Рішення № 76932814, 24.09.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2018 р. Справа № 924/392/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Смаровоза М.В. при секретарі судового засідання Адамчук І.П., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгагро Сольюшн"

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив"

про стягнення 684000 грн. основного боргу, 52237,7 грн. інфляційних втрат, 12199,56 грн. 3% річних, 148428 грн. неустойки

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю від 21.09.2018р.;

відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю від 14.05.2018р.

У судовому засіданні 24.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 684000 грн. основного боргу, 52237,7 грн. інфляційних втрат (за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р.), 12199,56 грн. 3% річних (за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р.), 148428 грн. неустойки (за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р.) на підставі договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 0610 від 06.10.2016р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач визначеного договором зобов’язання щодо повернення отриманих грошових коштів, отриманих згідно платіжних доручень №162 від 07.10.2016р. та №* від 10.10.2016р. в загальній сумі 684000,00 грн., не виконав. На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути неустойку у розмірі 0,1% боргу за кожен день прострочення за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р., та нараховані на підставі ст. 625 ЦК України три відсотки річних в розмірі 12199,56 грн. та інфляційні втрати в розмірі 52237,70 грн. за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

У відзиві від 21.06.2018р. відповідач стверджує про необґрунтованість та незаконність позову, оскільки надані позивачем платіжні доручення не містять відмітки банку про проведення платежів в розмірі 684000,00 грн. Окрім того, у п. 6.1 договору від 06.10.2016р. визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики (1000000,00 грн.) позичальникові. Зазначене свідчить про те, що позивачем не виконано зобов’язання за договором та перебіг строку для повернення позики не настав. Відповідач заперечує стосовно стягнення неустойки, оскільки вимога про стягнення 148428,00 грн. у розумінні ст. 549 ЦК України є пенею, для обрахунку якої належить застосовувати ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. У відзиві наведено контррозрахунок суми пені, який, на думку відповідача, має становити 101588,05 грн. При цьому, відповідач просить суд у разі наявності підстав для задоволення позову зменшити розмір неустойки на 50%, оскільки невиконання зобов’язань відповідачем за договором спричинене наявністю значної заборгованості в розмірі 26500391,62 грн. інших контрагентів на користь останнього, про що свідчать відкриті господарським судом Хмельницької області провадження у справах № 924/232/18, № 924/233/18, № 924/234/18. Окрім того, незаконне користування грошовими коштами компенсується заявленими вимогами про стягнення інфляційних збитків та процентами річних.

У відповіді на відзив позивач просить відхилити твердження відповідача, оскільки позовні вимоги не спростовано, вважає, що перебіг строку договору почався з моменту перерахування коштів відповідачу. Стосовно заперечень відповідача про нарахування неустойки (пені) погоджується в частині періоду для обрахунку (з 10.10.2017р. по 10.04.2018р.), однак розміром належної до сплати неустойки вважає 125 172,00 грн., вказано, що обставини, зазначені відповідачем в обгрунтування зменшення її розміру на 50%, не є винятковими. До відповіді додано копії платіжних доручень з відміткою банківської установи.

У зв’язку з поданням відповідачем клопотання про виключення додаткової угоди від 11 квітня 2017р. з числа доказів, зважаючи на те, що, враховуючи зміст наявних матеріалів справи, позицію представників сторін, кожен з яких заперечує достовірність означеного документу, суд відповідно до ч.11 ст. 80 ГПК України 29.08.2018р. постановив ухвалу про виключення з числа доказів додаткової угоди від 11 квітня 2017р., зазначений документ судом не враховується при вирішенні спору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позицію, викладену у відзиві та запереченнях, підтримав.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.

06.10.2016р. між сільськогосподарським виробничим кооперативом "Перший національний виробничий кооператив" (позичальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгагро Солюшн" (позикодавець) укладено договір позики (поворотної фінансової допомоги) № 0610 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (позика), а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строку.

Розмір позики становить 1 000 000,00 грн. (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору позикодавець передає позику позичальникові на протязі 10 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Позика вважається переданою позичальникові в момент зарахування грошових коштів на рахунок позичальника, в розмірі визначеному в п. 2.1 цього договору. За згодою сторін позика може надаватись частинами або одним платежем в розмірі передбаченому в п. 2.1 цього договору (п. п. 3.2, 3.3 договору).

Пунктом 4.1 договору строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим договором і закінчується 06 жовтня 2017 року.

Строк, визначений у п. 4.1 цього договору, може бути продовжений за домовленістю сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 4.2 договору).

У п. 5.1 договору сторони погодили, що позика повертається позичальником в готівковій формі, або іншим шляхом, який не порушує вимоги чинного законодавства України на момент повернення позики.

