Постанова № 76927042, 27.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1229/18Головуючий по 1 інстанції - Мельник І.О. Категорія: 48 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Новікова О.М., Храпка В.Д.

за участю секретарів Анкудінова О.І. , Наконечної М.М., Матюхи В.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідач - ОСОБА_4;

особа, яка подає апеляційну скаргу - відповідач ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року, ухваленого під головуванням судді Мельник І.О. у залі Соснівського районного суду м. Черкаси № 236 23 листопада 2016 року о 16 год. 05 хв., дата виготовлення повного тексту рішення суду не вказана, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про поділ майна подружжя, - :

в с т а н о в и в :

03 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про поділ майна подружжя.

Позивач ОСОБА_4 в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 25 вересня 1999 року він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4

В шлюбі сторони мають дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала разом із сторонами.

Рішенням Соснівського райсуду м. Черкаси від 2 серпня 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 25.09.1999 року у Відділ реєстрації актів громадянського стану Черкаського міськвиконкому, актовий запис № 1382 - розірвано.

Під час шлюбу, вказує позивач ОСОБА_4, подружжям за спільні кошти та обоюдною згодою було придбано у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1, яка була оформлена на ім 'я дружини ОСОБА_4 . Право власності на вказану квартиру виникло у подружжя на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу № 16167 від 17 грудня 2007 року.

ОСОБА_4 зазначає, що вищевказаний договір купівлі - продажу, укладений одним з подружжя - ОСОБА_4 та відповідно на даний час в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідач ОСОБА_4 зазначена як єдиний власник спірної квартири. Позивач вказує, що у зв'язку з недостатністю власних коштів подружжя для придбання квартири, між відповідачем ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено кредитний договір № 354411/3705/1721-7 від 17 грудня 2007 року.

В подальшому, з метою рефінансування заборгованості по вказаному договору між відповідачем ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/81-1-0-00/9993 від 02 грудня 2014 року, згідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 352 266,57 грн. Одночасно забезпечено виконання кредитного договору за допомогою іпотеки нерухомості, а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 від 02 грудня 2014 року та договору поруки, укладеного банком з позивачем ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_4 зазначає, що вказані договори укладені виключно в інтересах подружжя та до моменту подачі даного позову заборгованість по кредитним договорам погашалася за рахунок спільних коштів подружжя, але на даний час в повному обсязі не виплачена. Крім того, позивач ОСОБА_4 зазначає, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та виступає предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 02 грудня 2014 року, оскільки позивачем надавалась згода на передачу спірної квартири в іпотеку, тому при переході до нього права власності на 1/2 частину спірної квартири при поділі майна подружжя він набуває статусу іпотекодавця за договором іпотеки від 02 грудня 2014 року і має всі права і несе всі обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором у тому ж обсязі і на тих же умовах, що і відповідач ОСОБА_4.

Оскільки сторони не досягли згоди щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя в добровільному порядку, зазначає ОСОБА_4, він змушений був звернутися до Соснівського районного суду м. Черкаси із даним позовом та просив постановити судове рішення, яким визнати квартиру за адресою АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину вказаної квартири та за відповідачем ОСОБА_4 право власності на іншу 1/ 2 частину цієї ж квартири.

В свою чергу, у серпні 2016 року відповідач ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Однак, 15 листопада 2016 року ОСОБА_4 подала заяву про залишення зустрічного позову без розгляду ( т.1 а.с.180-183).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3., третя особо ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про поділ майна подружжя залишено без розгляду ( т.1 а. с. 252).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_4 оскаржила рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неповному та неправильному встановленні фактичних обставин справи, із порушенням вимог матеріального і процесуального права. ОСОБА_4 посилається в скарзі, що при поділі майна подружжя судом не враховано боргові зобов'язання подружжя за кредитним договором, укладеним з метою придбання спірної квартири. Також вона вказує, що після фактичного припинення шлюбних відносин у лютому 2016 року відповідач ОСОБА_4 самостійно погашала кредитний договір, оскільки він оформлений на її ім 'я. ОСОБА_4 просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_4 повністю відмовити.

