Рішення № 76909174, 03.10.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1642/18

провадження №2/176/884/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Ханіної М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до органу опіки та піклування Жовтоводської міської ради із третьою особою Жовтоводським міським відділом ДРАЦС ГУТУЮ у Дніпропетровській області про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати його батьком неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Внести відомості про нього як батька до актового запису про народження ОСОБА_2 від 06.06.2009 року №2 виданого виконкомом Мар'янівської сільської ради Дніпропетровської області, та змінити прізвище дитини з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».

Свої вимоги обґрунтував тим, що з ОСОБА_3 він перебував у фактичних шлюбних відносинах, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_2, батько якого у свідоцтві про народження вказаний ОСОБА_4 зі слів матері. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла та після її смерті малолітній син ОСОБА_2 залишився проживати разом з ним. Рішенням виконкому Жовтоводської міської ради №361 від 21.09.2017 року зазначено, що він є біологічним батьком малолітнього ОСОБА_2, якого тимчасово було влаштовано в його родину. Позивач самостійно дбає та піклується про здоров'я життя, добробут, розвиток, виховання та матеріальне забезпечення неповнолітнього ОСОБА_2. В даний час він створив дитині гідні умови для життя здоров'я та розвиту. Однак, відсутність його відомостей як батька у актовому записі про народження сина створює як для нього, так і для дитини певні складнощі щодо законного представництва інтересів неповнолітнього з його боку. Тому від був змушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх та дитини прав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши заяву з проханням розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача також у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає, не заперечує проти задоволення позову.

Від третьої особи Жовтоводського міського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшов лист за підписом начальника відділу Боговолової Л.М. з проханням розглядати справу у відсутність їх представника.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи у за відсутності його учасників на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави - ст. 2 ЦПК України.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ч. 1, 3 ст. 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Судом встановленні наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України зі слів матері. /а.с.8/

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане виконавчим комітетом Мар'янівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, актовий запис №10. /а.с.9/

Рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 21.09.2017 року №361 малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та на нього покладена відповідальність за збереження життя малолітнього та його здоров'я. Також, даним рішенням було встановлено, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини та в подальшому планує встановити батьківство. /а.с.10/

Факт спільного проживання та ведення господарства позивача з ОСОБА_3, та походження дитини саме від ОСОБА_1 окрім його пояснень в позовній заяві, підтверджується, також письмовими поясненнями громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали разом однією сім'єю по АДРЕСА_1, де вели спільне господарство, піклувались один про одного як чоловік та дружина. Під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_9, якого вони разом виховували, дбали про нього та піклувались. Їм також відомо що малолітній ОСОБА_2 сприймає та знає ОСОБА_1 як рідного батька. Відносини між батьком та сином відмінні, спостерігається міцний зв'язок, повага та турбота.

Також, матеріали справи містять фото із сімейного архіву, де ОСОБА_1 та померла ОСОБА_3 разом як сім'я.

У відповідності до ст. 128 Сімейного Кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її; благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави - учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI від 01 липня 2010 року державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Відповідно до ч.2 ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивача ОСОБА_1 слід визнати батьком малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 а його позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 81,89,258,259,263-265 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до органу опіки та піклування Жовтоводської міської ради із третьою особою Жовтоводським міським відділом ДРАЦС ГУТУЮ у Дніпропетровській області про визнання батьківства - задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Змінити прізвище малолітнього ОСОБА_2 на «ОСОБА_2».

Зобов`язати Жовтоводський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести відповідні записи про батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зміну його прізвища у актовий запис №2 зроблений 06 квітня 2009 року виконавчим комітетом Мар'яніської сільської ради П'ятихатскьго району Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. Волчек