Рішення № 76918309, 28.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________ Справа № 520/16945/15-ц

Провадження № 2/520/2256/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2018 року

Київський районний суд м .Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представників сторін ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

ПАТ КБ «Правекс Банк» звернувся в грудні 2015 року до суду з вимогами постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором №25156-003\05Р від 18.02.2005 року в сумі 21097 дол.США, де 17471 дол.США це борг за кредитом і 3626 дол.США - заборгованість по відсотках за користування кредитом, стверджуючи, що відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором. Представник Банку в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, посилаючись на умови договору кредиту та розрахунок заборгованості. Позивач також вимагав витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Представник відповідача позов не визнав.

Спір не було вирішено у строки визначені законом з причин неявки сторін до судових засідань, несвоєчасного виконання банком ухвали суду про витребування доказів, призначення і виконання по справі судо-економічної експертизи кредитного договору.

Суд вислухав представників сторін, вивчив матеріали справи і встановив:

18 лютого 2005 року АКБ «Правекс Банк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс Банк») і ОСОБА_3 уклали кредитний договір №25156-003\05Р , за умовами якого Банк надав , а ОСОБА_3 отримала кредитні кошти в сумі 23000 дол.США на споживчі потреби. Кредит надавався позичальнику на строк до 18 лютого 2025 року зі сплатою відсотків у розмірі 12% річних за користування кредитними коштами. Повертати кредитні кошти позичальник зобов'язався рівними частками щомісяця в сум 96 дол.США до 10 числа. Відсотки за користування кредитом також належало сплачувати щомісяця до 10 числа.

Банк стверджує, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконує, тому станом на 17.06.2015 року утворилась заборгованість за кредитом в сумі 17471 дол.США , за процентами 3 626 дол.США. 16.12.2015 року Банк надав до суду позов про стягнення з ОСОБА_3 суми боргу за кредитним договором в розмірі 21097 дол.США. На думку представника позивача до вимог Банку строки позовної давності за заявою відповідача не можуть бути застосовані, тому як останній платіж на виконання своїх зобов'язань за договором кредиту ОСОБА_3 зробила 12.06.2014 року.

Представник відповідача позов не визнав. Так, на думку відповідачевої сторони, сума позову не є доведеною, тому як позивач ні в позові ні в поясненнях не зазначив, з якого саме періоду (дати) у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитом. З наданого до позову розрахунку вбачається, що заборгованість за користуванням кредитними коштами (тіла та відсотків) виникала в різні періоди. З цього розрахунку не зрозуміло, з яких сум та в які періоди склалася заборгованість за тілом кредиту та за відсотками. Оскільки ОСОБА_3 разом з запереченнями на позов надала заяву про застосування строків позовної давності до вимог Банку, відсутність належних розрахунків не надає можливості визначитися з строками застосування позовної давності.

Посилаючись на умови договору кредиту (п.4.4., п.6.1.14, п.6.1.7, п.9.7) представник відповідача доводить, що з вересня 2009 року у Кредитора виникло право звернутися до суду в межах строків позовної давності з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по несплаченим на той момент грошовим коштам. Банк звернувся до суду з таким позовом в грудні місяці 2015 року тобто з порушенням строків позовної давності.

Окрім того, відповідач стверджує, що станом на вересень 2009 року Позичальник не мала боргу ні по поверненню кредитних коштів ні по сплаті відсотків за користування кредитом. У період з дня отримання кредиту і до вересня 2009 року ОСОБА_3 сплатила Банку на погашення кредиту і відсотків 24045 дол.США, а в період з 03.01.2013 року по 12.06.2014 року - 3900 дол.США, а всього відповідачка сплатила Банку на виконання умов кредитного договору - 27945 дол.США. Сукупна вартість кредиту до договору не розраховувалась, графік платежів, що має бути невід'ємною частиною договору, не укладався, що позбавляє відповідача можливості стростувати розрахунки банку повністю.

Відповідачева сторона розрахувала суму заборгованості за кредитом і за відсотками за період з 10.12.2012 року по 10.12.2015 року (останні три роки до дня звернення з позовом до суду), яка складає 7998 дол.США. З урахуванням суми, сплаченої вже в цей період ОСОБА_3 3900 дол.США, сума боргу складає 7998 дол.США - 3900 дол.США + 245,04 дол.США (сума фактичної заборгованості за черговим платежем) =4343,04 дол.США. В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти сплати цієї суми боргу позивачу.

Суд дослідив надані сторонами докази і наведені доводи і дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно до положеньст.526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства України. Згідно з вимогами ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

18 лютого 2005 року АКБ «Правекс Банк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс Банк») і ОСОБА_3 уклали кредитний договір №25156-003\05Р на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошових коштів на суму 23000 дол.США. При укладанні договору сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; способів забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткової ставки; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір сторони уклали в письмовій формі. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягає виконанню обома сторонами.

Відповідно до положень п. 9.7 Кредитного договору, у разі невиконання позичальником умов п. 6.1.14 договору, строк користування грошовими коштами, вказаний в п. 1.2 договору, припиняється достроково на 10-й день припинення строку дії договору страхування або зміни його умов з вини позичальника.

Пункт 6.1.14 договору передбачає обов'язкове страхування майна, яке передане в іпотеку банку згідно п. 3.1 договору шляхом укладення до 18-го лютого кожного року договорів страхування зі страховими компаніями, визначеними банком, а також письмово узгоджувати умови Договору страхування.

Відповідачем договір страхування укладався тричі - 2005р., 2006 та 2007 роках. Строк дії останнього договору страхування закінчився 17 лютого 2008 року. Враховуючи, що за умовами кредитного договору всі договори страхування повинні були узгоджуватись із Кредитором, Банк був обізнаний, що з 17.02.2008 р. договір страхування відсутній, та відповідно і про дострокове (з 01.03.2009 року) припинення строку користування грошовими коштами, що вказаний в п. 1.2 кредитного договору.

Окрім цього, відповідно до положень п. 4.4. кредитного договору сторони дійшли згоди про те, що у разі виникнення у позичальника прострочки по погашенню заборгованості за кредитом і сплаті відсотків за користування грошовими коштами більше, ніж 10 календарних днів, строк користування грошовими коштами припиняється на 11-й день прострочки, про що банк має повідомити позичальника.

Згідно до наданого банком розрахунку заборгованості, позичальник в серпні 2009 року допустила прострочення зобов'язань по сплаті чергових платежів на користь банку більш, ніж на 10 календарних днів користування кредитними коштами припинилося на 11-й день. В даному випадку в самостійних незалежних від себе ситуаціях, які передбачені п. п. 4.4. та 6.1.14 договору користування кредитними коштами припинилося з вересня 2009 року в силу положень самого договору, а тому боржник з цього моменту вважається таким, що юридично більше не користується грошовими коштами.

Кредитним договором передбачено нарахування та сплату відсотків саме за користування кредитними коштами. У зв'язку з тим, що з вказаного вище періоду позичальник вважається таким, що не користується кредитними коштами, тому на такого позичальника не повинні нараховуватися відсотки, тим більше підвищені за користування кредитом, навіть якщо він продовжує користуватись кредитними коштами фактично. В такому випадку банк мав право своєчасно в межах строку позовної давності звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, які виникли станом на вересень - жовтень 2009 року за наслідками припинення користування грошовими коштами відповідно до умов договору.

Окрім цього, відповідно до п. 6.1.7 договору, у разі виникнення подій, зазначених, зокрема, в п.п. 4.4. та 9.7 Договору, позичальник зобов'язується достроково погасити заборгованість за кредитом і відсоткам в повному обсязі, а також сплатити пеню та штраф.

А тому за таких обставин, що настали за наслідками дії пунктів 9.7, 6.1.14 та 4.4. договору автоматично змінився строк виконання основного грошового зобов'язання, що у разі невиконання позичальником цих умов зумовлювало своєчасне звернення банку із позовом до суду в межах строку позовної давності з моменту припинення користування коштами із вимогою про стягнення заборгованості за несплаченими на той момент грошовими коштами.

При цьому, банк при належному обґрунтуванні свого позову мав би право на стягнення грошових коштів лише в межах позовної давності за кожним встановленим договором несплаченим позичальником щомісячним платежем за користування кредитом в межах встановленого законом трирічного строку.

До цього зводиться і практика Верховного суду України при розгляді подібних справ за позовами банків при стягненні заборгованості за кредитними договорами.

Так, у Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 року по цивільній справі № 6-169цс14, в мотивувальній частині та відповідному правовому висновку суду зазначається, що початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами відповідачевої сторони, що зобов'язання за договором кредиту №25156-003\05Р припинились у вересні місяці 2009 року.

Строк дії договору кредиту сторони визначили до 18.02.2025 року. Банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з позичальника заборгованості 16.12.2015 року . Відповідно до п.4.1,4.2 Договору Позичальник зобов'язався повертати кредитні кошти рівними частками в сумі 96 дол.США щомісця до 10 числа наступного місяця і в цей же термін сплачувати відсотки за користування кредитом. Таким чином, за період з 10.12.2012 року по 10.12.2015 року позичальник зобов'язана сплатити заборгованість за договором кредиту. Оскільки графік повернення кредиту у договорі не наведений, суд виходить з розрахунків суми відсотків, наведених у висновку експерта №17-7009\7010 від 23.04.2018 року (а.с.78080 т.2). Щомісячний платіж, який включає в собі тіло та відсотки помножується на 36 місяців (з 10.12.2012 по 10.12.2015 року) = 7998 дол.США + сума фактичної заборгованості за черговим платежем, який утворився станом на 01.12.2012 року в розмірі 245,04 дол. США _ - 3900 дол.США (сплачені ОСОБА_3 з 04.01.2013 року по 12.06.2014 року) = 4343,04 дол.США, що за курсом НБУ дорівнює 122900 грн 21 коп.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України відповідач сплачує позивачу витрати на судовий збір пропорційно задоволеним вимогам - в сумі 1229 грн.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 паспорт серія НОМЕР_2 зареєстрована АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» м.Київ, Кловський узвіз,9\2 код ЄДРПОУ 14360920 заборгованість за кредитним договором №25156-003\05Р від 18.02.2005 року в сумі 122900 грн 21 коп, що дорівнює 4343,04 дол.США.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 паспорт серія НОМЕР_2 зареєстрована АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» м.Київ, Кловський узвіз,9\2 код ЄДРПОУ 14360920 витрати по сплаті судового збору в сумі 1229 грн.

В іншій частині позов Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс Банк» залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата складання повного тексту судового рішення 03.10.2018 року

Суддя Калашнікова О. І.