Рішення № 76903753, 03.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2214/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа - Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області, про визнання дій протиправними, скасування рішення.

Позовні вимоги:

1. визнати протиправними дії Відділу примусового виконання судових рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в частині повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженню № 48921718 при виконанні ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року та постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 року у справі № 2а-45699/09/1670 щодо поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Полтавській області;

2. визнати протиправною та скасувати постанову від 13.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Під час розгляду справи суд,-

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі також – Відповідач, ВПВР УДВС в Полтавській області), третя особа - Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області(надалі також – третя особа, Ліквідаційна комісія), про визнання дій протиправними, скасування рішення.

Ухвалою від 13 серпня 2018 року провадження у справі було відкрито та позовна заява прийнята до розгляду, витребувано матеріали виконавчого провадження ВП №48921718.

Судове засідання з розгляду даної справи проведено 21 серпня 2018 року. Після надання пояснень по справі у цьому судовому засіданні представники сторін звернулися зі заявами про подальший розгляд справи без їхньої присутності та у відповідності зі частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи судом вчинено у письмовому провадженні.

Аргументи сторін

Позивач повідомив про такі фактичні обставини. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 р. у справі № 2а-45699/09/1670 було задоволено його позов до ГУМВС України в Полтавській області, Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України у Полтавській області про визнання нечинними та скасування наказів, поновлення на роботі, визнання дій неправомірними. Цією постановою було визнано дії ГУ МВС України в Полтавській області, Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області по винесенню наказів про дисциплінарні стягнення неправомірними та їх скасовано; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Полтавській області. Постанову щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Полтавській області допущено до негайного виконання. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 р. скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України у Полтавській області. В цій частині прийнято нову постанову, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області. Поновлено підполковника міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України з 06.08.2009 р. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 р. залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 р. постанову Харківського апеляційного суду від 13.12.2010 р. скасовано, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 р. залишено в силі.

30.09.2015 р. Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 2а-45699/09/1670 щодо виконання рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області.

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову від 07.10.2015 р. про відкриття виконавчого провадження № 48921718 з виконання зазначеного виконавчого листа.

Позивач зазначає, що у ході проведення виконавчих дій в виконавчому провадженні ВП № 48921718 Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Полтавській області було винесено наказ № 694 від 25 липня 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Полтавській області. Позивачу неодноразово направлялися листи як боржником так і державним виконавцем щодо необхідності з’явитися до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Полтавські області з трудовою книжкою для внесення до неї відповідних записів.

Позивач стверджував, що задля того, щоб внести запис до трудової книжки про його поновлення на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Полтавській області йому фактично треба звільнитися з поточної роботи у ТОВ «Шервуд і Ко», при цьому такий запис не потягне за собою фактичного поновлення на роботі. У зв’язку з цим позивач вимагав виконати судове рішення фактично, допустивши його до робочого місця.

Державний виконавець, у провадженні якого перебуває ВП № 48921718 натомість, як стверджував позивач, не вжив достатніх дій для фактичного поновлення ОСОБА_1 на посаді, а оскаржуваною постановою від 13 червня 2018 року повернув виконавчий документ стягувачу.

Це рішення ОСОБА_1 вважав незаконним і таким, що порушує його права на своєчасне і повне виконання судового рішення, оскільки державним виконавцем при цьому не було вжито достатніх дій задля фактичного поновлення його на посаді, зокрема, такі дії не були завершені складанням акту про фактичне поновлення ОСОБА_1 на посаді у присутності останнього.

Аналогічного змісту пояснення надав позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні 21 серпня 2018 року, наполягаючи на тому, що винесення наказу про поновлення його на посаді та формальне внесення відповідного запису у трудову книжку не є повним виконанням судового рішення і не призведе до поновлення його порушених прав.

Відповідач, ВПВР УДВС в Полтавській області, заперечував проти задоволення позову. Надав відповідного змісту відзив на позов ( а.с.78-79). Державний виконавець вважав своє рішення правомірним, посилаючись на частину 4 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та стверджуючи, що стягувач ОСОБА_1 перешкоджав проведенню виконавчих дій. При цьому державний виконавець повідомляв, що ним вчинені дії, внаслідок яких боржник, Ліквідаційна комісія ГУМВС в Полтавській області, винесла наказ № 694 о/с від 25 липня 2017 року, яким поновила ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Полтавській області. Відповідно до змісту статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», судове рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Державним виконавцем у даному разі вжито усіх дій, спрямованих на внесення запису до трудової книжки ОСОБА_1 про поновлення його на посаді. 04 грудня 2017 року, 31 січня 2018 року, 03 квітня 2018 року, 29 травня 2018 року державний виконавець направляв ОСОБА_1 повідомлення про необхідність явки до приміщення Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Полтавській області задля завершення виконання рішення суду й внесення запису про поновлення на посаді до його трудової книжки. Проте у відповідні дати (19 грудня 2017 року, 09 лютого 2018 року, 12 квітня 2018 року, 08 червня 2018 року) стягувач ОСОБА_1 або ж не з’являвся, або ж з’являвся без трудової книжки чи відмовлявся її надати для внесення відповідних записів. Такі дії стягувача державний виконавець вважав перешкоджанням виконанню рішення суду, тому прийняв рішення про повернення йому виконавчого документу. При цьому державний виконавець наголошував, що прийняте рішення не перешкоджає стягувачу повторно звернутися з приводу примусового виконання виконавчого документу, тому його права жодним чином, на думку відповідача, не є порушеними.

Такого ж змісту пояснення надав суду у судовому засіданні старший державний виконавець ВПВР УДВС у Полтавській області, який виніс оскаржувану постанову та за довіреністю представляв інтереси відповідного підрозділу державної виконавчої служби у цій справі.

Третя особа, Ліквідаційна комісія ГУМВС України в Полтавській області, проти задоволення позову заперечувала. Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позицію відповідача, вважаючи, що ненаданням трудової книжки для внесення записів про поновлення стягувач у даному разі перешкоджав проведення виконавчих дій і тому повернення йому виконавчого документу є обґрунтованим і законним.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено та сторонами не оспорювалися наступні обставини.

ОСОБА_1, якого було звільнено з посади заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, звернувся 06 липня 2009 року до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом про скасування рішення щодо його звільнення, поновлення на посаді.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року у справі № 2а-45699/09/1670 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області про визнання нечинними та скасування наказів, поновлення на роботі, визнання дій неправомірними задоволено. Визнано дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області по винесенню наказів, а саме: пункту 9 наказу №469 дск, винесений Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 29.08.2008 “Про неналежне ставлення працівників УБОЗ ГУМВС до виконання вимог Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” під час ведення оперативно-розшукової діяльності” під час ведення оперативно-розшукових справ категорії “Захист” та покарання винних, в частині накладення на ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у вигляді догани; пункту 1 наказу №488 дск, винесеного ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 16.09.2008 “Про покарання працівників Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області”, в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани; пункту 1 наказу №536 дск, винесеного ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 21.10.2008 “Про покарання працівників Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області”, в частині накладення на ОСОБА_1 Васильовича дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність; наказу №310, винесеного ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 19.06.2009, в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади; наказу №60 винесеного Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 08.07.2009, в частині визнання днів відсутності на роботі прогулами та вирахування їх з грошового утримання; наказу №403, винесеного Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 06.08.2009, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; наказу №230 о/с, винесеного ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 14.10.2009, в частині призначення ОСОБА_1 на посаду начальника сектору захисту бюджетних коштів відділу ДСБЕЗ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області – неправомірними. Також визнано нечинним та скасовано пункт 9 наказу №469 дск, винесений ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 29.08.2008 “Про неналежне ставлення працівників УБОЗ ГУМВС до виконання вимог Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” під час ведення оперативно-розшукової діяльності” під час ведення оперативно-розшукових справ категорії “Захист” та покарання винних, в частині накладення на ОСОБА_1, дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Визнано нечинним та скасовано пункт 1 наказу №488 дск, винесеного ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 16.09.2008 “Про покарання працівників Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області”, в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани. Визнано нечинним та скасовано пункт 1 наказу №536 дск, винесеного ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 21.10.2008 “Про покарання працівників Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області”, в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну посадову відповідність. Визнано нечинним та скасовано положення наказу № 310, винесеного ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 19.06.2009, в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади. Визнано нечинним та скасовано положення наказу № 60 винесеного Управлінням по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 08.07.2009, в частині визнання днів відсутності на роботі прогулами та вирахування їх з грошового утримання. Визнано нечинним та скасовано положення наказу №403, винесеного ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області від 06.08.2009, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Визнано нечинним та скасовано положення наказу №230 о/с, винесеного ОСОБА_2 управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 14.10.2009, в частині переведення ОСОБА_1 на посаду начальника сектору захисту бюджетних коштів відділу ДСБЕЗ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області.

Постанову щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області допущено до негайного виконання.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року апеляційну скаргу ГУМВС України в Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області. В цій частині прийнято нову постанову, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області. Поновлено підполковника міліції ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України з 06 серпня 2009 року. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2010 року скасовано, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року залишено в силі.

30 вересня 2015 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по адміністративній справі № 2а-45699/09/1670 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області.

На підставі виданого виконавчого листа за заявою ОСОБА_1 Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області винесено постанову від 07 жовтня 2015 року про відкриття виконавчого провадження №48921718.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 від 09 грудня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48921718 за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця накладено на боржника ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області штраф у розмірі 680 грн.

31 грудня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48921718.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі №816/26/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови задоволено. Визнано протиправними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-45699/09/1670, виданого 30 вересня 2015 року Полтавським окружним адміністративним судом, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в межах виконавчого провадження № 48921718, щодо закінчення виконавчого провадження. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 від 31 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження, в межах виконавчого провадження № 48921718. (а.с. 13-16).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови – відмовлено (а.с.17-21)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року скасовано, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року залишено в силі (а.с.22-24).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 05 липня 2017 року відновлено виконавче провадження ВП №48921718 з виконання виконавчого листа № 2а-45699/09/1670 від 30.09.2015 року (а.с.25).

18 липня 2017 року державним виконавцем направлено голові Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області вимогу за вих. №5291 щодо виконання рішення суду у справі № 2а-45699/09/1670 (а.с.130).

Листом від 28 липня 2017 року № 36/607 управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повідомило позивача про те, що на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року та постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 05 липня 2017 року про відновлення виконавчого провадження № 48921718 Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області видано наказ від 25 липня 2017 року № 694 про поновлення позивача на посаді заступника начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Полтавській області з 08 липня 2009 року (а.с.125).

Державним виконавцем було направлено ОСОБА_1 листа від 04 грудня 2017 року вих. № 8424, в якому повідомлено про необхідність з’явитись до Головного управління МВС України в Полтавській області у термін до 19 грудня 2017 року, при собі мати трудову книжку для внесення запису про поновлення відповідно до наказу № 694 о/c/. Однак при виході державного виконавця 12 грудня 2018 року за місцезнаходженням боржника виявилося, що стягувач, ОСОБА_1, не мав при собі трудової книжки. (а.с.99-100)

31 січня 2018 року підрозділ державної виконавчої служби повторно направив ОСОБА_1 листа вих. № 542 щодо явки за місцезнаходженням боржника, маючи при собі трудову книжку. При виході на місце державного виконавця 09 лютого 2018 року виявлено, що позивач (стягувач) не з’явився для проведення виконавчих дій (а.с.102).

03 квітня 2018 року ОСОБА_1 повторно був направлений лист керівником органу державної виконавчої служби щодо необхідності з’явитися до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області та 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 хоч і з’явився з трудовою книжкою, однак відмовився її надати для внесення записів (а.с.98).

Наступного разу вже 29 травня 2018 року державний виконавець викликав ОСОБА_1 аналогічним чином до приміщення Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, однак 08 червня 2018 року ОСОБА_1 з’явився за місцем проведення виконавчих дій, але знову відмовився надати трудову книжку для внесення до неї записів.

Після цього старший державний виконавець, на виконанні якого перебувало провадження з поновлення ОСОБА_1 на посаді 13 червня 2018 року виніс оскаржувану постанову, повернувши виконавчий документ стягувачу ОСОБА_1 з посиланням на перешкоджання останнього проведенню виконавчих дій (а.с.33-34).

Вважаючи цю постанову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з приводу її скасування.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд оцінює оскаржуване рішення відповідача на відповідність цим критеріям.

Спосіб дій державного виконавця у даному разі та підстави й умови прийняття рішення, яке оскаржується, внормовані Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому пунктами 6 та 7 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, з огляду на те, що Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII набрав чинності 05 жовтня 2016 року, а виконавчі дії з виконання виконавчого листа № 2а-45699/09/1670 після відновлення виконавчого провадження № 48921718 провадились з 05 липня 2017 року, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (надалі по тексту – Закон № 1404-VIII).

За змістом положень частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов’язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Порядок виконання рішень немайнового характеру визначено розділом VІІІ Закону № 1404-VIII.

Згідно із частинами 1 – 3 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Особливості виконання рішення про поновлення на роботі встановлені статтею 65 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Підстави повернення виконавчого документа стягувачу передбачені статтею 37 Закону № 1404-VIII: виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Висновки щодо правозастосування

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положеннями статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виконавчий документ у даному разі – виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2009 року № 2а-45699/09/1670, резолютивна частина якого викладена так: «Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області.» Ухвалою від 29 грудня 2009 року про встановлення порядку виконання цього рішення було уточнено «…поновити з 08 липня 2009 року».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід’ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов’язкове, судове рішення залишалося невиконаним ( рішення у справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40., а також "Півень проти України", "Жовнір проти України", "Войтенко проти України", "Шмалько проти України", "Ромашов проти України").

Аналогічно у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі №38773/05 (Савіцький проти України) зазначено наступне: "суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок".

Суд звертає увагу на те, що 31 грудня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вже була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 48921718.

Після цього постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі №816/26/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування постанови задоволено. Визнано протиправними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-45699/09/1670, виданого 30 вересня 2015 року Полтавським окружним адміністративним судом, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, в межах виконавчого провадження № 48921718, щодо закінчення виконавчого провадження. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 від 31 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження, в межах виконавчого провадження № 48921718. (а.с. 13-16). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2017 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року залишено в силі (а.с.22-24).

Приймаючи зазначені рішення, суди прийшли до висновку, що не можна вважати виконанням судового рішення, яке набрало законної сили, прийняття боржником організаційно-розпорядчих документів (наказів). Суди зазначали, що фактично рішення у справі № 2а-45699/09/1670 станом на момент звернення до суду із цим позовом не виконано, державним виконавцем не проведено та не вчинено дій відповідно до приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень, які б свідчили про фактичне поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника УБОЗ МВС України в Полтавській області, зокрема не складався Акт фактичного поновлення ОСОБА_1 на посаді за його присутності і з його підписанням.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому, на думку суду, вимога позивача ОСОБА_1 (стягувача) вчинити всі дії, спрямовані на повне фактичне виконання рішення про поновлення його на посаді, є обґрунтованою і базується на висновках судових рішень, що набрали законної сили. І саме цим позивач вмотивовував свою відмову надати трудову книжку для внесення записів, вимагаючи фактичного виконання судового рішення. Суд не вважає таку позицію стягувача перешкоджанням виконанню судового рішення.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу не є достатньо обґрунтованим і прийнято без урахування усіх обставин справи, у тому числі без урахування наведених вище рішень судів, що набрали законної сили. Тому відповідна постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Позивачем було заявлено позовні вимоги про визнання протиправними дій Відділу примусового виконання судових рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в частині повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженню № 48921718 при виконанні ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року та постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2009 року у справі № 2а-45699/09/1670 щодо поновлення ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Полтавській області; визнання протиправною та скасування постанови від 13.06.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Вважаючи протиправною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, суд не знаходить підстав для визнання протиправними відповідних дій суб’єкта владних повноважень. Адже будь-які дії з цього приводу обмежуються винесенням рішення – постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, і дії суб’єкта владних повноважень як самостійний предмет оскарження у адміністративній справі відсутні. Тому належним способом захисту порушеного права є саме скасування вказаного рішення. А отже у вимозі про визнання протиправними дій слід відмовити.

Керуючись правилами розподілу судових витрат, що передбачені статтею Кодексу адміністративного судочинства України, суд повертає позивачу, на користь якого вирішено справу, витрати зі сплати судового збору, сплаченого при подачі позову, у сумі 352,40 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Відділу примусового виконання рішення Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області (м. Полтава вул. Героїв-пожежників, 13, ЄДРПОУ 34874347), третя особа - Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області (м.Полтава, вул. Пушкіна, 83, ЄДРПОУ 08592276) задовольнити частково.

Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання судових рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області ВП № 48921718 від 13 червня 2018 року визнати протиправною та скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішення Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 352,40 грн.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя ОСОБА_4