Рішення № 76904832, 28.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2018 року № 826/6302/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича, приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дурневич Наталії Михайлівни, за участю третіх осіб - Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання протиправними та скасування рішень і запису,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука Сергія Павловича (далі - відповідач 1), приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дурневич Наталії Михайлівни (далі - відповідач 2), за участю третіх осіб - Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - третя особа 1), публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - третя особа 2, ПАТ «Дельта Банк»), в якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 20.04.2017, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.06.2014 01:45:20 індексний номер 13640462 та скасувати запис про іпотеку - номер запису 13172974, вчинений відповідачем 2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2016 14:06:58 індексний номер 28145024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П. в порушенням вимог чинного законодавства здійснив державну реєстрацію прав за іпотекодержателем, оскільки договір купівлі-продажу прав вимоги ним не посвідчувався, що свідчить про перевищення останнім повноважень. Між тим, враховуючи те, що запис про зміну умов обтяження предмету іпотеки, а саме заміну іпотекодержателя стосовно належної позивачу на праві власності квартири було вчинено відповідачем 1 в порушення вимог законодавства, позивач вважає, що перенесення ідентичних відомостей відповідачем 2 до реєстру є також незаконним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач 1 в судове засідання не прибув, відзиву на позов не надав, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Відповідач 2 подав письмові заперечення, в яких заперечив проти позовних вимог та при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених чинним законодавством. Відповідач 2 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи 1 надіслав на адресу суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог та просив розглядати справу за його відсутності.

Від ПАТ «Дельта Банк» до суду надійшли заперечення, у яких Банк просить відмовити у задоволенні позову, зазначив, що законодавство не вимагає, щоб реєстрацію зміни умов обтяження за іпотечним договором здійснював той самий нотаріус, що здійснив посвідчення договору про відступлення права вимоги за договором. Крім того, вказує на те, що у зв'язку з відсутністю відповідного рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав, в тому числі, у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу, у відповідача відсутні підстави для скасування запису про державну реєстрацію прав.

З урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час здійснення процесуальної дії), суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0601/0408/76-029 від 24.04.2008, згідно предмету якого Банк зобов'язується надати Позичальнику (ОСОБА_1) грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 47800,00 доларів США на строк з 24.04.2008 до 22.04.2038 включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором.

В забезпечення виконання умов кредитного договору №0601/0408/76-029 від 24.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 24.04.2008 №0601/0408/76-029-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., зареєстрований в реєстрі за №1077.

Згідно пункту 2 іпотечного договору від 24.04.2008, на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру під номером АДРЕСА_1

Згідно з Інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо вказаного об'єкта нерухомого майна, 24.04.2008 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу накладено заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» (Продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до пункту 2.1 якого Сторони погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а Покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти права вимоги їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Як вбачається з витягу з Додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги ПАТ «Сведбанк» відступив свої вимоги, а ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги до боржника за кредитним договором №0601/0408/76-029 від 24.04.2008.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек, 08.06.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 прийнято рішення про державною реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13640462 та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

В подальшому, позивач звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дурневич Н.М. із заявою про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами розгляду поданих документів відповідачем 2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2016, індексний номер 28145024, стосовно реєстрації права власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_1, про що зроблено запис та внесено до відповідного відкритого розділу.

Позивач, вважаючи реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення заміни іпотекодержателя неправомірними, звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини 3 статті 2 та частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 3 вищезазначеного Закону, іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно статті 4 Закону обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Також, відповідно до статті 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Пунктом 4 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» встановлено, що до набрання чинності законом про державний реєстр прав на нерухоме майно порядок державної реєстрації іпотек встановлюється Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації іпотек, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №410.

Пунктами 2, 4, 5 зазначеного Тимчасового порядку передбачено, що державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру.

Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором.

Реєстратори це державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.

За змістом пунктів 17 - 20 цього ж Порядку внесення змін і додаткових відомостей до запису здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи.

У повідомленні зазначаються: 1) дата державної реєстрації відомостей; 2) порядковий номер запису; 3) підстава внесення відомостей (повідомлення іпотекодержателя чи рішення суду); 4) відомості про реєстратора.

Додатково в повідомленні зазначаються відомості:

1) про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна іпотекою - відповідні зміни і додаткові відомості до запису, внесення яких передбачено пунктом 8 цього Порядку;

2) про відступлення прав за іпотечним договором:

- про особу, на користь якої здійснено відступлення прав за іпотечним договором;

- про договір, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором;

3) про передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної:

- передбачені підпунктом 1 пункту 8 цього Порядку та про особу, якій передається заставна;

- дата передачі заставної;

- дата анулювання заставної;

- дата видачі дубліката;

- дата видачі нової заставної.

Під час подання повідомлення іпотекодержатель пред'являє паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі коли уповноважена ним особа діє від імені іпотекодержателя фізичної чи юридичної особи - відповідну довіреність.

До повідомлення додається текст змін і додаткових відомостей, внесених до іпотечного договору (договір, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором або передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної), документ про плату за внесення змін і додаткових відомостей до запису.

