Постанова № 76921737, 04.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року м. Суми

Справа №585/328/18

Номер провадження 22-ц/788/1481/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Шульги В.О. у м. Ромни

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Анастасівської сільської ради Роменського району Сумської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Анастасівської сільської ради Роменського району Сумської області, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_2 проживала в с. Анастасівка Роменського району, а з 13 червня 2007 року знаходилася у Верхівцевському психоневрологічному будинку-інтернаті, де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Влітку 2016 року вона довідалась про те, що 09 лютого 2000 року ОСОБА_2 на її ім'я складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Анастасівської сільської ради Роменського району за реєстровим №12.

17 жовтня 2016 року вона звернулася до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу Бас Я.А. із заявою про оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2, проте 17 жовтня 2016 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з пропуском строку для подачі заяви.

Вказувала, що строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 пропущено у зв'язку з відсутністю відомостей про існування заповіту, так як вона не є родичем спадкодавця за заповітом і про заповіт їй стало відомо у 2016 році.

Просила визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, терміном 2 місяці.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строк для прийняття спадщини за заповітом нею пропущено з поважних причин, у зв'язку з відсутністю відомостей про існування заповіту.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як установлено судом і убачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_2 (а.с.12).

За життя ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 3,231 га, розташована на території Анастасівської сільської ради (а.с.78).

09 лютого 2000 року ОСОБА_2 складено заповіт, відповідно до якого все майно заповіла ОСОБА_1 Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Анастасівської сільської ради Роменського району за реєстровим №12 (а.с.13).

З довідки Комунального закладу Верхівцевський психоневрологічний інтернат Дніпропетровської обласної ради №87 від 08 вересня 2016 року вбачається, що з 13 червня 2007 року ОСОБА_2 знаходилася у Верхівцевському психоневрологічному будинку-інтернаті на повному державному утриманні, де і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.18).

17 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу Бас Я.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 (а.с.15).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 жовтня 2016 року, приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Бас Я.А. відмовлено ОСОБА_1 у видачі на її ім'я свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв'язку з пропущенням нею строку для подачі заяви (а.с.19).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем поважності причин пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини.

Колегія судді не може погодитись з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного:

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_4 на обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини посилалася на те, що у встановлений законом строк вона не змогла подати заяву до нотаріальної контори, оскільки не знала про наявність заповіту, так як не перебувала зі спадкодавцем в родинних відносинах.

З огляду на встановлені обставини, причини пропуску позивачем строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 є поважними, оскільки пов'язані з об'єктивними труднощами (необізнаність про існування заповіту на її ім'я) для вчинення цих дій, так як незнання такої особи про реалізацію спадкодавцем за життя волі на розпорядження своїм майном на випадок своєї смерті позбавляє можливості такого спадкоємця вчасно, в межах шестимісячного строку, і в необхідному обсязі вживати дії з прийняття спадщини після її відкриття.

Отже, колегія суддів вважає, що воля спадкодавця на випадок його смерті, викладена у формі заповіту, підлягає обов'язковій реалізації на користь позивача, оскільки свобода та реалізація положень заповіту після відкриття спадщини мають фундаментальне значення у спадкових правовідносинах.

Проте, суд першої інстанції вказаних обставин справи не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд ,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 19 червня 2018 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Постанова набрала законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 04 жовтня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

С. Г. Хвостик