Ухвала суду № 76919128, 13.09.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3660/13-ц

Провадження №2-в/428/10/2018

УХВАЛА

13 вересня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі: головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі - Андрусишин Н.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, надіслані Верховним Судом, про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №428/3660/13-ц за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат, -

встановив:

На адресу Сєвєродонецького міського суду Луганської області матеріали Верховного суду про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 428/3660/13-ц за позовною заявою фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2018 року постановлено направити до Сєвєродонецького міського суду Луганської області копії матеріалів касаційного провадження №61-22331ск18 у справі №428/3660/13-ц за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат для вирішення питання про відновлення втраченого провадження. З тексту вказаної ухвали вбачається, що з відповіді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 вересня 2014 року № 18661/14 на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2014 року № 6-30158ск14 зазначено, що надіслання справи № 428/3660/13-ц неможливе, оскільки 21 березня 2014 року вона надіслана до Апеляційного суду Луганської області в порядку апеляційного провадження та на даний час справа не поверталась. З відповіді Апеляційного суду Луганської області від 08 червня 2015 року № 648/15 на запит Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2015 року № 6-30158ск14 зазначено, що 12 червня 2014 року зазначена справа здана до канцелярії Апеляційного суду Луганської області та 26 червня 2014 року передана до відділу експедиції для направлення до суду першої інстанції.

Заінтересовані особи в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі.

У зв’язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали, надіслані Верховним Судом, суд вважає, що зібраних матеріалів достатньо для відновлення втраченого провадження, з огляду на наступне.

З наданих документів, вбачається, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2014 року у справі №428/3660/13-ц у задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат відмовлено.

Згідно рішення Апеляційного суду Луганської області від 20.05.2014 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 – задоволено частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 лютого 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено ФОП ОСОБА_3 у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасників справи або за ініціативою суду.

Зі статті 493 ЦПК України вбачається, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.

На думку суду, загальновідомим є той факт, що будівля Апеляційного суду Луганської області, станом на 13.09.2018 року знаходиться на території, яка не контролюється органами влади України, що дає суду підстави вважати втраченим судове провадження по цивільній справі № 428/3660/13-ц.

Частиною 5 ст. 491 ЦПК України передбачено, що заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.

Враховуючи те, що суду надана копія рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2014 року у цивільній справі № 428/3660/13-ц за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат та копії рішення Апеляційного суду Луганської області від 20.05.2014 року, суд вважає, що є підстави для часткового відновлення втраченого провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 258-260, 353, 488, 489, 491, 493, 494 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 428/3660/13-ц за позовом за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат в частині:

- повного тексту рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.02.2014 року, який складається з наступного:

«Справа № 428/3660/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді – Александрової Н.В.,

при секретарі – Голуб Т.М.,

за участю представника позивача – ОСОБА_4,

відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ФОП ОСОБА_1 звернулась до Сєвєродонецького міського суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат, посилаючись на те, що згідно договору № 16 від 05.05.2010 року, між нею і ОСОБА_2 був укладений договір на виготовлення, установку і постачання воріт, виробництва «Ритерна», у кількості 4 штук на загальну суму 72000 грн.

Згідно п 3.1 договору підрядчиком роботи після поставки і установки воріт виконані в повному об’ємі, а замовник ОСОБА_5 роботи прийняв і частково сплатив згідно п 3.3. договору, що підтверджено оплатою в сумі 1055,90 грн. транспортній компанії «Интайм» при отриманні 4 воріт відповідно до листа № 29 від 2.02.2011 року ТОВ «Интайм» і декларації КИЕ - 026734 від 09.04,2010 року, оплатою в сумі 20000 грн. при підписанні договору з її представником, оплатою по банку 30000 грн. 08.06.2010 року після завершення установки 4-х воріт згідно платіжної квитанції № 9279614 від 08.06.2010 року «УкрСиббанка».

Відповідно до п. 3.4. договору кінцевий термін оплати за договором протягом 2-х банківських днів після установки воріт, однак у порушення цього пункту договору ОСОБА_2 не здійснив повну плату за отримані ворота, внаслідок чого недоплата на 10.06.2010 року склала 20944 грн.

Згідно п. 6.3 договору при простроченні оплати ОСОБА_2 як замовник повинен сплатити додатково пеню 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. За 6 місяців сума заборгованості складає 4128 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору, виконавець гарантує якість поставленого виробу, а у разі виявлення недоліків по п 2.6 договору ОСОБА_2 в 3-х денний термін зобов’язаний був повідомити письмово виконавцеві. Ніяких заяв від нього не поступало.

Згідно п. 2.9 договору право власності до ОСОБА_2 на ворота не перейшло, оскільки останній не здійснив остаточний розрахунок. Термін договору згідно п. 8.6 до повного виконання своїх зобов’язань. Зобов’язання за договором повинні виконуватися належним чином. У разі не виконання однією стороною узятого на себе зобов’язання за договором у іншої сторони виникає право звернутися до суду з вимогами про розірвання договору або примушування виконання зобов’язань.

06.08.2010 року ОСОБА_2М запросив приїхати в м. Сєвєродонецьк її представника для закриття заборгованості готівкою, але ОСОБА_5 в цей день відмовився сплатити заборгованість, а шляхом погроз і силою намагалися разом зі своїм батьком забрати документи на ворота у її представника ОСОБА_6 Цей факт зареєстрований за заявою ОСОБА_6 в реєстрі ЖРЗПЗ під № 4902 в Сєвєродонецьком ГО УМВС, у зв’язку з чим просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором у розмірі 20944 грн., а також пеню за несвоєчасну оплату у сумі 4128 грн., судові витрати в сумі 6001 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав обставини викладені в позові на підтримання вимог, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 20944 грн. та пеню за невиконання умов договору у розмірі 4218 грн., а також витрати на розгляд справи у сумі 6001 грн.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, просив у їх задоволенні відмовити та пояснив, що він уклав з ОСОБА_1 лише усний договір, ніяких письмових договорів з нею не уклав, а кошти за договором сплатив повністю, про що свідчить розписка, крім того за позовними вимогами закінчився строк позовної давності, який складає три роки.

Вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків та відповідних ї м правовідносин.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, посилаючись на те, що між нею та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір на виготовлення та встановлення воріт, за яким відповідач ОСОБА_2 сплатив 51055,90 грн., а решту у розмірі 20944 грн. повинен був сплатити протягом двох днів з моменту їх встановлення, але так і не сплатив.

Відповідач ОСОБА_7 у судовому засіданні вимоги позивача не визнав, просив відмовити з тих підстав, що він уклав з ОСОБА_1 лише усний договір, ніяких письмових договорів з нею не уклав, а кошти за договором сплатив повністю, про що свідчить розписка, крім того за позовними вимогами закінчився строк позовної давності, який складає три роки.

Позивач в якості підтвердження укладання договору надала копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, з матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи № 3372/10 ЖРЗПЗ №4907 від 06.08.2010 року видно, що згідно постанови від 09 серпня 2010 року ст. о/у СДСБЕЗ Сєвєродонецького УМВС України в Луганській області ОСОБА_8 в ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_4 від 06.08.2010 року встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05.05.2010 року було укладено договір № 16 на поставку воріт на суму 72000 грн., без зазначення строків поставки. ОСОБА_2 ОСОБА_2 було поставлено, та останній частково провів розрахунок на суму 52000 грн., а іншу частину не сплатив. Однак суд зазначає, що викладені в постанові обставини не можуть буди доказом у справі, так як факту укладання чи не укладання договору цією постановою не перевірялось як і факту перерахування чи не перерахування останнім коштів позивачу, а предметом розгляду було наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення.

Так, в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи є пояснення ОСОБА_2, надані останнім особисто ст. о/у СДСБЕЗ Сєвєродонецького УМВС України в Луганській області ОСОБА_8 09.08.2010 року в ході проведення перевірки за заявою ОСОБА_4, на ім’я начальника Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області, згідно яких він пояснив, що 05.05.2010 року уклав з ОСОБА_4, який діяв від імені ФОП ОСОБА_1, договір на поставку та монтаж 4 воріт, за які він розрахувався частково у розмірі 52000 грн., а решту не сплатив, так як йому не було надано документів на ворота та у зв’язку з матеріальним становищем, але, як видно з його пояснень у судовому засіданні, дана заява написана ним під диктовку співробітника міліції, а позовні вимоги він не визнає.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.09.2009 року, розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів. Зокрема, статтею 57 ЦПК передбачено, що доказом у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків. Тому пояснення зазначених осіб, отримані не за процедурою допиту свідків (стаття 184 ЦПК), не можуть використовуватися як засіб доказування.

Суд зазначає, що всі надані позивачем копії договорів від 05.05.2010 року мають розбіжності в написанні, складанні, цифрах та датах, а отже суд не може визначити, чи було 05.05.2010 року укладено спірний договір та на яких умовах, і саме який з них підписано відповідачем, тобто який є оригіналом, які умови договору ним передбачені, при цьому сторони в якості свідків у судовому засіданні не оптувались, питання допиту їх в якості свідків не ставилось, а отже їх пояснення суд не може використовувати як засіб доказування та на них не може ґрунтуватись рішення суду.

Позивачем надано відповідь директора ТОВ «Аис Групп» від 02.02.2011 року № 2, з якої видно, що на підставі декларації КИЕ-025807 від 07.04.2010 року та КИЕ-026734 від 09.04.2010 року фірмою «Ритерна» з м. Києва до м. Сєвєродонецьку було відправлено вантаж (ворота), за декларацією КИЕ-025807 від 07.04.2010 року, отримувачем був ОСОБА_9 (НОМЕР_1), сума оплати при отримані 113,32 грн., яка ним проведена, за декларацією КИЕ-026734 від 09.04.2010 року отримувачем був ОСОБА_5, паспорт ( ЕН 316804), сума оплати при отримані 1055,90 грн., яка ним проведена, що також підтверджується копією декларації про прийняття вантажу.

Також позивачем в якості укладення договору та часткової оплати надано копію квитанції, яка посвідчена ТОВ «Аісс Груп», в якій зазначено призначення платежу «за товари; ОСОБА_5», однак дана квитанція не дає можливості встановити, хто платив, за що і кому, а відповідачем ОСОБА_2 суду не надано доказів повного фактичного розрахунку з позивачем, а на запит суду до ПАТ «УкрСиббанк» про надання належним чином посвідченої копії квитанції № 9279614 від 08.06.2010 року про перерахування 30000 грн., відправником 29022171006100.09807750, призначення: за товари ОСОБА_2, з повідомленням розрахункового рахунку на який надішли дані кошти, код МФО відправника, найменування отримувача, в якому відділенні здійснено даний переказ грошей, якою особою, а також повідомити, чи потрібен для здійснення переказу територією України грошових коштів фізичною особою паспорт чи інший документ, який посвідчує особу відправника та її ідентифікаційний номер, в установлений термін відповіді суду не надано.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Враховуючи викладене, суд вважає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір на виготовлення та установку воріт, при цьому, оскільки відомостей про дату укладення між сторонами договору достовірно у судовому засіданні не встановлено, але ворота відповідач отримав від відповідача 09.04.2010 року, тобто договір фактично було укладено між сторонами на початку квітня місяця 2010 року, а наданий суду договір датований датою 05.05.2010 року, підписання якого відповідачем не визнається та достовірність якого суд позбавлений можливості встановити у судовому засіданні, тому суд вважає датою укладення договору дату відправлення вантажу відповідачу, а саме 09.04.2010 року.

При цьому суд також вважає, що так як позивач наполягає на тому, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов’язання за договором, не сплативши 20944 грн., а відповідачем доказів повної фактичної оплати не надано, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором є обґрунтованими.

Але, як видно з наданих суду письмових заперечень ОСОБА_2 від 14.02.2014 року та наданих ним у судовому засіданні пояснень, він визнав факт укладення договору з позивачем, але усний, та визначив дату отримання ним вантажу 13.04.2010 року, а отже саме цю дату суд вважає строком, з якого позивач мав право пред’явити вимоги до відповідача, а саме про стягнення боргу за договором у розмірі 20944 грн., однак відповідачем в запереченнях від 14.02.2014 року та в судовому засіданні заявлено клопотання про відмову у задоволенні вимог у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено, що між сторонами є неврегульовані договірні відносини, позивач має право на стягнення з відповідача боргу за договором поставки та установки воріт, але пропустила встановлений діючим законодавством трирічний строк звернення до суду для захисту своїх прав, суд вважає, що у задоволенні вимог необхідно відмовити у зв’язку з пропуском строку на звернення до суду, а тому також, на думку суду, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з розглядом справи у розмірі 6001 грн., які крім того є необгуртованими, оскільки на їх підтвердження суду не надано жодного розрахунку чи доказів їх понесення позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. В. Александрова»

- повного тексту рішення Апеляційного суду Луганської області від 20.05.2014 року, який складається з наступного:

«Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_10

Доповідач - Масенко Д.Є.

Справа № 428/3660/13-ц

Провадження № 22ц/782/1399/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді – Масенка Д.Є.,

суддів: Коротких О.Г., Орлова І.В.,

при секретарі – Соловей А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_3 на рішення Сєвєродонецього міського суду Луганської області від 14 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов’язання виконати умови договору, стягнення боргу, пені, судових витрат, -

встановила:

