Рішення № 76935070, 18.09.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18145/17

Провадження № 2/161/2750/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючої судді Пушкарчук В.П.,

з участю секретаря судового засідання Загоровської І.І.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про припинення правовідносин за іпотечним договором (майнової поруки), -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про припинення правовідносин за іпотечним договором (майнової поруки).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.05.2007 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір, Р№ 1473, про надання позивачем в заставу трьохкімнатної квартири, загальною площею 57,5 кв. м., житловою площею 36,2 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Цей договір укладався з метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_4 за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 071-22-06/07 від 03.05.2007 року.

Згідно з п. 1.4 іпотечного договору розмір основного зобов’язання, за виконання якого поручилася позивач, становив 56000,00 дол. США, а розмір відсотків складав 13 % річних. Це відповідало змісту кредитного договору від 03.05.2007 року, зокрема підпункту 1.1.1., яким були встановлені максимальний ліміт заборгованості, відсотки за користування кредитними коштами, а також графік погашення ОСОБА_4 заборгованості за кредитом.

Проте, як стало відомо Позивачу, 27.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4 була укладена Додаткова угода № 1 до договору невідновлювальної кредитної лінії № 071-22-06/07 від 03.05.2007 р., якою був збільшений розмір зобов’язання, шляхом встановлення нової відсоткової ставки – 14,00 % річних.

Позивач надала в заставу належне їй нерухоме майно за зобов’язаннями ОСОБА_4 на умовах, які визначалися кредитним договором № 071-22-06/07 від 03.05.2007 р. Ці умови були також прописані в іпотечному договорі, Р№ 1473, від 03.05.2007 року – п. 1.4. «Зміст та розмір Основного зобов’язання, строк і порядок його виконання». Проте, Позивач не надавала своєї згоди на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, яка були встановлена Додатковою угодою № 1 від 27.06.2008 року. Відповідні зміни до іпотечного договору не вносилися.

На підставі наведеного, просила суд визнати припиненими правовідносини поруки за іпотечним договором, Р№ 1473, від 03 травня 2007 р., що був укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити. Вказує, що в силу положень ст. 559 ЦК України, наявні підстави для припинення поруки.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову. Вказала, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 19.05.2014 року, яке набрало законної сили 30.05.2014 року, стягнено з ОСОБА_4 кредитну заборгованість та у рахунок погашення заборгованості за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, що унеможливлює припинення поруки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 03.05.2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений договір іпотеки Р№1473 відповідно до якого, ОСОБА_3 є майновим поручителем за зобов’язанням ОСОБА_4, за договором невідновлювальної кредитної лінії №071-22-06/07 від 03.05.2007 року та додатковими до нього договорами укладеними між іпотекодержателем та позичальником (а.с. 3-5). Відповідно до п. 1.1. зазначеного Іпотечного договору, у якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за договором невідновлювальної кредитної лінії №071-22-06/07 від 03.05.2007 року Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателютрьохкімнатну квартиру, загальною площею 57,5 кв. м., житловою площею 36,2 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Також судом встановлено, що між ОСОБА_4 та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" 26.02.2008 року було укладено Додаткову угоду № 1 до договору невідновлювальної кредитної лінії №071-22-06/07 від 03.05.2007 року, зокрема підпункту 1.1.1., яким були встановлені максимальний ліміт заборгованості, відсотки за користування кредитними коштами, а також графік погашення ОСОБА_4 заборгованості за кредитом (а.с. 10,11 ) Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини п’ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У частині першій статті 598 ЦК України зазначено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). У зобов’язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб’єктивним правом кредитора є право одержати від боржника належного виконання його обов’язку. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Постановами Верховного суду України від 23.03.2016 р. у справі № 3-137гс16та від 21.09.2016 р. у справі № 6-1685цс16 зроблено правовий висновок, суть якого зводиться до наступного: «Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать : - припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; - реалізації предмета іпотеки; - набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; - визнання іпотечного договору недійсним; - знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.» Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов’язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання. На жодні обставини, з якими закон пов'язує припинення іпотеки, позивач в позовній заяві не посилається. Згідно зі ст.ст. 1,11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є іпотекодавцем. Відповідно до ст..546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст.553-559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки останній відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у справі № 6-1534цс15, постанова від 4 листопада 2015 року). Оскільки відносини, що виникли між сторонами регулюються спеціальним Законом України «Про іпотеку» та загальними положеннями про забезпечення виконання зобов'язань, на них не поширюються норми, що регулюють поруку, а саме ст. ст.553-559 ЦК України, а тому доводи представника позивача щодо припинення майнової поруки за договором іпотеки у зв'язку з тим, що була укладена Додаткова угода № 1 до договору невідновлювальної кредитної лінії, у якому позивач не надавала своєї згоди на збільшення відсоткової ставки, на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України, не заслуговують на увагу. Крім того, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2014 року, яке набрало законної сили 30.05.2014 року, ухвалено стягнути з ОСОБА_4 619 815,27 грн. (шістсот дев’ятнадцять тисяч вісімсот п’ятнадцять гривень 27 копійок). В рахунок погашення заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 071-22-06/07 від 03.05.2007 року в сумі 619 815,27 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 03.05.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №1473, трьохкімнатну квартиру загальною площею 57,5 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 38-38-зворот) Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими для виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи вищевикладене, оскільки обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, та були спростовані стороною відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77,81,82, 263,264,265,268, 354 ЦПК України, Законом України « Про іпотеку» суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про припинення правовідносин за іпотечним договором (майнової поруки) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 26.09.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_6