Ухвала суду № 76908839, 03.10.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

03.10.2018

Справа № 201/10617/18

Провадження № 2-о/201/211/2018

УХВАЛА

03 жовтня 2018 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ходаківський М.П., ознайомившись із заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 02 жовтня 2018 року надійшла заява ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ознайомившись з заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме: заявнику необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору.

У пункті 26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз’яснено, що законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)). Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Згідно із ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Зважаючи на наявність наведених судом недоліків заяви, вона підлягає залишенню без руху із визначенням судом строку для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 185, 294 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність в дводенний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути зазначені в ній недоліки.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Федоріщев