Рішення № 76937085, 02.10.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року м.Кропивницький Справа № 1140/2209/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого-судді Ю.П. Пасічник

при секретарі - Побочій О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 25000, рнокпп НОМЕР_1) до Кіровоградського обласного військового комісаріату (вул. Кавалерійська, 17/19, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006,код ЄДРПОУ 07827576) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 55-57) просить:

- визнати протиправними рішення та дії відповідача, які пов'язані із поверненням позивачеві без реалізації документів щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю її чоловіка ОСОБА_3, яким помер від захворювання пов'язаного з проходженням військової служби;

- зобов'язати відповідача подати до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачці у зв'язку із смертю її чоловіка ОСОБА_3, яким помер від захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, з доданими документами, зазначеними в пунктах 10 і 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової винагороди у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою КМУ 25.12.2013р. №975.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її померлий чоловік ОСОБА_3 проходив строкову військову службу із 31.10.1974р. по 08.11.1976р. коли був звільнений в запас. Проходив понадстрокову службу з 27.04.20179р. по 27.04.1979р. за закінченням строку підписки. Зарахований на понадстрокову службу з 15.08.1983р. по 15.08.1985р., був направлений в школу прапорщиків згідно наказу від 30.11.1984р., курсант 755 учбового центру, після чого ніс службу у 88 авіаційному полку на різних посадах із 08.06.1985р. по 31.08.1989р., в подальшому ніс службу у 727 гвардійському бомбардувальному полку 32 бомбардувальній авіаційній дивізії 5 повітряної армії, який перейменований на 14 авіаційну базу, у подальшому перейменований в 44 бомбардувальний авіаційний полк.

Був звільнений з військової служби в запас 30.10.1998р. за пунктом 46 підпункт «б» (за віком) Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками та мічманами.

Відповідно до довідки про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, причиною смерті є дисемінований туберкульоз легенів, фаза розпаду.

Згідно Протоколу №581 від 29.12.2003р. засідання 15 військово-лікарської комісії Південного оперативного командування, захворювання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, «дисемінований туберкульоз легенів, фаза розпаду», яке призвело до смерті, - ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка, на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII, позивач, через Кропивницький військовий комісаріат, звернулась з листом та пакетом необхідних документів про призначення та виплату одноразової допомоги до відповідача.

Листом від 08.02.2018р. відповідач повідомив Кропивницький військовий комісаріат, а останній в подальшому повідомив позивача, що у відділ соціального забезпечення комісаріату, опрацьовані документи стосовно можливості виплати одноразової допомоги позивачці, та було відмовлено з тих підстав, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_3) виплата одноразової допомоги можлива лише у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, під час виконання ним обов'язків військової служби, а не у зв'язку з проходження військової служби, що не є тотожними поняттями. Крім того, зазначив, що звернення про призначення допомоги надійшло понад 3-річний термін після смерті чоловіка, що не відповідає вимогам п. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач належними чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзив на позовом не надав (а.с. 88).

Справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.

Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що чоловік позивачки ОСОБА_3 починаючи з 31.10.1974р. по 28.10.1998р. проходив строкову та понадстрокову військову службу у ВС РСРС та України, що підтверджується послужним списком (а.с.15-19).

Звільнений зі служби в запас 30.10.1998р. за пунктом 46 підпункт «б» (за віком) Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками та мічманами.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 07.10.2003р. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, причина смерті: дисемінований туберкульоз легенів, фаза розпаду (а.с.20).

Відповідно до Протоколу №581 від 29.12.2003р. та Постанови 15 військово-лікарської комісії Південного оперативного командування, захворювання ОСОБА_3, яке призвело до смерті, - ТАК, пов'язане з проходженням військової служби (а.с.21-28).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка, на підставі ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, позивач, через Кропивницький військовий комісаріат, звернулась з листом та пакетом необхідних документів про призначення та виплату одноразової допомоги до відповідача.

Листом від 08.02.2018р. відповідач повідомив Кропивницький військовий комісаріат, а останній в подальшому повідомив позивача, що у відділі соціального забезпечення комісаріату, опрацьовані документи стосовно можливості виплати одноразової допомоги позивачці, та було відмовлено з тих підстав, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент смерті ОСОБА_3) виплата одноразової допомоги можлива лише у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, під час виконання ним обов'язків військової служби, а не у зв'язку з проходження військової служби, що не є тотожними поняттями. Крім того, відповідач зазначив, що звернення про призначення допомоги надійшло понад 3-річний термін після смерті чоловіка, що не відповідає вимогам п. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.29,30).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991р. № 1934-XII соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Станом на дату смерті чоловіка позивачки (ІНФОРМАЦІЯ_2) стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачала, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 488 (в редакції чинній на момент смерті чоловіка позивачки), державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, проводиться Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються Міністерству оборони, Міністерству транспорту та зв'язку, Національній гвардії, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України* (п.1).

Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" виплачує страхові суми у разі загибелі або смерті застрахованого його спадкоємцям у розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня на час загибелі або смерті (п.п. «а» п. 6).

Вимоги щодо виплати страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити Національній акціонерній страховій компанії "ОРАНТА" протягом трьох років з дня настання страхової події (п. 7).

На запит суду від 12.09.2018р. щодо надання інформації чи здійснювалась виплата страхових сум спадкоємцям померлого військовослужбовця ОСОБА_3. НАСК «Оранта» надано відповідь, що виплата страхових сум не проводилась (а.с.81,94).

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, вперше була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 року № 328-V, що набрав чинності 01.01.2007р. та яким статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції.

Зокрема, ч. 1 ст. 16 вказаного Закону передбачала, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому суд зазначає, що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону від 03.11.2006р.) не містив будь-яких часових обмежень для звернення за одержанням одноразової допомоги в разі смерті військовослужбовця.

Тобто, з моменту набрання чинності новою редакцією ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивачки виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, позивач, після набрання чинності новою редакцією ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги не зверталась.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012р. № 5040-VI, який набрав чинності 01.01.2014р., Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено статтею 16-3, пункти 8, 9 якої передбачають, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з моменту набрання чинності вищевказаним Законом (01.01.2014р.) запроваджено часове обмеження для звернення за одержанням одноразової допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

-допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. N 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 89, ст. 3255);

-допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Як вже встановлено судом, право на отримання одноразової допомоги виникло у позивачки з часу запровадження виплат такої допомоги, а саме з 01.01.2007р.

Але, позивач за призначенням такої допомоги не зверталась.

При цьому, звернення позивачки, яке мало місце 25.01.2018р. здійснено вже після запровадження часових обмежень, шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3, а саме після 01.01.2014р.

Отже, звернення за отриманням одноразової допомоги після спливу трьох років визначених ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не надає права на отримання такої допомоги.

Щодо доводів позивача, що відмова відповідача у передачі документів для призначення одноразової допомоги до Міністерства оборони України викладена у формі листа, а тому не може вважатись рішенням суб'єкта владних повноважень, яке має обов'язковий характер та набуває статусу рішення, суд зазначає наступне.

Порядок № 975, яким визначено дії уповноваженого органу щодо підготовки та передачі розпорядникові бюджетних коштів документів для призначення одноразової допомоги (п. 13), не містить будь-яких вимог до форми рішень щодо відмови у наданні висновку для виплати одноразової грошової допомоги, а тому доводи позивача є безпідставними.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 90, 242 - 246, 250, 251, 255 Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 25000, рнокпп НОМЕР_1) до Кіровоградського обласного військового комісаріату (вул. Кавалерійська, 17/19, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006,код ЄДРПОУ 07827576) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 05.10.2018 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник