Рішення № 76904826, 28.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2018 року №826/16118/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпро скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.09.2016 року №0004361306 та №0004371306 про нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, військового збору і штрафних санкцій по акту перевірки від 15.09.2016 року №230/26-54-13-06-17-2889614359.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16118/16 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сума зобов'язань позивача за іпотечним кредитним договором від 04.12.2006 року була прощена ПАТ «ОТП Банк», згідно умов додаткового договору №1, а тому не входить до «додаткового» блага, отриманого ОСОБА_1 Таким чином, висновки контролюючого органу про отримання позивачем доходу у формі «додаткового» блага за 2015 рік у сумі 644 597,62 грн. є хибними, оскільки сума, яку позивач фактично сплатив банку перевищує суму основного боргу перераховану в гривні за курсом НБУ на 01.01.2014 рік, а тому податкового зобов'язання у позивача не виникає. Вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

У той же час, відповідач на вимогу суду заперечень проти позову не надав, а тому, суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

05.12.2016 року представником позивача у судовому засіданні надано додаткові пояснення до адміністративного позову, які прийнято судом.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №1787 від 05.04.2017 року, адміністративну справу №826/16118/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/16118/16 суддею Шрамко Ю.Т. та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 04.07.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у призначене судове засідання явку своїх представників не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.06.2017 року з відміткою «вручено» (Т.1, арк. 141).

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 КАС України, беручи до уваги, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 04.07.2017, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 04.12.2006 року між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» укладено іпотечний договір №CL-009/894/2006 на купівлю житла за умовами якого позивач отримав грошові кошти в сумі 72 500,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення даного договору складає 366 125,00 грн. (Т.1, арк. 21-29).

Так, відповідно до умов вказаного договору, предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 33,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

02.02.2015 року між позивачем (за договором - Позичальник) та «ОТП Банк» (за договором - Банк) укладено додатковий договір №1, відповідно до умов пункту 2.1.1 якого Позичальник в термін до 02.02.2015 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 38 691,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 625 162,10 грн. (Т.1, арк. 31-32).

За змістом пункту 2.1.2 вказаного додаткового договору, сторони домовились, що за умови належного виконання Позичальником умов кредитного договору та додаткового договору, Банк здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 30 591,96 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 494 299,29 грн. і Позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед Банком у повному обсязі.

Так, 02.02.2015 року позивачем погашено кредит у сумі 38 691,00 доларів США (еквівалент по курсу НБУ складає 625 162,10 грн.), що підтверджується квитанцією №003Т00НС6Х (Т.1, арк. 33).

Разом з тим, посадовими особами Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету позивачем за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за наслідком якої прийнято акт №230/26-54-13-06-17-2889614359 від 15.09.2016 року (далі - акт перевірки) (Т.1, арк. 12-17).

Перевіркою встановлено, що позивачем подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, однак не задекларовано дохід у сумі 644 597,62 грн. як додаткове благо.

За результатами вказаної перевірки Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.164.2.17 п.164.2 ст.164 та п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 128 310,52 грн.;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - позивачем не нараховано та не сплачено до бюджету за 2015 рік військового збору у сумі 9 668,96 грн.

На підставі викладеного, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016 року №0004361306 та №0004371306 про нарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 128 310,52 грн. та за штрафними санкціями у сумі 32 077,63 грн., військового збору у загальній сумі 9 668,96 грн. та за штрафними санкціями у сумі 2 417,24 грн. (Т.1, арк. 10-11).

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішень органів державної влади, а саме: Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Отже, визначення природи боргу (основна частина, проценти або пеня), прощеного банком платнику податків, є однією з визначальних обставин, які підлягають встановленню при вирішенні цієї категорії спору. Правильне встановлення цих обставин впливає на правильність визначення бази оподаткування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх та допустимих доказів, які б визначали природу боргу позивача. Так, суд не може встановити з наявних у матеріалах справи доказів основну частину прощеного боргу позивача та проценти або пеню, які нараховувалися на такий борг.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» №321-VIII від 09.04.2015 року, положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015 року.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов'язку зі сплати військового збору з такої суми.

Матеріали справи свідчать про те, що іпотечний кредит позивача не був погашений станом на 01.01.2014, операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01.01.2015, отже спірні правовідносини підпадають під дію пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Так, згідно додаткової угоди №1 від 02.02.2015 року до договору кредиту №ML- 009/894/2006 від 04.12.2006 року загальна сума заборгованості позивача становить 69 282,96 доларів США.

При цьому, відповідно до умов пункту 2.1.1 якого позивач в термін до 02.02.2015 року зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 38 691,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 625 162,10 грн. (Т.1, арк. 31-32).

За змістом пункту 2.1.2 вказаного додаткового договору, сторони домовились, що за умови належного виконання позивачем умов кредитного договору та додаткового договору, Банк здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 30 591,96 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 494 299,29 грн. і позивач буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед Банком у повному обсязі.

Так, 02.02.2015 року позивачем погашено кредит у сумі 38 691,00 доларів США (еквівалент по курсу НБУ складає 625 162,10 грн.), що підтверджується квитанцією №003Т00НС6Х (Т.1, арк. 33).

Разом з тим, різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню станом на 02.02.2015 рік (16,1470 грн. за 1 долар США), та сумою такого боргу (69 282,96 доларів США), визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 року (7,9930 грн. за 1 долар США) також не є доходом позивача.

Шляхом застосування калькулятивного методу, судом встановлено наступне.

69 282,96 * 16,147 = 1 118 711,95 грн.

69 282,96 * 7,993 = 553 778,70 грн.

1 118 711,95 грн. - 553 778,70 грн. = 564 933,25 грн.

Відтак, прощена ПАТ «ОТП Банк» заборгованість по кредиту не перевищує суму, визначену положеннями пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що свідчить про необґрунтованість віднесення прощеної позивачу суми кредиту до оподатковуваного доходу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016 року №0004361306 та №0004371306 з порушенням норм податкового законодавства, а тому вони є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 17.10.2016 року №16522371, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 730,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 1 724,74 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 04201, АДРЕСА_2) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468697, адреса: 04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 58) - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2016 року №0004361306 та №0004371306.

3. Присудити здійснені ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у розмірі 1 724,74 грн. (одна тисяча сімсот двадцять чотири гривні сімдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко