Рішення № 76914254, 26.09.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7486/17

2-а/357/126/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Цуранов А. Ю. ,

при секретарі - Олефір О. А.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Карпенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_3 до Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи тим, що 29.12.2009 року державним виконавцем Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по справі №2-6859/2009 р. згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 25.08.2009 року, яким вирішено: стягнути із ОСОБА_3 на користь Райффайзен Банк Аваль борг в сумі 134024,61 грн., в рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на автомобіль - «КІА», що є у власності ОСОБА_3, визначити спосіб звернення стягнення, визнавши право Райффайзен Банку Аваль на продаж автомобіля «КІА», що є у власності ОСОБА_3 Позивач зазначає, що передав вказаний автомобіль Райффайзен Банку Аваль згідно акту прийому-передач від 03.04.2009 року. Вартість автомобіля повністю перекриває суму боргу, тобто рішення суду виконано, авиконавче провадження має бути закінченим. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд визнати незаконною бездіяльність Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №53214154 від 29.12.2009 року по справі № 2-6859/2009, зобов'язати Білоцерківський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винести постанову про закінчення виконавчого провадження по справі № 2-6859/2009 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно виконавчим документом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, пояснивши, що оскільки рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 25.08.2009 року виконано в повному обсязі згідно резолютивної частини, а саме в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на автомобіль - «КІА», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та передано вказаний автомобіль стягувачу. Посилається також на лист АТ «Райфайзен Банк Аваль», в якому вказано, що в рамках виконавчого провадження заставний автомобіль було описано державним виконавцем та передано на реалізацію.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, зазначивши, що виконавче провадження не може бути закрито, оскільки рішення суду згідно з виконавчим документом не виконано. У виконавчому провадженні відсутні докази, які б свідчили про фактичне виконання рішення суду в частині стягнення грошового зобов'язання. Також вказала, що з моменту отримання ОСОБА_3 поштового відправлення про відкриття виконавчого провадження минуло майже шість місяців. Крім того зазначила, що копію рішення суду боржник їм надавав.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, заперечень або заяв про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 25.08.2009 року вирішено: стягнути із ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» 132 072,61 боргу за кредитним договором від 05.05.2008 року та судові витрати в сумі 1952 грн. В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на автомобіль - «КІА», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Білоцерківським РЕВ при ГУ МВС України, свідоцтво про реєстрацію АІС №202246, видане 07.05.2008 року на ім'я ОСОБА_3 Визначити спосіб звернення стягнення, визнавши право позивача на продаж автомобіля «КІА» держ. ном. НОМЕР_1 іншій особі-покупцю на прилюдних торгах, надавши право ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції на зняття транспортного засобу з обліку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про закінчення виконавчого провадження в березні 2017 року. У червні 2017 року отримав відповідь від Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якій йому було рекомендовано звернутися до представників ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» для вирішення питання щодо сплати боргу. Внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.

29.12.2009 року державним виконавцем Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по справі №2-6859/2009 р.

З вказаної постанови вбачається, що виконавче провадження відкрите з виконання виконавчого листа №2-6159 виданого 14.09.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь РБ «Аваль» боргу в сумі 134 024,61 грн.

Разом з цим, про частину рішення, де вказано: визначити спосіб звернення стягнення, визнавши право позивача на продаж автомобіля «КІА» держ. ном. НОМЕР_1 іншій особі-покупцю на прилюдних торгах, надавши право ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції на зняття транспортного засобу з обліку, у виконавчому документі не зазначено.

У відповіді Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області №4658 від 12.06.2017 року вказано, що резолютивною частиною виконавчого документа передбачено: «Стягнути із ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» 132072,61 боргу за кредитним договором від 05.05.2008 року та судові витрати в сумі 1952 грн. Будь-яка інформація щодо сплати боргу в матеріалах виконавчого провадження відсутня.

Згідно договору застави №2203064077 від 12.05.2008 року, ОСОБА_3 передав в заставу ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: автомобіль марки КІА Cerato, 2008 року випуску, кузов №VIN НОМЕР_2, державний реєстраційний № НОМЕР_1, зареєстрований Білоцерківським РЕВ при ГУ МВС України в Київській області. Сторони домовились, що договірна вартість предмета застави на момент укладення цього договору становить 135 300 грн.

Згідно акту прийому-передач від 03.04.2009 року представник поклажодавця ОСОБА_7 передає, а представник зберігача ОСОБА_8 приймає на зберігання транспортний засіб марки КІА Cerato, 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою статті 18 цього Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права.

Позивач 15.03.2017 року звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із виконанням рішення суду.

Відповідач листом від 12.06.2017 за № 4658 повідомив про те, що резолютивною частиною виконавчого документу передбачено: «Стягнути із ОСОБА_3 на користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» 132072,61 боргу за кредитним договором від 05.05.2008 року та судові витрати в сумі 1952 грн. Будь-яка інформація щодо сплати боргу в матеріалах виконавчого провадження відсутня. Рекомендував звернутися до представників ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» для вирішення даного питання та надати довідку про сплату боргу.

Судом встановлено, що у вказаному виконавчому листі неповно вказано резолютивну частину рішення, а саме не вказано: «визначити спосіб звернення стягнення, визнавши право позивача на продаж автомобіля «КІА» держ. ном. НОМЕР_1 іншій особі-покупцю на прилюдних торгах, надавши право ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції на зняття транспортного засобу з обліку»

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виконання рішення в повному обсязі - це повне фактичне виконання результативної частини рішення, яка зазначена у виконавчому документі, як то: повна фактична виплата особі, на користь якої ухвалено рішення суду, суми коштів, яка визначена рішенням, а також повне фактичне вчинення дій за рішенням немайнового характеру.

Отже, при наявності документального підтвердження фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону закінчує виконавче провадження, про що виносить відповідну постанову.

Постанова про закінчення виконавчого провадження виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону).

В судовому засіданні встановлено, що державний виконавець ознайомлювався з повним текстом резолютивної частини рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 25.08.2009 року, боржник звертався до виконавчої служби з заявою про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з повним виконанням рішення суду та надавав акт прийому-передачі автомобіля, який було передано стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

Боржник та стягувач домовились, що вартість автомобіля становить 135 300 грн. Сума боргу становила 132 072,61 грн. та 1952 грн. судові витрати, що в загальному розмірі становить 134 024,61 грн.

Таким чином, оскільки вартість переданого у власність стягувачу майна повністю покривала заборгованість боржника, тобто сума основного боргу вважається погашеною, тому державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконавчий збір не стягується.

Згідно вимог чинного законодавства, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-ХІІ, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV).

Відповідно до вимог ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи викладене, при зверненні стягнення на заставлене майно (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), відповідне майно може бути:

реалізоване шляхом електронних торгів,

передано стягувачу в рахунок погашення боргу,

передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, якщо таке майно є предметом іпотеки.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, державним виконавцем при розгляді заяви позивача про закінчення виконавчого провадження протиправно не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, при цьому державний виконавець повинен був керуватися не тільки чинним законодавством, а і рішенням суду, що набрало законної сили.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області винести постанову про закінчення виконавчого по справі № 2-6859/2009 з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, оскільки виключно Законом встановлений обов'язок державного виконавця здійснювати виконавчі дії, що є виключними повноваженнями останнього.

Доводи представника відповідача про те, що позивач повинен був звертатися з відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд вважає безпідставними та такими, що не спростовують обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 139, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (адреса: м. Біла Церква, буд. Олександрійський, буд. 94) щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 53214154 у справі № 2-6859/2009 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.08.2009 року у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 640 грн. судового збору.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяА. Ю. Цуранов