Рішення № 76904099, 04.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3239/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: не з’явився

Представника відповідачів: ОСОБА_1В

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом іноземного підприємства «АІС АВТО-ЮГ» до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов іноземного підприємства «АІС АВТО-ЮГ» до головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 18.04.2018 року №654347/37008403 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №607 від 23.11.2017 року; зобов’язати відповідачів зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №607 від 23.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законодавством порядку було складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну № 607 від 23.11.2017 року, реєстрацію якої було необґрунтовано зупинено. Підставою для зупинення було зазначено відповідність податкової накладної пункту 6 Критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 року.

На підтвердження правомірності та реальності господарської операції, відображеній у податковій накладній № 607 від 23.11.2017 року, позивачем 11.04.2018 року було направлено до ДФС України пояснення та первинні документи щодо здійснення господарської операції. Однак Комісією було прийнято рішення №654347/37008403 від 18.04.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної №607 від 23.11.2017 року.

Вищезазначене рішення позивач вважає незаконним, необґрунтованим, таким, що не враховує специфіку діяльності позивача та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

31.07.2018 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

27.09.2018 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

До судового засідання 27.09.2018 року представник позивача не з’явився, надав до суду відповідь на відзив (а.с.82-84) та клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі (а.с. 70).

Представник головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка є одночасно представником Державної фіскальної служби України проти задоволення позовних вимог іноземного підприємства «АІС АВТО-ЮГ» заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та зазначила, що рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області №654347/37008403 від 18.04.2018 року, яким позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №607 від 23.11.2017 року, є правомірним та законним, оскільки позивачем не було надано всіх необхідних документів для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної.

Суд у справі встановив наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності іноземного підприємства «АІС АВТО-ЮГ» є: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 10.02.2017 року між іноземним підприємством «АІС АВТО-ЮГ» (як комісіонером) та ТОВ «Нові Авто» (як комітентом) було укладено договір комісії №К/НА-15 (а.с. 38-39).

Відповідно до п.1.1 вищезазначеного договору комісіонер бере на себе обов’язок від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснювати реалізацію третім особам автомобілів, мототехніки, додаткового обладнання, номерних агрегатів, а також аксесуарів до них і витратних матеріалів, які належать комітенту, в кількості, асортименті і по цінам, зазначеним в специфікаціях і актах прийому-передач на партію товару, доданих до договору і які являються його невід’ємною частиною.

У відповідності до вищезазначених положень договору № К/НА-15 від 10.02.2017 року, 23.07.2018 року між іноземним підприємством «АІС АВТО-ЮГ» та ТОВ «Нові Авто» було підписано акт приймання-передачі №Р8200005189, у відповідності до якого позивачем було прийнято від Комітента автомобіль Geely Emgrand 7, номер двигуна – L6T7824S2HN056987, на суму 299900, 00 грн.

З метою здійснення своєї господарської діяльності іноземне підприємство «АІС АВТО-ЮГ» (як продавець) 20.11.2017 року уклало із ПАТ КБ «Приватбанк» (як покупцем) договір № CRM0000047108 про продаж автомобілю Geely Emgrand 7, номер двигуна – L6T7824S2HN056987 (а.с. 30-31).

Відповідно до п.1.3 та п.2.2 договору загальна вартість товару становила 299900,00 грн., а тому числі ПДВ – 49983,33 грн., та повинна була бути сплачена покупцем у розмірі 100% передоплати протягом п’яти банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору.

На виконання умов зазначеного договору ПАТ КБ «Приватбанк» сплатило позивачу попередню оплату послуг у розмірі 299900, 00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № HBNAX0000V від 23.11.2017 року (а.с. 19).

За результатами першої події, а саме отримання позивачем попередньої оплати за автомобіль, іноземне підприємство «АІС АВТО-ЮГ» виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 607 від 23.11.2017 року (а.с. 15).

Згідно квитанції від 07.12.2017 року, податкова накладна № 607 від 23.11.2017 року була доставлена до Державної фіскальної служби України, але її реєстрацію було зупинено з посиланням на п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (а.с. 16).

В квитанції податковим органом було зазначено, що "податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 8703". Також даною квитанцією запропоновано іноземному підприємству «АІС АВТО-ЮГ» надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

11.04.2018 року, на виконання пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України, позивач направив до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по зазначені податковій накладній з поясненнями та відповідним пакетом первісної документації, а саме: меморіальний ордер №HBNAX0000V від 23.11.2017 року (а.с. 19-21) та вхідну податкову накладну від постачальника ТОВ «Нові Авто» №238 від 23.11.2017 року (а.с. 22-24).

Однак рішенням Комісії головного управління ДФС України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації року №654347/37008403 від 18.04.2018 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 607 від 23.11.2017 року в ЄРПН, оскільки платником податку не надано копій документів:1) договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; 2) первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (докумети, які не надано підкреслити); 3) розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. (а.с. 25).

Не погоджуючись з вказаним рішеннями відповідача та вважаючи його протиправним і необґрунтованим, позивач направив в електронному вигляді скаргу на рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної (а.с. 26-27) з первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують обсяги придбання товару зокрема: вхідну податкову накладну від постачальника ТОВ «Нові Авто» №238 від 23.11.2017 року (а.с. 22-24,28), меморіальний ордер №HBNAX0000V від 23.11.2017 року (а.с. 19-21, 29), договір №CRM0000047108 від 20.11.2017 року, укладений між позивачем із ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 30-32), видаткову накладну №2286 від 24.11.2017 року (а.с. 33-34), банківську виписку по рахунку іноземного підприємства «АІС АВТО-ЮГ» станом на 23.11.2017 року (а.с. 35-36).

Рішенням комісії з питань розгляду скарг №1103/37008403/2 від 02.05.2018 року, скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії про відмову в реєстрації залишено без змін. Підставою винесення даного рішення зазначено: 1) відсутні документи щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачена договором та/або законом; 2) надані документи складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття Комісією рішення про задоволення скарги (а.с. 37).

Відтак, вичерпавши всі законні заходи щодо досудового врегулювання спору, іноземне підприємство «АІС АВТО-ЮГ» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як було встановлено судом, позивачем за правилами першої події, а саме отримання попередньої оплати за продаж автомобілю, було виписано та подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 607 від 23.11.2017 року.

За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі, у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку № 1246 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України (в редакції чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування.

Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З квитанції від 07.12.2017 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної № 607 від 23.11.201 7 року критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених Наказом № 567.

Разом з тим суд зазначає, що пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 (далі - Критерії) (в редакції чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) визначено, що моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за декількома критеріями, а саме:

- обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

- відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб’єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

- розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Аналізуючи вищезазначені норми, суд доходить висновку, що приписами пункту 6 Критеріїв визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків, на підставі чого податковий орган повинен був у квитанції від 07.12.2017 року чітко зазначити вид критерію, якому не відповідає податкова накладна № 607 від 23.11.2017 року.

Разом з тим, зі змісту Квитанції від 07.12.2017 року про зупинення реєстрації податкової накладної № 607 від 23.11.2017 року вбачається, що фіскальним органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом № 567, що на думку суду, не свідчить про виконання контролюючим органом вимог пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України.

Викладення у вказаній квитанції речення про «невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 8703» та віднесення з цих підстав податкової накладної № 607 від 23.11.2017 року до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків суд вважає необґрунтованим, оскільки такого критерію не визначено у пункті 6 наказу Міністерства фінансів України № 567.

Крім того, представником відповідачів у судовому засіданні не надано жодних доказів наявності у контролюючого органу підстав для зазначеного висновку для зупинення реєстрації спірної податкової накладної, оскільки позивач (враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи) продав ПАТ КБ «Приватбанк» саме той автомобіль, що був отриманий іноземним підприємством «АІС АВТО-ЮГ» за договором комісії №К/НА-15 від 10.02.2017 року від комітента - ТОВ «Нові Авто».

При вирішенні справи судом також враховано і те, що не визначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017року №567 (далі Вичерпний перелік документів Наказу № 567).

Так, пунктом 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), зазначено перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, зокрема:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу норм законодавства слідує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Як вбачається зі змісту Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковій накладній, фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Таким чином, у Квитанції від 07.12.2017 року фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення трьох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567.

Відповідно до пп. 201.16.2, пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування.

01.01.2018 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" №2245-VIII від 07.12.2017 року, яким пункт 201.16 ПК України викладено в такій редакції: «Реєстрація податкової накладної//розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України».

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 року було прийнято постанову №117 від 21.02.2018 року "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Постанова №117).

Пунктом 2 Постанови №117 зазначено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/ розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Згідно з пунктом 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пунктів 18-20 Постанови №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі

Згідно до пункту 23 Порядку №117 комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Згідно з пунктом 21 Постанови № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі);

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Судом встановлено, що позивачем було направлено до податкового органу копії первинних документів та пояснення по господарській операції, щодо якої була складена податкова накладна № 607 від 23.11.2017 року (а.с.15).

Однак рішенням Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №654347/37008403від 18.04.2018 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної в ЄРПН, оскільки платником податку не надано копій документів: 1) договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; 2) первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (докумети, які не надано підкреслити); 3) розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. (а.с. 25).

Разом з тим, відповідачем, при неприйнятті накладної до реєстрації не конкретизовано, яких саме документів не вистачає позивачу для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. У судових засідання представник відповідача також не змогла пояснити суду, які саме документи мав би надати позивач на пропозицію контролюючого органу, що були б достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, однак яких позивач не надав.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначене рішення Комісії є актом індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків лише чітко визначеного суб’єкта (суб’єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб’єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв’язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов’язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено обґрунтованості та правомірності оскаржуваного рішення №654347/37008403від 18.04.2018 року, у зв'язку з чим у справі наявні підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного рішення комісії головного управління ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної або відмову в такій реєстрації протиправними.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної) податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій:

а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме комісією ДФС України.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Аналогічні обставини містяться у пункті 28 Порядку №117, зокрема податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246

Пунктом 20 Порядку №1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку, що реєстрація податкових накладних здійснюється Державною фіскальною службою України.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 607 від 23.11.2017 датою її фактичного надходження – 07.12.2017 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення №4244 від 27.06.2018 року на суму 1762,00 грн. про сплату судового збору за подання адміністративного позову (а.с.4).

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог іноземного підприємства «АІС АВТО-ЮГ», суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з головного управління ДФС в Одеській області та з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб’єктів владних повноважень суму сплаченого іноземним підприємством «АІС АВТО-ЮГ» судового збору у розмірі 1762, 00 грн. (по 881,00 грн. з кожного відповідача, вимоги до яких задоволено).

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов іноземного підприємства «АІС АВТО-ЮГ» (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 113/115) до головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №654347/37008403 від 18.04.2018 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.11.2017 року № 607 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену іноземним підприємством «АІС АВТО-ЮГ» податкову накладну № 607 від 23.11.2017 року датою її фактичного подання - 07.12.2017 року.

Стягнути з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь іноземного підприємства «АІС АВТО-ЮГ» частину суми сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну гривню нуль копійок).

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь іноземного підприємства «АІС АВТО-ЮГ» частину суми сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 881,00 грн. (вісімсот вісімдесят одну гривню нуль копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та п.п.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 04 жовтня 2018 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.