул. Щорса, будинок 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) судовий збір у розмірі 34410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» (01021, м.Київ, Печерський узвіз, будинок 13, офіс 15 А; ідентифікаційний код: 30113927) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м.Київ, вул. Щорса , будинок 36-Б; ідентифікаційний код: 34047020) судовий збір у розмірі 34410 (тридцять чотири тисячі чотириста десять) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.10.2018

Головуючий суддя Ю.В. Картавцева

Суддя В.В. Князьков

Суддя Р.Б. Сташків