Позика повертається в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.5 позичальник зобов’язаний повністю повернути надану позику не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого п. 4.1 цього договору.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується в момент повернення позичальником позики.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У п. 7.1 договору зазначено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За порушення строків повернення позики позикодавець має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Договір підписаний та скріплений відтисками печаток сторін.

На виконання умов договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 0610 від 06.10.2016р. позивач перерахував відповідачу 684000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 162 від 07.10.2016р. на суму 678000,00 грн. та №* від 10.10.2016р. на суму 6000,00 грн. з визначеним призначенням платежу: "Надання ЗФД, зг.дог. №0610 від 06.10.16р. Без ПДВ", та карткою рахунку позивача №3771 за 01.06.2015р. - 11.05.2018р.

Оскільки відповідач в порушення договірних зобов'язань у визначений строк не повернув отриману позику, позивач просить суд стягнути з відповідача 684000 грн. основного боргу, 52237,7 грн. інфляційних втрат (за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р.), 12199,56 грн. 3% річних (за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р.), 148428 грн. неустойки (за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р.) на підставі договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 0610 від 06.10.2016р.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов’язання за договором позики від 06.10.2016р. №0610, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання щодо надання відповідачу позики у розмірі 1000000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути позику у визначений цим договором граничний строк – до 06.10.2017р. (тому судом не приймаються до уваги доводи відповідача про ненастання строку повернення позики).

На виконання умов договору позики (поворотної фінансової допомоги) № 0610 від 06.10.2016р. позивач перерахував відповідачу 684000,00 грн., що підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи та визнається сторонами.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України на позичальника покладено обов'язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Доказів повернення відповідачем коштів в сумі 684000,00 грн., перерахованих позивачем на підставі платіжних доручень №162 від 07.10.2016р. та №* від 10.10.2016р. в якості зворотної фінансової допомоги за договором позики № 0610 від 06.10.2016р., суду не надано.

За таких обставин, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, положення укладеного між сторонами у справі договору позики № 0610 від 06.10.2016р., суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у вигляді 684000 грн. основного боргу, 52237,7 грн. інфляційних втрат (за жовтень 2017р. – квітень 2018р.), 12199,56 грн. 3% річних (за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р.), що виникла внаслідок того, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання, визначені умовами укладеного між сторонами у справі договору позики № 0610 від 06.10.2016р., тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Однак, на думку суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі укладеного між сторонами у справі договору позики № 0610 від 06.10.2016р. неустойки підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом з’ясовано, що позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2 договору 148428 грн. неустойки за період з 10.10.2017р. по 14.05.2018р. в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

У ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, визначена сторонами у п. 7.2 договору неустойка за своєю правовою природою є пенею. Відтак, правомірним є нарахування пені за період з 10.10.2017р. по 09.04.2018р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період.

При перерахунку заявленої до стягнення неустойки (пені) у відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 ГК України, беручи до уваги надані сторонами розрахунки, суд дійшов до висновку, що за період з 10.10.2017р. по 09.04.2018р. правомірно нарахованою є пеня у розмірі 101419,41 грн.

Разом з тим, при вирішенні питання про стягнення неустойки судом враховується, що згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, зменшується, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. Аналогічна за змістом і норма ст.233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, беручи до уваги обставини, які призвели до виникнення боргу, зміст доводів відповідача в обгрунтування клопотання про зменшення неустойки, а також з огляду на розмір інфляційних втрат та річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір загальної суми неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, до 50709,71 грн. неустойки (пені), відтак, позовні вимоги в частині стягнення 50709,71 грн. неустойки (пені) підлягають задоволенню, а у решті суми неустойки (пені) – відмові.

Судові витрати у вигляді 12747,85 грн. відшкодування судового збору (докази понесення яких наявні у матеріалах справи) відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог. При цьому судом з огляду на зміст означеної норми ГПК України враховується, що, незважаючи на зменшення судом розміру неустойки, судовий збір в означеній сумі покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 185, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгагро Сольюшн" до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" про стягнення 684000 грн. основного боргу, 52237,7 грн. інфляційних втрат, 12199,56 грн. 3% річних, 148428 грн. неустойки задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив" (м. Шепетівка Хмельницької області, Старокостянтинівське шосе, буд. 31, ідентифікаційний код 40108269) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгагро Сольюшн" (м. Шепетівка Хмельницької області, провулок Подільський, буд. 20, ідентифікаційний код 39022147) 684000 грн. основного боргу, 52237,7 грн. інфляційних втрат, 12199,56 грн. 3% річних, 50709,71 грн. неустойки (пені), 12747,85 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.10.2018р.

Суддя М.В. Смаровоз

Віддруков 3 прим. (всім рек. з пов. про вруч.): 1- до справи; 2 - позивачу (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, провул. Подільський, буд. 20); 3 - відповідачу (30403, Хмельницька обл., м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, буд. 31).