Рішення № 76920547, 02.10.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4242/18

РІШЕННЯ

і м е н е м у к р а ї н и

02 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі головуючого - судді Самсонової О.А., при секретарі Горошко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 08 квітня 2014 року було укладено договір б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 8000 грн., а відповідач ОСОБА_1 взяла зобов’язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов’язання не виконала. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 60333,43 грн., з яких заборгованість по одержаному кредиту 8317,79 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 46123,65 грн., заборгованість за пенею та комісією – 2849,21 грн., а також штрафні санкції: штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 2849,21 грн. (процентна складова) та судові витрати.

Ухвалою судді від 03 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати в спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Відповідач надала відзив на позов, у якому, посилаючись на відсутність у неї боргу перед позивачем, відсутність у справі доказів наявності у неї заборгованості, просила в задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи клопотання від сторін не надходили.

З метою встановлення всіх обставин у справі судом витребувано у позивача докази щодо терміну дії картки, виданої на ім’я відповідача згідно договору б/н від 08 квітня 2014 року.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 квітня 2014 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н.

За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 8000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник зобов’язувався забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, позивачем зобов’язання перед відповідачем по кредитному договору виконано, але відповідач взяті на себе зобов’язання не виконала.

Заперечення ОСОБА_1 проти позовних вимог з посиланням на відсутність заборгованості спростовуються наданою нею ж до справи довідкою про рух коштів по рахунку.

Том суд не приймає посилання відповідача на відсутність у неї заборгованості.

Станом на 16 липня 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем по одержаному кредиту позивачем обрахована у розмірі 8317,79 грн., заборгованість по процентам - 46123,65 грн.

Як вбачається з наданої позивачем суду інформації, довідка про термін дії картки відповідача відсутня.

Але, з наданої відповідачем довідки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що востаннє грошові кошти з картки було знято 02 травня 2016 року. Після цього користування відповідачем карткою, яка до цього карткою користувалась дуже активно, припинилося.

Тому, вирішуючи справу в межах позовних вимог, суд виходить з того, що термін дії картки ОСОБА_1 – по травень 2016 року.

Станом на 02 травня 2016 року заборгованість за кредитом становила 7917,79 грн., заборгованість за відсотками – 362,85 грн.

Після цього відповідачем кошти з рахунку не використовувалися, але відбувалося щомісячне списання банком 20 грн. на сплату членського внеску.

Проте, жодним доказом у справі не підтверджується, що договором було передбачено списання вказаних коштів.

За відсутності даних щодо виду картки, виданої позивачем відповідачу – «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Універсальна CONTRACT» чи «Універсальна Gold», зважаючи на заперечення відповідача проти позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність обраховувати заборгованість відповідача за відсотками, виходячи з розміру заборгованості за кредитом 7917,79 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, що нарахована після закінчення строку дії картки, суд виходить з наступного.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, у разі якщо договором не встановлений розмір процентів після спливу строку дії договору, можна зробити висновок, що їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 01 серпня 2017 року при розгляді цивільної справи № 6-2322цс16.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В матеріалах справи відсутні докази, що б підтверджували узгодженість між сторонами, у встановленій законом формі, права банку нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору у розмірі, передбаченому договором.

Тому за період з 03 травня 2016 року по 16 липня 2018 року проценти, які підлягають до стягнення з відповідача, необхідно розрахувати, виходячи з облікової ставки НБУ, яка була встановлена у вказаний період.

Вказані проценти суд обраховує у розмірі 2583,91 грн.

Таким чином загальна сума відсотків, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 362,85 грн. + 2583,91 грн. = 2946,76 грн.

Позивачем також нараховано відповідачу заборгованість за пенею та комісією у розмірі 2542,78 грн., а також штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 2849,21 грн. (процентна складова).

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною кредитного договору, передбачено сплату штрафу за порушення строків сплати будь-якого з грошових зобов’язань у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В силу ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Окрім цього, в розрахунку заборгованості за кредитом відсутнє розмежування пені та комісії, в зв'язку з чим не можливо визначити розмір пені, яку просить стягнути позивач та спосіб її нарахування, а також неможливо визначити розмір комісії, яку просить стягнути позивач.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи, що позивач не надав деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині пені та комісії, а також зважаючи на норми ст.61 Конституції України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення із позивача заборгованості за пенею та комісією слід відмовити.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-1374 цс17 від 11 жовтня 2017 року щодо одночасного стягнення штрафів фіксованої частини і процентної складової, суд вищої інстанції дійшов висновку, що така заборгованість є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на вказане, з відповідача підлягає стягненню 500 грн. фіксованої частини штрафу.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по одержаному кредиту 7917,79 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 2946,76 грн., штраф у розмірі 500,00 грн., а всього – 11364,55 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено на 19%, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 334,78 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) до ОСОБА_1 (проживаючої: м.Полтава, пров.Заячий, 8, кв.57, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08 квітня 2014 року б/н у розмірі 11364,55 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 334,78 грн., а всього стягнути 11699,33 грн. (одинадцять тисяч шістсот дев’яносто дев’ять гривень тридцять три копійки).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий О.А.Самсонова

02.10.2018