Ухвала суду № 76919845, 27.09.2018, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 435/4534/13-ц

Провадження №2-в/433/28/18

У Х В А Л А

Іменем України

27.09.2018 року Троїцький районний суд Луганської області області в складі:

головуючого судді – Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання – Яковлєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке питання, ініційоване Верховним Судом у складі судді Касаційного цивільного суду про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2018 року до Троїцького районного суду Луганської області з Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла копія ухвали суду з матеріалами, даданими до касаційної скарги, у цивільній справі №435/4534/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

Згідно копії ухвали суду від 05 липня 2018 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 25 червня 2014 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі, однак в частині витребування матеріалів справи ухвала суду виконана не була у зв’язку з тим, що Жовтневий районний суд м.Луганська знаходиться на території проведення антитерористичної операції.

Для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Луганської області від 27 травня 2014 року та ефективного захисту порушених, оспорюваних прав та інтересів учасників справи, Верховним Судом у складі судді Касаційного цивільного суду ініційоване питання про відновлення втраченоо судового провадження у справі.

В судове засідання заінтересовані особи не з’явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлялись завчасно, належним чином.

Від представника Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» надійшло клопотання, згідно якого останній просив судове засідання проводити без його участі у зв’язку із значною територіальною віддаленістю.

Причини неявки ОСОБА_1 суду невідомі.

Згідно ст.488, 489 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом. Втрачене провадження може бути відновлене за заявою учасників справи або за ініціативою суду.

Частиною 3 ст. 493 ЦПК України передбачено, що розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду.

Відповідно до вимог статті 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:

1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);

2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;

3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;

4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;

5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;

6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;

7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Згідно ч.1,2 ст. 494 ЦПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку із проведенням антитерористичної операції», Указу Президента України № 405/2014, яким було введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», а також розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02 вересня 2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ», у зв’язку із проведенням на території міста Луганська антитерористичної операції, справи підсудні Жовтневому районному суду міста Луганська, юридично були передані Троїцькому районному суду Луганської області.

Згідно інформації Троїцького районного суду Луганської області цивільна справа № 435/4534/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до Троїцького районного суду Луганської області з Жовтневого районного суду міста Луганська в паперовому вигляді не передавалась.

До матеріалів касаційного провадження були додані копія рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 14 березня 2014 року, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 115 023,65 доларів США та витрати по сплаті судового збору в розмірі 881,92 грн; копія рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області від 27 травня 2014 року, яким апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» була задоволена, скасоване рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 14 березня 2014 року та ухвалене нове, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені, стягнуто заборгованість в сумі 239 854,45 грн (а.с.11-21).

За таких обставин суд приходить до висновку, що зібрані матеріали справи є належними та достатніми для часткового відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №435/4534/13-ц в частині рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 14 березня 2014 року і вважає, що відновлення повного тексту рішення суду буде відповідати заявленій меті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 488-495 ЦПК України,суд,

УХВАЛИВ:

Відновити втрачене судове провадження в цивільній справі №435/4534/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині рішення Жовтневого районного суду м.Луганськ від 14 березня 2014 року:

« Справа № 435/4534/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року Жовтневий районний суд міста Луганська в складі:

головуючого: судді – Рябуха Ю.В.

при секретарі – Корж Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

29.04.2013 року позивач ПАТ „Перший Український ОСОБА_2 банк” звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до кредитного договору № 6338274 від 29.05.2008 р. відповідач ОСОБА_1 отримав у банківській установі позивача кредит у розмірі 250 000 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами 14,49 % річних строком до 29.05.2018 року. За умовами кредитного договору позичальник зобов’язаний щомісячно погашати отриманий кредит та сплачувати відсотки згідно із графіком, який є невід’ємною частиною кредитного договору. Позивач зазначив, що ОСОБА_1 з 23.11.2008 р. не виконує належним чином обов’язки щодо сплати відсотків за кориcтування кредитними коштами, а з 05.07.2010 року – не здійснює повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої станом на 17.04.2013 р. становить 393178,28 доларів США, у тому числі: 239854,29 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 153323,99 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками. Відповідно до п. 5.2 кредитного договору за порушення зобов’язань за кредитним договором передбачена сплата позичальником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожень день прострочення. Сума пені станом на 17.04.2013 р. становить 51601,71 доларів США, у тому числі: 33021,01долар США - пеня за кредитом, 18580,70 долар США - пеня за відсотками. Крім того, зігдно із п. 5.5. Кредитного договору, за порушення позичальником обов’язків, встановлених п.п. 4.3.2.-4.3.6 кредитного договору, позичальник має сплатити штраф в розмірі 1% від суми кредиту, що складає 2500,00 доларів США. Відповідно до пп. 3.5.7., 3.5.8. кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредитних коштів та сплати відсотків у випадку невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов’язань, що є несприятливою подією в розумінні кредитного договору. Тому, користуючись вказаним правом, банк вимагає від відповідача повернення заборгованості, яка станом на 17.04.2013 р. становить 393178,28 доларів США, у тому числі: 239854,29 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом, 153323,99 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками; сплати пені за порушення умов кредитного договору в розмірі 51601,71 доларів США, у тому числі: 33021,01долар США - пеня за кредитом, 18580,70 долар США - пеня за відсотками та сплати штрафу в розмірі 25020,00 доларів США, а загалом 4472801,01 доларів США.

Представник позивача ПАТ „Перший Український ОСОБА_2 банк” в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнала частково, просила суд відмовити в задоволенні частки позовних вимог у зв’язку із пропуском позивачем терміну позовної давності та звернулася до суду із відповідною заявою про застосування терміну позовної давності. В обгрунтування заяви пояснила суду, що згідно із графіком погашення заборгованості відповідач мав щомісячно в термін до 29 числа розрахункового місяця повертати частку кредитних коштів в розмірі, що визначений в графіку, та щомісячно з 23 до 29 числа розрахункового місяця сплачувати відсоткі за користування кредитними коштами. Відповідачем погашення заборгованості за кредитом востаннє здійснювалося 01.12.2008 року, а сплата відсотків – 23.11.2008 року. Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 17-74 від 05.02.2009 року, якою вимагав дострокового повернення кредиту та відсотків в повному розмірі в тому числі 239854,29 доларів США – заборгованості по кредиту, тому у відповідача виник обов’язок повернути всю суму кредиту в строк до 06.03.2009 року, у зв’язку із чим позивач 08.07.2011 року звертався до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 239854,29 доларів США та відсотки за користування кредитними коштами за період з 23.12.2008 р. по 23.06.2011 року в розмірі 89413,82 долари США. Вказана позовна заява ухвалою від 21.05.2012 року по справі № 2-1336/12 залишена без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у зв’язку із неявкою позивача в судові засідання. З огляду на вищевказане, представник відповідача в заяві зазначила, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 239854,29 доларів США, заборгованості за відсотками за період з 29.12.2008 р. по 29.03.2010 року в розмірі 41434,67 доларів США, пені за прострочення повернення кредиту в розмірі 33021,03 долари США, пені за прострочення сплати відсотків за період з 29.12.2008 р. по 29.03.2012 р. в розмірі 15446,37 доларів США заявлені поза межами терміну позовної давності і просить в цій частині в задоволенні позову відмовити. Крім того представник позивач пояснила, що вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 2500 доларів США не підлягають задоволенню, бо з боку відповідача не допущено порушення вказаних умов договору.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2008 року між ЗАТ „Перший Український ОСОБА_2 банк” правонаступником якого є позивач ПАТ „Перший Український ОСОБА_2 банк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6338274 /а.с.17-19/, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав в відділенні філії ЗАТ „ПУМБ” у м. Луганську кредит у розмірі 250000 доларів США /а.с.13-14/ на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитними коштами 14,49 % річних строком до 29.05.2018 року. За умовами п.п.3.1, 3.2 кредитного договору та графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, який є додатком № 1 до кредитного договору /а.с. 19 (оборот) – 21/, позичальник зобов’язаний погашати отриманий кредит частками щомісячно до 29 числа поточного місяця в розмірі, визначеному в графіку та сплачувати відсотки щомісячно в термін з 23 по 29 число поточного місяця, розмір яких розраховується банком в порядку, передбаченому п.п. 3.1.2, 3.1.3. кредитного договору.

Відповідно до п.5.2. кредитного договору, у разі порушення строків виконання зобов’язань з повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов’язаний сплатити на вимогу Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов’язань за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.5. кредитного договору, за кожен випадок порушення позичальником обов’язків, передбачених п.п. 4.3.2.- 4.3.6. кредитного договору, позичальник зобов’язаний на вимогу банку сплатити на його користь штраф у розмірі 1 % від суми одержаного кредиту.

Сплата пені не звільняє позичальника від сплати відсотків за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості /п.5.3. кредитного договору/.

Згідно з п. 3.5.7. кредитного договору ОСОБА_2 набуває право вимагати від Позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахованими процентами, а Позичальник, відповідно, зобов’язаний виконати таку вимогу Банку у випадку невиконання Позичальником зобов’язань перед Банком за кредитним договором.

Відповідно до п. 3.5.8. кредитного договору вимогу Банку про дострокове повернення кредиту разом із сплатою процентів за користування кредитом позичальник зобов’язаний виконати не пізніше 7 (семи) календарних днів з дня її отримання. Відповідно до п. 6.6. кредитного договору, повідомлення та (або) документи вважаються отриманими Позичальником на сьомий день з дня реєстрації Банком рекомендованого листа або телеграми у відділенні поштового зв’язку або телеграфі або в день особистого вручення Позичальнику.

З матеріалів дослідженої в судовому засіданні цивільної справи № 2-1336/12, яка розглядалася Жовтневим районним судом м. Луганська та матеріалів даної цивільної справи вбачається, що 08.07.2011 року позивач ПАТ „ПУМБ” звернувся до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6338274 від 29.05.2008 року в розмірі 329268,11 доларів США та 584598,05 грн., з яких: 239854,29 доларів США – заборгованості за кредитним договором, 89413,82 долари США – процентів за період з 23.11.2008 р. по 23.06.2011 р.; 382868,80 грн. пеню за період з 02.07.2010 р. по 01.07.2011 р. за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати відсотків, 201729,25 грн. – штраф за невиконання вимоги Банку достроково повернути всю суму кредиту та відсотки за користування коштами.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду вимогу № 17-74 від 05.02.2009 року /а.с.22-23/, якою вимагав від відповідача дострокового повернення заборгованості за кредитним договором № 6338274 від 29.05.2008 року в розмірі 239854,29 доларів США та 10148,84 доларів США заборгованості зі сплати процентів.

Зазначена вимога була зареєстрована в поштовому відділенні № 55 м. Луганська 04.08.2009 року та направлена на адресу відповідача. Відомостей щодо її отримання відповідачем суду не надано, проте відповідач не заперечує, що отримав вказану вимогу, з огляду на що суд дійшов висновку, що відповідно до положень п. 6.6. кредитного договору, вимога вважається отриманою відповідачем 10.08.2009 року. Таким чином, у відповідача виник обов’язок з дострокового повернення всієї суми кредиту в розмірі 239854,29 доларів США в строк до 18.08.2009 р.

У зв’язку із порушенням відповідачем вказаного обов’язку, позивач 08.07.2011 року звертався до суду із позовною заявою, яка ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 21.05.2012 року по справі № 2-1336/12 залишена без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України у зв’язку із неявкою позивача в судові засідання. Вказана ухвала суду не оскаржена та набула чинності.

Посилання позивача в позовній заяві на докази про направлення та отримання відповідачем вимоги № 18-589 від 25.05.2010 р.. в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов’язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов’язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань забезпечується неустойкою, порукою, гарантією, заставою, утриманням.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язань внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Судом встановлено, що згідно із п. 1.4. кредитного договору, строк кредиту встановлений сторонами до 29.05.2018 р. Згідно із п. 3.2. та Графіку повернення кредиту, відповідач зобов’язаний щомісячно до 29 числа відповідного місяця здійснювати часткове погашення суми кредиту в розмірі, зазначеному в графіку.

Таким чином суд дійшов висновку, що між сторонами встановлено як строк дії договору – до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань (п. 6.11), так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 29 травня 2018 року. Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Тобто, поряд із встановленням строку дії договору сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору, а також строк виконання зобов’язання щодо дострокового повернення кредитних коштів.

Строк виконання кожного зобов’язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З розрахунку заборгованості /а.с.11-12/ та матеріалів цивільної справи № 2-1336/12 /розрахунку заборгованості/ вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ„Перший Український ОСОБА_2 банк” за кредитним договором № 6338172 від 29.05.2008 р. станом на 29.04.2013 р. становить: 239854,29 доларів США заборгованість з повернення кредиту, обов’язок зі сплати якої відповідачем востаннє виконувався 07.11.2008 р., 153323,99 доларів США - заборгованість за процентами, обов’язок зі сплати яких відповідачем востаннє виконувався 26.03.2010 р. /сплачувалися проценти за період 23.11.2008 р. по 22.12.2008 р./.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 29 числа місяця, а процентів - кожного місяця з 23 по 29 число, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

Крім того, кредитним договором на позичальника покладено обов’язок на вимогу Банка достроково повернути всю суму отриманих кредитних коштів протягом 7 днів з моменту її отримання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 19.08.2009 р. відповідачем порушується обов’язок достроково повернути всю суму кредитних коштів в розмірі 239854,29 доларів США в строк до 18 серпня 2009 року. Тобто, в цій частині позивач мав звернутися за захистом свого порушеного права до 18.08.2012 року, в той час як звернувся до суду 29.04.2013 року, тобто з пропуском встановленого законом терміну позовної давності.

Суд не приймає посилання позивача на переривання терміну позовної давності з наступних підстав.

Як на доказ переривання перебігу позовної давності позивач посилається на звернення 08.07.2011 року до суду із аналогічною позовною заявою, на заяву відповідача від 21.01.2010 року та на лист відповідача від 03.07.2012 р. /а.с. 61-65/.

Згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов’язку.

Подача відповідачем заяви від 21.01.2010 року, якою він просить застосувати програми лояльності та не застосовувати заходи примусового стягненя заборгованості за кредитним договором, не є дією, яка свідчить про визнання боргу, бо про розмір заборгованості або період її погашення в зазначеній заяві мова не йде. З листа від 03.07.2012 року (вх. № 120/1245) вбачається, що ним відповідач на виконання умов кредитного договору надає позивачу відомості щодо здійснення страхування предмету іпотеки та довідки про доходи за період з грідня 2011 року по травень 2012 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені заяви не є діями, які в розумінні ч. 1 ст. 264 ЦК України є підставою для переривання перебігу позовної давності, бо представником відповідача заявлено про відмову в задоволенні позову тільки в частині, при цьому в зазначених заявах не йдеться мова про визнання боргу в частині, яка відповідачем не визнається.

Суд також дійшов висновку, що з урахуванням залишення без розгляду позову ПАТ „ПУМБ” до ОСОБА_1, поданого 08.07.2011 року, ця обставина не є підставою для переривання перебігу позовної давності, бо відповідно до ст. 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не припиняє перебіг позовної давності, тому посилання позивача на звернення 08.07.2011 року до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, суд не приймає як доказ переривання перебігу позовної давності.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин суд дійшов висновку, що зі спливом позовної давності за вимогами щодо стягнення суми кредиту в розмірі 239854,29 доларів США, сплив термін позовної давності і щодо вимог про стягненя пені в сумі 33021,03 долари США, нарахованої за порушення виконання зобов’язання зі сплати заборгованості за кредитом в сумі 239854,29 доларів США.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами заявленні позивачем за період з 29.12.2008 року по 23.04.2013 року. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати відсотків в сумі 41434,67 доларів США за період з 28.11.2008 року по 29.03.2010 р. заявлені з пропуском терміну позовної давності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 258 ЦК України, до вимог щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується спеціальний строк позовної давності в один рік.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 18580,70 доларів США за період з 29.12.2008 року по 29.03.2013 року. З огляду на встановлення спеціальної позовної давності для вимог про стягнення неустойки, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення пені за порушення строків сплати процентів за період з 29.12.2008 року по 29.03.2012 року в сумі 15446,37 доларів США заявлені з пропуском строку позовної давності.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу суд дійшов наступного висновку.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено порушення п. п. 4.3.2. – 4.3.6. кредитного договору, що у відповідності із п. 5.5. кредитного договору є підставою для нарахування штрафу в розмірі 1 % від суми отриманого кредиту і в даному випадку складає 2500 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, п.п. 4.3.2. – 4.3.6. кредитного договору на позичальника покладено обов’язок здійснення дій, спрямованих на якнайшвидше отримання Банком в разі настання страхового випадку страхового відшкодування (п. 4.3.2.); не пізніше ніж у місячний термін після 29 квітня кожного року протягом дії кредитного договору надавати Банку довідки про заробітну плату та інші доходи, отримані позичальником за період попередніх цієї дати 4 місяців (п. 4.3.3); протягом строку дії кредитного договору не надавати порук за третіх осіб без згоди Банка (п. 4.3.4); виконати вимогу Банку про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом (п. 4.3.5); повідомляти ОСОБА_2 письмово про зміну свого фактичного місця проживання, контактного телефону, місця роботи, складу сім’ї, виникнення будь яких несприятливих обставин, які можуть вплинути на виконання обов’язків за кредитним договором (п. 4.3.6).

В судовому засіданні позивач не надав суду доказів порушення відповідачем умов кредитного договору, встановлених п.п. 4.3.2.,4.3.4.,4.3.6 кредитного договору. Проте, представник відповідача надав докази виконання п. 4.3.3 кредитного договору, бо з заяви від 03.07.2012 р. вбачається, що відповідачем надано довідки про доходи,отримані в період грудень 2011 року – травень 2012 року та укладено договір страхування майна до 15.06.2013 року /а.с. 58/.

Що стосується порушення відповідачем вимоги Банку про дострокове повернення всієї суми кредиту, то з матеріалів справи вбачається, що зазначене порушення допущено відповідачем 19.08.2009 року, тобто вказані вимоги заявлені з пропуском встановленої законом спеціальної позовної давності, тому позов в частині стягнення штрафу в розмірі 2500 доларів США задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до положень чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представником відповідача було заявлено в суді про застосування судом позовної давності відповідно до вимог ст. 267 ЦК України / а.с.54-57/.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 881,92 грн.

Керуючись ст.ст.252-255, 256-267, 554,610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 27, 31, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український ОСОБА_2” заборгованість за кредитним договором № 6338274 від 29.05.2008 року в сумі 115023,65 доларів США, в тому числі: 111889,32 долари США зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, 3134,33 доларів США - пені за порушеня строків сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк” витрати по сплаті судового збору у розмірі 881,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі у десятиденний строк після оголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: Ю.В. Рябуха »

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її складення до Апеляційного суду Луганської області через Троїцький районний суд Луганської області із урахуванням п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.І.Суський