Рішення № 76909438, 01.10.2018, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7669/15-ц

Провадження № 2/202/140/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 жовтня 2018 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Волошина Є.В.

за участю секретаря Шишляннікова О.В.

представника позивача Коробкова С.М.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 з про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в подальшому неодноразову уточнювався, в останнє 06 грудня 2017 року. В обґрунтування уточненого позову представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 24 жовтня 2007 року ОСОБА_2 отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,2% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У позові також зазначено, що при укладанні договору було допущено помилку та дійсною необхідно вважати відсоткову ставку 20,4% на рік. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач несвоєчасно здійснював погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Станом на 31 травня 2017 року загальна сума заборгованості за вищезазначеним кредитним договором становить 1688,95 доларів США та складається з наступного: 1522,05 дол.США - заборгованість за кредитом; 69,41 дол.США - заборгованість за користування кредитом; 45,66 дол.США - заборгованість за пенею та комісією. Зазначаючи про те, що законодавством не передбачено вимотати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 10 березня 2017 року по 31 травня 2017 року в сумі 69,41 дол.США, що станом на 31 травня 2017 року, відповідно до службового розпорядження НБУ, становить 1828,95 грн.

Провадження у вищезазначеній цивільній справі відкрито ухвалою від 05 жовтня 2015 року.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 24 жовтня 2007 року у розмірі 3452,69 доларів США 69 центи, що за курсом 21,02 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30 жовтня 2015 року складає 72575 грн. 54 коп.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року вищезазначене заочне рішення було скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач не був повідомлений про зміну процентної ставки за кредитним договором. Крім того, рішенням Завадського районного суду м.Дніпродзержинська від 17 грудня 2010 року з відповідача по вищевказаному кредитному договору стягнуто 3655,22 доларів США. Будь-якої заборгованості у відповідача перед позивачем немає. Також просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 24 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» було укладено договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк». 17.07.2009 проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису ЄДРПОУ 12241050038006727).

Рішенням Завадського районного суду м.Дніпродзержинська від 17 грудня 2010 року з відповідача по вищевказаному кредитному договору стягнуто 28749,37 грн., що було еквівалентно 3655,22 доларів США.

Позовні вимоги пред'явлені позивачем в частині стягнення з відповідача відсотків за період з 10 березня 2017 року по 31 травня 2017 року, який за розрахунком позивача становить 69,41 дол.США, виходячи з процентної ставки 21,6 % на рік.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Разом із цим, згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк, ПАТ «Приватбанк» використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Приватбанк».

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц зроблений висновок, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні,

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором №н/б від 24 жовтня 2007 року за період з 10 березня 2017 року по 31 травня 2017 року є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.4,5,10,141,259,263-265,ЦПК України -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлений 05 жовтня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Волошин Є.В.