Рішення № 76937693, 05.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4444/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування розпорядження від 20.02.2018р., яким припинено з 01.03.2018р. виплату пенсії ОСОБА_1, зобов'язання поновити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2018р. та провести її перерахунок відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі громадянина ОСОБА_1, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів за час її невиплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07.10.2009 р. порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера. Разом з тим, позивач зазначає, що, виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 червня 2018 року по справі №577/50/17-а. Таким чином, на думку позивача, розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеса від 20.02.2018 р., яким було припинено з 01.03.2018р. виплату пенсії через формлення документів на постійне місце проживання в Республіці Грузія, має бути визнано судом протиправним та скасоване, як таке, що позбавило прав позивача на пенсійне забезпечення та отримання пенсії. Разом з тим, позивач просить суд зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018р. та провести її перерахунок відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", з виплатою компенсації втрати її частини за час її невиплати.

Ухвалою суду від 05.09.2018р. відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 05.10.2018р. відмовлено Центральному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м.Одесі у розгляді справи №1540/4444/18 у порядку загального позовного провадження.

27.09.2018р. до суду від Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач зазначає, що розпорядженням управління від 20.02.2018 року позивачу припинено виплату пенсії 01.03.2018 року на підставі даних отриманих від Головного управління Державної міграційної служби України щодо виїзду громадян України на постійне місце проживання за кордон отриманих та зареєстрованих 19.12.2017 року № 9721/02. Вищевказане розпорядження прийняте на підставі ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 09.01.1995р. ратифіковану Законом України від 22.11.1995 №46/95-ВР «Про ратифікацію Угод між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення». Крім того, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014р., в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними та на те, що Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 р. зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно протоколу УПФУ в Приморському районі м.Одеси №33522 від 05.04.2011р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком(а.с.27).

Розпорядженням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 20.02.2018р. припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018р., у звя'зку з оформленням документів на постійне місце проживання в Грузію(а.с.16).

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р.N 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Пунком 2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Зазначені положення пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009.

Як зазначено в рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, громадяни України, які проживають за межами України мають такі самі конституційні права, у тому числі і на соціальний захист.

Враховуючи викладене, розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 20.02.2018р., яким припинено з 01.03.2018р. виплату пенсії ОСОБА_1 є необґрунтованим і підлягає скасуванню та відповідно пенсія, яку ОСОБА_1 отримував до прийняття скасованого судом розпоряджння підлягає поновленню.

Разом з тим, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. N1058-IV, відповідно до положень ч. 2 ст. 46 якого нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. N 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р.

N 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі і пенсії.

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 не отримує пенсію з вини Пенсійного фонду з 01.03.2018р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів за час її невиплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з квитанцій №ПН2903 від 31.08.2018р. та №ПН2895 від 31.08.2018р. позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у загальному розмірі 1409,60грн.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, суд вважає за можливе стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1409,60 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Визнами протиправним та скасувати розпорядження Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 20.02.2018р., яким припинено з 01.03.2018р. виплату пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі поновити з 01.03.2018р. виплату пенсії ОСОБА_1 та провести її перерахунок відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, за час її невиплати.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (код ЄДРПОУ 41248812, м.Одеса, вул. Ільфа і Петрова 4-а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 1409,80 грн.(одна тисяча чотириста дев'ять гривень всімдесят копійок)

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.