Ухвала суду № 76909815, 03.10.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1486/17

Провадження № 1-кп/323/28/18

УХВАЛА

іменем України

03.10.2018 р. м. Оріхів

Колегія суддів Оріхівського районного суду Запорізької області у складі

головуючого судді - Мінаєва М.М.,

суддів - Гуцал О.П., Смоковича М.В.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

за участю

прокурора - Кравець І.А.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - Горлача В.М.,

перекладача - Камінської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференцзв'язку з Київським слідчим ізолятором, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080000000037 від 08.02.2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, одруженого, не працевлаштованого, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ст. 348, ч. ч. 3, 4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Рузаєвка Республіки Мордовія Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, неодруженого, не працевлаштований, такого, що має середню спеціальну освіту, зареєстрований за адресою: Російська Федерація, АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 3 ст.15, п. п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Прокурор в порядку ст. 331 КПК України заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо обох обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою на наступні 60 днів, мотивуючи це тим, що до закінчення раніше обраного запобіжного заходу розгляд кримінального провадження неможливий з об'єктивних причин, а ризики, що були підставою для взяття обвинувачених під варту, не припинили свого існування.

Потерпілі в судове засідання не з'явились, подавши письмові заяви про його проведення без їх участі.

Обвинувачений ОСОБА_1 висловити свою думку з приводу порушеного прокурором питання відмовився.

Обвинувачений ОСОБА_2 при вирішенні питання про продовження тримання його під вартою поклався на розсуд суду, однак просив, у разі такого продовження, залишити його в Київському слідчому ізоляторі для продовження лікування на базі Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», оскільки за результатами проведеного медичного обстеження йому рекомендоване відповідне лікування та нагляд.

Захисник Біленко О.В. в судове засідання не з'явився, подавши клопотання про його відкладення через зайнятість в іншій сфері діяльності.

Захисник Горлач В.М. проти клопотання про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 заперечував, посилаючись на те, що тяжкість можливого покарання сама по собі не може свідчити про ризик ухилення підсудного від суду. ОСОБА_1 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, а конкретних обставин, які вказують на наявність передбачених у ст. 177 КПК України ризиків, прокурор не навів. Проси змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 захисник підтримав клопотання свого підзахисного щодо залишення його у Київському слідчому ізоляторі у зв'язку з необхідністю продовжити лікування.

Інші учасники кримінального провадження проти цього не заперечували.

Вирішуючи по суті клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених у даному кримінальному провадженні, колегія виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Клопотання прокурора щодо ОСОБА_1 обґрунтовується тим, що ця особа обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я людини, власності та громадської безпеки, а саме розбійних нападів на відділення банків, посяганні на життя працівників правоохоронного органу, бандитизмі, замаху на вбивство; при цьому вказані злочини вчинялись за попередньою змовою групою осіб та у складі стійкого злочинного угруповання, із застосуванням вогнепальної зброї. У зв'язку з цим продовжує існувати ризик, що обвинувачений ОСОБА_1, усвідомлюючи характер та міру покарання, яке йому загрожує, маючи навики переховування та поводження із зброєю, у разі звільнення з-під варти може вжити заходів щодо ухилення від суду, впливу на свідків та потерпілих по даному кримінальному провадженню. Крім того, на думку прокурора, існує також ризик того, що у разі звільнення з-під варти обвинувачений ОСОБА_1 може вдатись до вчинення інших злочинів, на що вказує його попередня протиправна поведінка.

Аналогічним чином обґрунтовується й клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2, який, крім іншого, є громадянином Російської Федерації, не має зареєстрованого місця проживання та місця роботи на території України, а тому у разі звільнення з-під варти може легко ухились від суду.

Суд бере до уваги, що раніше ухвалені судові рішення про обрання та продовження запобіжного заходу в виді тримання вартою відносно обвинувачених дійсно ґрунтувались на тому, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України. Крім того, бралась до уваги тяжкість обвинувачення та інші обставини, зазначені у ст. 178 КПК України.

Колегія, які і при постановленні попередніх ухвал з цього питання, виходить з того, що станом на час обрання щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто при проведенні досудового розслідування, наявність наведених вище ризиків була очевидною з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченим.

При продовженні тримання обвинувачених під вартою на стадії судового провадження колегія суддів неодноразово наголошувала і продовжує наголошувати на такому.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ). Вказана практика орієнтиром й при дотриманні принципу законності у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, а також практику ЄСПЛ як джерело права.

У контексті правомірності обмежень прав людини принцип верховенства права у практиці ЄСПЛ втілюється у встановленні критеріїв пропорційності таких обмежень.

Так, незалежно від конкретних формулювань обмежень прав людини, при оцінці їхньої правомірності та виправданості Суд послідовно вирішує чотири групи питань:

1)чи було передбачене законом те обмеження (втручання), що заперечується;

2)чи переслідувало воно одну з легітимних цілей, зазначених у конвенції;

3)чи було воно необхідним у демократичному суспільстві;

4)чи було воно розмірним до тієї правової мети, яка досягалась.

При встановлені обмежень має зберігатися сутність суб'єктивного громадянського права, що здійснюється на розсуд особи, якщо це не йде у розріз з важливими суспільними інтересами та правами інших уповноважених осіб.

Вимога мінімальності державно-правового впливу на суспільні відносини означає, що засоби повинні бути якнайменш обтяжливими для суб'єктів права. В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою. Іншими словами, у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності).

З огляду на це, в окремих рішеннях Судом сформульовані висновки, які за певних умов допускають тривале тримання під вартою, яке не буде вважатись порушенням права людини на свободу в розумінні ст. 5 Конвенції.

Зокрема, за практикою Суду, серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).

Крім того, Суд вказує на те, що наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Selcuk v. Turkey (Сельчук проти Туреччини), § 34; Matznetter v. Austria (Мацнеттер проти Австрії), § 9).

Обвинувачені у даному кримінальному провадженні не заперечують, що мають досвід участі у бойових діях, мають навики поводження з вогнепальною стрілецькою зброєю, вибуховими речовинами, боєприпасами, в тому числі військового зразку. Вони були затримані за обставин, які є підставою для обґрунтованої підозри їх у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, життя та здоров'я, громадської безпеки.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 має судимість за ч. 4 ст. 296 КК України, тобто також за злочин проти громадського порядку. Під час перебування під вартою по даному провадженню він поставлений на облік як такий, що схильний до нападу, захопленню заручників, до побігу. Відомостей про зняття обвинуваченого з такого обліку суду не надавалось.

Наведені обставини біографії обвинувачених та характеристика їх особистостей з часом не змінюються і не втрачають свого процесуального значення, а лише свідчать про існування стійкого ризику ухилення з їх боку від суду та вчинення нових кримінальних правопорушень.

Обидва обвинувачених не мають легального джерела доходів та постійного місця роботи, що у сукупності з іншими обставинами їх життя збільшують ризик вчинення ними інших кримінальних правопорушень.

Закінчити судове провадження з постановленням вироку станом на 03.10.2018 року є неможливим з причин, які від суду не залежать - дослідженню підлягає велика кількість письмових доказів, свідки та потерпілі не допитані.

Отже, обставини та мотиви, покладені в основу попередніх ухвал суду про обрання та продовження тримання під вартою обвинувачених по цьому кримінальному провадженню, не припинили свого існування, а тому колегія не вбачає підстав для зміни тримання під вартою обвинувачених на інший запобіжний захід чи його скасування.

Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора колегія відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідних для продовження тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора. На переконання колегії суддів, в даному випадку суспільний інтерес у збереженні громадської безпеки превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Наявність у обвинуваченого ОСОБА_2 тілесного ушкодження, отриманого внаслідок поранення під його затримання, також не може бути єдиною та достатньою підставою для зміни чи скасування обраного щодо нього запобіжного заходу, оскільки судом були вжиті заходи щодо організації надання обвинуваченому належної медичної допомоги на базі провідної медичної установи відповідного профілю - Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України». Доказів погіршення стану здоров'я ОСОБА_2, а також доказів обумовлення такого погіршення саме умовами перебування в місцях попереднього ув'язнення, суду не надавалось.

Водночас колегія бере до уваги надану стороною захисту інформацію щодо очікуваної тривалості лікування обвинуваченого ОСОБА_2 на базі вказаного медичного закладу, а також наявність нерозглянутих звернень захисника Горлача В.М. з цього приводу як до Київського СІЗО, так і до новоствореної Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», а тому вважає за необхідне тимчасово залишити ОСОБА_2 в Київському СІЗО на весь час продовження тримання його під вартою в установлених законом межах.

Також колегія суддів продовжує брати до уваги те, що вказані особи обвинувачуються у вчиненні злочинів, пов'язаних із застосуванням насильства та погрозою його застосування, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України є підставою для залишення їх під вартою без визначення розміру застави як умови звільнення з-під неї.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 177, 183, 331, 372, 376 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

1.Клопотання прокурора про продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою - задовольнити.

Продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на наступні шістдесят днів - починаючи з 03 жовтня 2018 року по 01 грудня 2018 року включно, з триманням у Запорізькому слідчому ізоляторі.

Продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою на наступні шістдесят днів - починаючи з 03 жовтня 2018 року по 01 грудня 2018 року включно, з тимчасовим залишенням у Київському слідчому ізоляторі.

У задоволенні клопотання захисника Горлача В.М. про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю - відмовити.

2.Призначити наступне судове засідання з розгляду даного кримінального провадження на 04 жовтня 2018 року о 09 год. 30 хв. в режимі відеоконференцзвязку з приміщенням Київського слідчого ізолятора для забезпечення участі в ньому обвинуваченого ОСОБА_2

Доручити Київському слідчому ізолятору забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференцзвязку з дотриманням вимог ч. ч. 3, 4, 7 ст. 336 КПК України.

Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені КПК України.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, повинні фіксуватися за допомогою технічних засобів відеозапису.

3.Покласти на адміністрацію Київського слідчого ізолятора та Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» обов'язок продовжити забезпечення надання обвинуваченому ОСОБА_2 медичної допомоги на базі Державної установи «Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України», відповідно до рекомендацій, отриманих ним в порядку виконання ухвали суду від 02.07.2018 року.

4.Копію даної ухвали направити до Київського та Запорізького слідчих ізоляторів, а також до Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» для виконання у відповідній частині.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений о 14 год. 00 хв. 03.10.2018 року.

Головуючий суддя (підпис) М.М. Мінаєв

Суддя: (підпис) О.П. Гуцал

Суддя (підпис) М.В. Смокович