При цьому, пунктом 21 Порядку визначений перелік підстав для відмови Реєстратора у внесенні запису, зокрема у разі, коли:

1) у повідомленні відсутні або наведено не повністю чи з виправленням відомості, зазначені у пунктах 18 і 19 цього Порядку;

2) іпотекодержатель не пред'явив паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі коли уповноважена ним особа діє від імені іпотекодержателя фізичної чи юридичної особи - відповідну довіреність;

3) до повідомлення не додано текст змін і додаткових відомостей, внесених до іпотечного договору (договору, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором або передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної);

4) відсутній документ про плату за внесення змін і додаткових відомостей до запису;

5) плату внесено не в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою (об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1), внесено зміни до Державного реєстру іпотек: змінено іпотечний договір, 1077, 24.04.2008 на Договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», 1306, виданий 25.05.2012 та вказано іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020).

Тому, враховуючи наведене, суд зазначає, що договір купівлі-продажу прав вимоги є документом, що підтверджує перехід речового права (іпотеки) до іншої особи в розумінні Закону України «Про іпотеку».

Так, статтею 24 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Договір купівлі-продажу прав вимоги, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Сведбанк», зареєстрований в реєстрі для вчинення нотаріальний дій під № 1306 від 25.05.2012 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.

Пунктом 20 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 410, встановлено, що під час подання повідомлення про внесення змін і додаткових відомостей до запису Державного реєстру іпотек іпотекодержатель, зокрема, подає реєстратору текст змін і додаткових відомостей, внесених до іпотечного договору або договір, що підтверджує відступлення прав за іпотечним договором.

Отже, договір купівлі-продажу прав вимоги є підставою для внесення змін до обтяження (запису про іпотеку).

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на пункт 9 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 01.07.2004 №1952-IV в редакції від 04.07.2012, яка набула чинності після укладення договору купівлі-продажу, якою визначено, що «державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії».

Крім того, позивач посилається на пункт 5 статті 3 цього Закону в редакції від 04.07.2012, яким визначено, що «державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію».

Однак, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 діяв у редакції від 16.03.2010.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 7, 8, 9 статті 16 цього Закону (у редакції від 16.03.2010) заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина.

Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви правонабувача, сторін (сторони) правочину, за яким виникло право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Державна ж реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у частині 7 цієї статті, повинні повідомити орган державної реєстрації прав про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна.

Отже, на час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 діяла норма Закону, яка, в свою чергу, передбачала, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу чи посадової особи, якою встановлюється заборона на розпорядження нерухомим майном, або особи, в інтересах якої встановлюється обтяження (частина восьма статті 16 Закону).

Таким чином, стаття 16 вказаного Закону на той час не містила норми, яка б зобов'язувала особу подати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, нотаріусу, яким вчинено таку дію. Дана норма набрала чинності з 04.07.2012, тобто після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги, а тому, суд вважає, що в даному випадку, дія норми статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 04.07.2012 не може розповсюджуватись на правовідносини, які фактично виникли до набрання нею чинності.

Оскільки сам договір купівлі-продажу укладений та посвідчений нотаріально 25.05.2012, то до правовідносин щодо реєстрації внесення змін до державного реєстру стосовно обтяжень необхідно застосовувати Закон України у редакції від 16.03.2010.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 у справі №826/24026/15, підтримана в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.10.2016 та в ухвалі Верховного Суду України від 24.01.2017 у вказаній справі, а також підтримана Верховним судом у постанові від 14 березня 2018 року у справі №826/22638/15.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прийняття рішення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснення заміни іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк» від 08.06.2014 здійснено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених чинним законодавством України з урахуванням часу укладення договору купівлі-продажу права вимоги та з урахування Тимчасового порядку №410, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування такого рішення про державну реєстрацію відсутні.

Також, судом встановлено, що укладений між позивачем та ВАТ «Сведбанк», кредитний та іпотечний договори від 24.04.2008, договір купівлі-продажу права вимоги від 25.05.2012 року не визнані у встановленому порядку недійсними і, як свідчать матеріали справи, позика до теперішнього часу позивачем не повернута.

Будь-яких порушень з боку приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П. вимог чинного законодавства, які б порушували права та охоронювані законом інтереси позивача, судом в ході розгляду справи не встановлено.

Що стосується вимоги про скасування запису про іпотеку - номер запису 13172974, вчинений відповідачем 2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.02.2016 14:06:58 індексний номер 28145024, суд зазначає наступне.

Матеріали справи підтверджують, що 03.02.2016 позивач звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Дурневич Наталії Михайлівни із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) стосовно належної йому квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, надавши при цьому оригінал договору купівлі-продажу зазначеної вище квартири.

Розглянувши заяву та документи, подані ОСОБА_1 відповідачем 2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №28145024, від 09.02.2016 стосовно реєстрації права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_1 з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень пунктів 18-20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127 (надалі - Порядок №1127) за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

У разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об'єкта нерухомого майна або об'єднання об'єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об'єкту нерухомого майна, об'єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

За наявності зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва або обтяжень таких прав у спеціальному розділі Державного реєстру прав, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

Виходячи з наведених положень вбачається, що у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, державний реєстратор відкриває новий розділ у Державному реєстрі прав, при цьому, за наявності уже зареєстрованих речових прав на такий об'єкт нерухомого майна державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу переносить такі відомості про речові права на таке майно та їх обтяження, про суб'єктів цих прав до відповідного відкритого розділу.

За таких обставин, здійснюючи державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за суб'єктом ОСОБА_1 з відкриттям відповідного розділу, державний реєстратор - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Дурневич Н.М. при перенесені відомостей, що уже були внесені до Реєстру стосовно цього об'єкта нерухомого майна діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у тому числі положеннями пункту 20 Порядку №1127.

Відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку позивачем в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України, не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур