Рішення № 76938956, 03.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03.10.2018 р. справа №2040/6053/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - Малишевої Т.А.,

представника відповідача - Бабича Ю.В., Баклушиної В.Б., Панченка О.С.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми" до Головного управління ДФС у Харківській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000481415 від 18.05.2018р., №0000491415 від 18.05.2018р., рішення з приводу нарахування пені в розмірі 135.265,85грн., -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Термосистеми", в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУДФС у Харківській області №0000481415 від 18.05.2018 р., 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУДФС у Харківській області №0000491415 від 18.05.2018 р., 3) визнання протиправним та скасування рішення ГУДФС у Харківській області щодо нарахування пені в розмірі 135.265,85 грн.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не може бути притягнутий до юридичної відповідальності у вигляді нарахування додаткових платежів вже після завершення процедур митного оформлення за перевіреною митницею ВМД.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що платником податку під час митного оформлення товару при ввезенні його на митну територію України застосовано преференційний режим до товару за походженням з України, хоча законом передбачено до такого виду товару застосування пільгових ставок ввізного мита, тобто митні платежі підлягають донарахуванню з урахуванням пільгової ставки мита 2%. Окрім того, стверджував, що проведена платником господарська операція з імпорту на митну територію України товару, котрий раніше був виготовлений резидентом України, і за своїми фізичними властивостями не може бути підданий взагалі будь-якій подальшій переробці, є об'єктом справляння ПДВ.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що при виконанні зобов'язань за зовнішньоекономічним договором №25/05-РЛ від 25.05.2015 р. (постачальник - резидент Російської Федерації - ООО «Энергосистема») позивач здійснив господарську операцію з імпорту на митну територію України товару - частини турбіни на водяній парі (ротора робочі 6 ст. з елементами кріплення; виробництва резидента України - ВАТ «Турбоатом»).

Дана операція була оформлена ВМД №807170000/2015/005033 від 08.06.2015 р.

Контроль за правильністю визначення та повнотою сплати податків і зборів був проведений Харківською митницею ДФС, котра початково не виявила порушень, але вже 14.09.2015 р. листом за вих. №20-70-25-03/00-1/6745 сповістила ГУ ДФС у Харківській області про існування ознак неправомірного використання преференційного режиму.

Наказом відповідача, ГУ ДФС у Харківській області від 18.04.2018 р. №2727 було призначено документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВО «Термосистеми».

Суд зазначає, що правовідносини з приводу призначення та проведення документальних невиїзних перевірок у галузі митної справи унормовані, насамперед, ст.ст. 336, 345, 351 Митного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Таким чином, обов'язковою визначеною законом передумовою для проведення невиїзної перевірки є направлення на адресу платника письмового сповіщення з повідомленням про вручення.

Суд вважає, що такий порядок реалізації владної управлінської функції спрямований на забезпечення дотримання вимог ст. 8 Конституції України в частині додержання такої невід'ємної складової принципу верховенства права як правило юридичної визначеності.

Невиконання владним суб'єктом цієї вимоги закону призводить до потрапляння платника податків у становище правової невизначеності та проведення заходів митного чи податкового контролю поза обізнаністю платника.

Окрім того, з тексту наказу від 18.04.2018 р. №2727 вбачається, що при прийнятті рішення про призначення невиїзної перевірки відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, керувався також і положеннями Податкового кодексу України.

Між тим, суд зауважує, що аналогічне за змістом правило сповіщення платника податків про майбутній захід контролю міститься і у п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

У ході розгляду справи судом виявлено, що контролюючий орган не надсилав на податкову адресу платника копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про призначення перевірки рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

На вимогу суду повідомлення про вручення до матеріалів справи не надано. Натомість представники контролюючого органу пояснили, що відслідковували рух поштової кореспонденції за відомостями офіційного сайту Укрпошти в мережі Інтернет.

Суд наголошує, що закон не передбачає саме такого порядку дій контролюючого органу.

За таких обставин, контролюючий орган у спірних правовідносинах не мав визначених законом підстав для проведення документальної невиїзної перевірки на підставі наказу, факт існування якого не був доведений до відома платника у встановленому законом порядку, так як не набув приводу для реалізації повноваження контролю.

Отже, проведена перевірка є неправомірною.

З огляду на зміст ч. 2 ст. 9 КАС України суд вбачає підстави для виходу поза межі заявлених особою позовних вимог і визнання протиправними дій контролюючого органу з приводу проведення спірної перевірки.

Документальні наслідки неправомірної перевірки у силу ч. 1 ст. 74 КАС України не можуть бути визнані законною підставою для винесення спірних рішень.

Відтак, оскаржені рішення контролюючого органу підлягають скасуванню, адже ґрунтуються на висновках неправомірно проведеної документальної невиїзної перевірки.

Розглядаючи справу в частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУДФС у Харківській області щодо нарахування пені в розмірі 135.265,85 грн., суд зазначає, що правовідносини з приводу нарахування контролюючим органом пені унормовані ст.ст. 129-132 Податкового кодексу України.

Приписи наведених норм не передбачають винесення контролюючим органом рішення про нарахування пені.

Відтак, заявлені в цій частині вимоги належить відхилити у зв'язку з відсутністю факту винесення владним суб'єктом відповідного рішення як письмового акту волевиявлення.

Водночас і з цим, у силу ч. 2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії контролюючого органу з нарахування пені у спірних правовідносинах, адже згідно з п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

У спірних правовідносинах контролюючий орган самостійно визначив грошове зобов'язання платника за результатами податкової перевірки у спосіб прийняття податкових повідомлень-рішень №0000481415 від 18.05.2018 р. та №0000491415 від 18.05.2018 р.

Строк сплати зобов'язань за переліченими рішеннями визначений ст.ст. 56 і 57 Податкового кодексу України і складає 10 календарних днів за подією узгодження податкового зобов'язання.

Доказів настання такої події матеріали справи не містять.

Тому дії контролюючого органу з нарахування пені слід визнати протиправними.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Судовим розглядом знайшов підтвердження факт існування порушеного права платника податків, що є визначеною процесуальним законом підставою для скасування оскаржених рішень та визнання протиправним вчиненого діяння.

Розподіл судових витрат слід провести за правилами ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з приводу проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об'єднання "Термосистеми", результати якої оформлені актом №1687/20-40-14-15-07/30429178 від 02.05.2018р.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000481415 від 18.05.2018р., №0000491415 від 18.05.2018р.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області з приводу нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого об'єднання "Термосистеми" пені у розмірі 135.265,85грн. за наслідками перевірки, результати якої оформлені актом №1687/20-40-14-15-07/30429178 від 02.05.2018р.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до юридичного та фактичного правонаступника Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 4 жовтня 2018 року

Суддя Сліденко А.В.