У травні 2013 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, який у подальшому уточнила та просила: зобов’язати ОСОБА_2 виконати п.3.1 в частині повної оплати за встановлені в кількості 4 шт. секційні ворота виробництва «Рітерна»; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором № 16 в сумі 20944гр., пеню за несвоєчасну оплату в сумі 4128гр., судові витрати 251гр., витрати на проїзд в сумі 1250гр., витрати по оплаті представника 2000гр., витрати по оплаті послуг адвоката 2500гр.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила наступне, що 05.05.2010р. між сторонами було укладено договір № 16 на виготовлення та встановлення воріт виробництва «Рітерна» в кількості 4 шт. на загальну суму 72000гр. підрядником позивача роботи були викладені і відповідачем частково оплачені, проте станом на 10.06.2010р. відповідач не доплатив 20944гр., що потягло також нарахування пені 6 місяців в сумі 4128гр.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку доказів, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким, задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з’явились, дослідивши надані докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Наведені вимоги закону судом виконані у повному обсязі не були.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на виготовлення та встановлення воріт, проте точну дату його укладення не встановлено, і у зв’язку з цим цією датою визнано 09 квітня 2010р. через отримання відповідачем воріт саме в цей день. Крім цього, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав укладення усного договору з позивачем з датою отримання воріт 13.04.2010р., отже саме з цієї дати слід вважати початок перебігу строку позовної давності.

Врахувавши клопотання відповідача про відмову у задоволені позову через пропуск строку позовної давності та з огляду на сплив трирічного строку позовної давності, суд 1 інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову через пропуск строку позовної давності.

Також, судом 1 інстанції відмовлено за необґрунтованістю у задоволені вимог щодо відшкодування судових витрат.

З таким висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може з огляду на наступне.

Сторонами не заперечується, що відповідно до декларацій КИЕ-025807 від 07.04.2010р. та КИЕ-026734 від 09.04.2010р. з м. Київ до м. Сєвєродонецьк підприємством «Рітерна» було відправлено вантаж (ворота). За декларацією КИЕ-025807 від 07.04.2010р. вантаж отримав ОСОБА_9 та сплатив за нього113,32гр., За декларацією КИЕ-026734 від 09.04.2010р. вантаж отримав ОСОБА_2 та сплатив за нього 1055,90гр. (кількість місць 24 вага 1100кг.) (а.с.6).

Як встановлено в судовому засіданні 05.05.2010р. між позивачем, в особі представника ОСОБА_4 (а.с.16,57), та відповідачем було укладено договір предметом якого є поставка та установка 4 воріт (а.с.80).

Посилання відповідача на підроблення його підпису в договорі № 16 від 05.05.2010р. судом до уваги не приймається через відсутність доказів цього, як не приймається до уваги і посилання відповідача на наявність в матеріалах справи ще двох примірників договору № 16 з певними розбіжностями (а.с.4,5 та а.с.7,8 матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи № 3372/10), оскільки ці примірними є копіями договорів, оригінали яких суду не надані, тобто відсутні підстави для їх оцінки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків зокрема є договори та інші правочини.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з встановлених в судовому засіданні обставин, та враховуючи положення наведених правових норм, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для висновку про невиконання відповідачем умов договору № 16 від 05.05.2010р., що є підставою для відмови у стягненні з відповідача заборгованості в сумі 20944гр. та пені 4128гр., оскільки відсутні докази цього.

Так, пунктом 2.2 договору № 16 від 05.05.2010р. (а.с.80) передбачено обов’язок виконавця (позивача) повідомити замовника про поставку продукції протягом 10 днів з моменту її готовності до поставки, будь-яким доступним для виконавця засобом (листом, телеграмою, факсом, телефонограмою, тощо). З огляду на відсутність доказів повідомлення відповідача про поставку продукції (воріт) та заперечення відповідачем поставки воріт за договором № 16, відсутні підстави для висновку про виконання позивачем умов договору про поставку та установку воріт та невиконання відповідачем умов договору щодо остаточного розрахунку, який здійснюється відповідачем протягом 2 банківських днів з дня поставки продукції та підписання видаткової накладної (акту прийому-передачі виконаних робіт) відповідно до п.3.4 договору. Посилання позивача на отримання відповідачем воріт ще у квітня 2010р., з огляду на декларації ТОВ «Ін-тайм» КИЕ-025807 від 07.04.2010р. та КИЕ-026734 від 09.04.2010р. (а.с.6) є неґрунтовним, оскільки на квітень 2010р. між позивачем та відповідачем не існувало договірних відносин по договору № 16 від 05.05.2010р., а доводи позивача про ідентичність цих правовідносин є припущенням, яке не може бути покладено в основу судового рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково було зроблено висновок про наявність підстав для відмови у задоволені позивних вимог через пропуск строку позовної давності і у задоволені позову слід відмовити з вище наведених мотивів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тобто підставою для відшкодування судових витрат є задоволення позову, що у цьому випадку не мало місця.

Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду.

У відповідності зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 лютого 2014 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_11 у задоволені позову за необґрунтованістю.

Рішення набирає чинності негайно, однак може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:»

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Т. С. Журавель