Рішення № 76936139, 03.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 806/2625/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання надати земельну ділянку площею 0.9317 га у власність,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка полягає у відмові передачі позивачу у власність сформовану земельну ділянку, площею 0,9317 га кадастровий номер НОМЕР_2 та кадастровий номер НОМЕР_3;

- зобов"зати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати у власність земельну ділянку, площею 0,9317 га кадастровий номер НОМЕР_2 та кадастровий номер НОМЕР_3 на яких розміщено належні позивачу на праві власності об'єкти нерухомості - приміщення корівника з молокоблоком, будинку тваринника (їдальні) та будинку штучного запліднення.

В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до відповідача із заявою щодо передачі у власність сформованих земельних ділянок, на що отримав відмову, мотивовану тим, що відповідно до даних Державного земельного кадастру, відомості про земельні ділянки зазначені в заяві відсутні.

Ухвалою судді від 13 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено відкрите судове засідання у справі з викликом сторін на 09.07.2018р.

09.07.2018р. розгляд справи не відбувся, у зв'язку з клопотанням представника відповідача про відкладення. Розгляд справи відкладено на 30.07.2018р.

30.07.2018р. розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Липи В.А. у відпустці. Розгляд справи відкладено на 10.09.2018р.

Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до суду надав заяву про розгляд справи без технічного звукозапису. Проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді звернення діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Поміж іншого, зазначено, що земельна ділянка на яку претендує позивач в контур входять землі запасу та приватної власності крім того, вказаний масив накладається на дорогу загального користування, яка передбачена між приміщеннями господарського двору, а тому відповідач вважає, що направлена на адресу позивача відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає положенням ч.7 ст.118 ЗК України.

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 12 вересня 2011 року є власником нежилих приміщень, а саме: корівника з молокоблоком загальною площею 2598,1 кв.м., будинку тваринника (їдальні) площею 261,5 кв.м.та будинку штучного запліднення загальною площею 48,6 кв.м.

У зв'язку з тим, що зазначені приміщення розташовані на неприватизованих земельних ділянках для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_1 звернувся із заявою від 11.04.2018 р. до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо передачі зазначених земельних ділянок у власність. До заяви позивач надав: договір купівлі-продажу, витяг про державну реєстрацію прав, технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 0,7256 га, кадастровий номер НОМЕР_3, копію реєстраційної картки земельної ділянки площею 0,7256 га, кадастровий номер НОМЕР_3, технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку площею 0,2061 га, кадастровий номер НОМЕР_2, копія реєстраційної картки земельної ділянки 0,2061 га, кадастровий номер НОМЕР_2, копію паспорта гр. ОСОБА_1, копію картки фізичної особи-платника податків, копію публічної кадастрової карти України.

Суд звертає увагу, що позивач у заяві про передачу у власність земельних ділянок припустив описку та зазначив кадастрові номери НОМЕР_4 та НОМЕР_5, замість вірних НОМЕР_3 та НОМЕР_2. Це підтверджується пакетом документів, які ОСОБА_1 додав до вказаної заяви від 11.04.2018р.

Листом №Л-3072/0-2502/0/22-18 від 10.05.2018 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про передачу у власність вищенаведених земельних ділянок, мотивуючи тим, що відповідно до даних Державного земельного кадастру відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відсутні.

Вважаючи таку відмову протиправною, а охоронювані законом права та інтереси позивача порушеними, ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю визначає: а) громадян та юридичних осіб - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) державу, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

За правилами частини першої статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з частиною другою цієї статті, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

В силу вимог частин першої, другої статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За правилами частини третьої цієї статті, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Статтею 23 Земельного кодексу України встановлена пріоритетність земель сільськогосподарського призначення. Так, в силу вимог частини першої цієї статті, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. За правилами частини третьої цієї статті - для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

В свою чергу, за правилами частини другої статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав здійснюється в порядку, визначеному статтею 79-1 Земельного кодексу України. За правилами цієї статті, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною п'ятою цієї статті, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

При цьому, згідно з вимогами частин девятої-десятої, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За правилами частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої цієї статті, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. А відповідно до частини третьої - безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 Земельного кодексу України, і що стосується ведення особистого селянського господарства, то така норма становить не більше 2,0 гектари.

За правилами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у визначений законом місячний строк не надало позивачу мотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Більше того, судом встановлено, що у органу місцевого самоврядування не було тих підстав для відмови у наданні такого дозволу, перелік яких визначений у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом №Л-3072/0-2502/0/22-18 від 10.05.2018р. щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати у власність земельну ділянку, площею 0,9317 га кадастровий номер НОМЕР_2 та кадастровий номер НОМЕР_3, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо вирішення питання про надання у власність земельних ділянок в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання надати у власність земельні ділянки слід відмовити.

Одночасно, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.04.2018р. з урахуванням допущеної позивачем описки у кадастровому номері земельних ділянок та за результатами розгляду надати обґрунтовану відповідь із врахуванням норм Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З урахуванням положень ч.1 ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 194, 205, 242-246, 250, 255, 258-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 13300, і.н. НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом №Л-3072/0-2502/0/22-18 від 10.05.2018р. щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельних ділянок.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.04.2018 про передачу у власність земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 із врахуванням встановлених обставин справи та у відповідності до норм Земельного кодексу України.

У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 13300, і.н. НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Липа