Ухвалою від 24 березня 2017 року апеляційним судом Черкаської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про поділ майна подружжя - відхилено, зазначене рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року та ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2017 року, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В касаційній скарзі просила скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року у справі № 712/6574/16-ц та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2017 року у справі № 22/793/285/17.

Постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про поділ майна подружжя - прийнято до провадження.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційному суду Черкаської області.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та їх представників, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про розподіл майна подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира набута сторонами за час перебування у шлюбі за кредитні кошти, а тому відповідно до ст. 60, ч.1 ст. 70 СК України, спірне майно належить їм на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу в рівних частинах.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 25.09.1999 уклали шлюб, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 25.09.1999 року (а. с.12 т.1 ).

Під час перебування у шлюбі сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі - продажу № 16167 від 17.12.2007 року за 220937 грн. , що еквівалентно 43750 доларів США , з яких сторонами за домовленістю встановили такий порядок розрахунку : 44187 грн., що еквівалентно 8750 доларів США сплачено покупцем продавцю при укладенні договору, а решту суми 176750 грн., що еквівалентно 35000 доларів США сплачується покупцем до 17 рудня 2007 року. Факт повного розрахунку буде підтверджуватись заявою продавців після отримання коштів/, засвідченою нотаріально. (а. с.17 , 86 т. 1)

Отже, згідно даних договору купівлі-продажу, посвідченого 17.12.2007 року, приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., зареєстрованого за № 16167, квартира АДРЕСА_1 придбана за 220937 грн., що еквівалентно 43750,00 доларам США ОСОБА_4 Квартира придбана за згодою чоловіка ОСОБА_3. Право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 в установленому законом порядку.

З метою придбання вказаного нерухомого майна ОСОБА_4 17.12.2007 року уклала з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитний договір № 35411/3705/1721-7, згідно до умов якого відповідач ОСОБА_4 отримано в кредит грошові кошти в сумі 35000 доларів США зі сплатою 12,25% річних на строк 240 місяців.

В зв'язку з рефінансуванням заборгованості по кредитному договору № 354411/3705/1721-7 від 17.12.2007 року ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" одноразово надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 352266,57 грн. з процентною ставкою 17,00% річних, про що свідчить кредитний договір № 014/81-1-0-00/9993 від 02.12.2014 року (а.с.18 т. 1).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між відповідачем ОСОБА_4 та ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" 02.12.2014 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Ященко В.М., зареєстровий № 1443, згідно якого ОСОБА_4 передала в іпотеку банку квартиру за адресою АДРЕСА_1. У зв'язку з посвідченням вказаного договору нотаріусом накладена заборона відчуження нерухомого майна (а. с. 22-25 т.1).

Згідно даних довідки ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" від 05.07. 2016 року заборгованість за кредитним договором № 354411/3705/1721-7 від 17.12.2007 року станом на 05.07.2016 відсутня (а.с.106 т. 1).

Під час перебування сторін у шлюбі відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/81-1-0-00/9993 з „Райффайзен Банк Аваль" на рефінансування заборгованості по кредитному договору № 354411/3705/1721-7 від 17.12.2007 року і отримані за даним договором грошові кошти використані за спільною згодою подружжя на оплату кредитного договору № 354411/3705/1721-7 щодо спірної квартири.

Згідно даних довідки, наданої - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" станом на 05.07.2016 року заборгованість за кредитним договором № 014/81-1-0-00/9993 від 02.12.2014 складає 196400,56 грн. (а. с.107 т. 1 ).

Із даних довідки про операції за кредитом ОСОБА_4 за період з 02.12. 2014 року по 17.07. 2018 року вбачається, що станом на 17.07. 2018 року заборгованість за кредитом становить 183181, 05 грн. , а заборгованість за процентами 1194, 44 грн., що разом складає 184375 грн. 49 коп. Отже , 1/ 2 вказаної суми складатиме 92187, 75 грн., яку кожен із подружжя повинен ще сплатити по вказаному кредиту ( а. с. 210 т. 2).

Крім того, апеляційний суд надав можливість сторонам надати свої розрахунки, які не співпадають у сторін, тому суд, перевіривши надані розрахунки, та дослідивши матеріали справи, і отримані від банку розрахунки та копії з виписки по рахунку по даному кредиту, дійшов висновку про необхідність проведення перевірки даних розрахунків . Отже, згідно сплачених відповідачем ОСОБА_4 коштів за період з моменту отримання нового гривневого кредиту в грудня 2014 року для погашення кредиту, отриманого в доларах в 2007 році до моменту розірвання шлюбу в серпні 2016 року було сплачено нею 155461, 55 грн. кредиту та 60052 грн. 60 коп., всього 215514, 15 грн. в рахунок погашення кредиту. З врахуванням, що відповідач ОСОБА_4 отримала кошти на погашення кредиту в розмірі 352266, 57 грн., а до розірвання шлюбу було сплачено 215514, 15 грн., то залишок суми кредиту не є настільки значним, щоб дійти висновку, що рахунок сплачених коштів після розірвання шлюбу доля відповідача у придбаному за період шлюбу майні могла бути суттєво збільшена з частки 1/ 2, яка належить кожному із подружжя, на іншу з врахуванням сплачених нею самостійно коштів.

В наданих суду апеляційної інстанції поясненнях відповідач ОСОБА_4 стверджує , що нею були сплачені кошти банку за кредитним договором від 17.12. 2007 року в розмірі 302078 грн. 78 коп., однак при цьому банк дає інформацію про відсутність заборгованості по даному кредиту, оскільки завдяки рефінансування даний кредит був повністю сплачений, а новий гривневий кредит від грудня 2014 року виплачується і по даний час, що не заперечують сторони по справі.

Відповідач ОСОБА_4 вказує, що ринкова вартість спірної квартири відповідно до проведеної незалежної оцінки станом на 11.07. 2016 року становить 425628 грн. ( т. 1 а. с. 65-75), оскільки спір між сторонами виник ще з червня 2016 року, коли позивач звернувся до суду, то відповідно рішення суду першої інстанції ухвалено 23 листопада 2016 року, яке і переглядається судом апеляційної інстанції. Тому в подальшому саме відповідач ОСОБА_4 і сплачувала самостійно кредит після розірвання шлюбу та станом на 17 липня 2018 року ОСОБА_4 сплачено кошти в розмірі 75587, 57 грн. В своїх розрахунках відповідач вказує іншу суму 103634, 88 грн., оскільки свої розрахунки проводить з лютого 2016 року - часу фактичного припинення шлюбних відносин, як наполягає відповідач ОСОБА_4, а не з дати розірвання шлюбу.

Сторони не звертались до суду із вимогами про стягнення компенсації в зв'язку із наявністю кредиту та сплатою коштів по його погашенню, оскільки позивач просив лише про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ним права власності на 1/ 2 частину спірної квартири, а відповідно іншу 1/ 2 частину за відповідачем . Відповідач ОСОБА_4 зверталась до суду із зустрічним позовом, але просила залишити його без розгляду, що і було задоволено ухвалою суду першої інстанції. Тому апеляційний суд не має підстав для вирішення питання компенсації за кошти, сплачені відповідачем після розірвання шлюбу, оскільки такі вимоги не заявлялись і не розглядались судом першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежного від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Згідно з ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 Сімейного Кодексу України подружжя мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладеною договір в інтересах сім'ї, то, зокрема гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого подружжя, якщо майно одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Статтею 70 Сімейного Кодексу України передбачено, що частки майна дружини та чоловіка в майні що є спільною власністю подружжя є рівними.

Згідно з ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Частиною 1 статті 69 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньої спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладені норми права, обставини справи, наявні в матеріалах справи достовірні, належні та допустимі докази, враховуючи той факт, що спірна квартира була набута подружжям за час шлюбу, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про розподіл майна подружжя, визнавши квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також, визнавши за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/ 2 частині квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч.2 ст. 417 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої інстанції або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована, і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду.

Апеляційний суд звертає увагу, що справу направлено на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції, де сторони не можуть змінити позовних вимог, подати нові вимоги чи змінити предмет і підстави заявленого позову, подати зустрічний позов, так як відповідач просила суд першої інстанції залишити без розгляду її зустрічний позов, а інших вимог нею не було заявлено, тому суд першої інстанції і ухвалив рішення згідно заявлених вимог, яке переглядається судом апеляційної інстанції по даній справі .

Суд апеляційною інстанції, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, повно та всебічно дослідив обставини щодо заборгованості за кредитним договором, на який посилається відповідач ОСОБА_4 Однак, враховуючи обставини справи, надані сторонами докази та заявленої ними вимоги, суд і вирішує спір в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з позовної заяви, матеріалів справи, предметом позову є розподіл майна подружжя. Відповідно до прохальної частини позовної заяви ОСОБА_3 просив визнати квартиру за адресою АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 1/ 2 частині квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, предмет позову та той факт, що жодна зі сторін вимог щодо заборгованості за кредитним договором, яка становить спільні зобов`язання сторін, не заявляла, то такі вимоги не можуть бути вирішені судом, оскільки апеляційний суд не може виходити за межі позовних вимог.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, що спірна квартира була придбана не в інтересах сім`ї, а в інтересах сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_11 і вказане житло продовжує знаходитися в користуванні вказаної особи, так як сам по собі факт проживання інших осіб у спірній квартирі не породжує права власності на квартиру. Також в момент придбання спірної квартири відповідач ОСОБА_4 мала можливість оформити договір купівлі - продажу квартири на ім'я сестри, однак не скористалася таким правом, тому апеляційний суд не приймає до уваги доводи відповідача, що спірна квартира придбана для сестри відповідача, оскільки її власником є ОСОБА_4, та квартира придбана в шлюбі з позивачем ОСОБА_4

Також не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції доводи ОСОБА_4, стосовно того, що позивач ОСОБА_3 не є стороною договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2007 року, на підставі якого було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, а самого факту набуття спірної квартири у власність під час шлюбу недостатньо для визнання її об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки зводяться до неправильного застосування норм матеріального права та суперечать ст. 60 СК України.

Твердження ОСОБА_4, що ОСОБА_3 не надавав згоди на укладення договорів є хибними, та такими, які не знаходяться свого відображення в матеріалах справи, оскільки згідно до п. 1.3.4 кредитного договору від 17 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» з метою отримання коштів на придбання спірного нерухомого майна ОСОБА_3 виступає поручителем за даною кредитною угодою.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що в матеріалах справи відсутні дані про внесення позивачем ОСОБА_3 будь-яких коштів, як в рахунок оплати спірної квартири за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 17.12.2007 року, так і в рахунок сплати кредиту, отриманого ОСОБА_4 від банку на купівлю спірної квартири, є необґрунтованими та недоведеними, оскільки у відповідності до ст.ст.76-81 ЦПК України, ОСОБА_4 не доведено, що спірна квартира придбана не за спільні грошові кошти подружжя, а за її особисті кошти.

Період сплати коштів за кредитним договором після розірвання шлюбу є не досить довгим, суд враховує, що саме в цей період тривав перегляд справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, а сума сплачених коштів по договору кредиту в період перебування у шлюбу сторін становить значну суму від вартості квартири, що не дає підстав для висновку про те, що розмір частки відповідача ОСОБА_4 має бути збільшений, оскільки стороною кредитного договору є саме відповідач, тому нею і сплачувались щомісячні платежі в цей період, що не позбавляє її права звернутися з відповідними вимогами до позивача та вирішити питання щодо коштів сплачених нею за кредитним договором самостійно після розірвання шлюбу, щоб стягнути із ОСОБА_3 половину суми коштів, сплачених нею після розірвання шлюбу, оскільки він не заперечує в судовому засіданні проти сплати половини вартості кредитних коштів на погашення кредиту на спільну квартиру, та посилається, що з такими вимогами колишня дружина не зверталась.

Інші доводи апеляційної скарги, наведені ОСОБА_4 не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції .

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4, оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, а особою, яка подає апеляційну скаргу висновки суду не спростовуються .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення .

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374,375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» про поділ майна подружжя - залишити без змін.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сил из дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно-процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Новіков О.М.

Храпко В.Д.