Рішення № 76902770, 24.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2018Справа № 910/7210/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр-т Перемоги 35)

до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12)

про зобов'язання вчинити дії

Представники сторін:

від позивача: Ковтун Т.О. (представник за довіреністю)

від відповідача: Слюсар О.Б. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (надалі також - відповідач) про зобов'язання в разі направлення позивачем платежів здійснювати першочергову сплату з розрахункового рахунку № 26006032079400, відкритого у Публічному акціонерному товаристві «Укрсиббанк», заробітної плати, податків та зборів перед списанням коштів за платіжними вимогами будь-яких органів державної виконавчої служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що своєчасність та обсяги заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 04.07.2018.

04.07.2018 через відділ діловодства суду позивач подав суду заяву про зміну предмета позову.

В підготовче засідання 04.07.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В підготовчому засіданні 04.07.2018 Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 25.07.2018.

23.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

В підготовче засідання 25.07.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/7210/18 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі на 29.08.2018.

15.08.2018 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив.

В підготовче засідання 29.08.2018 з'явилися представники сторін.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

В підготовчому засідання 29.08.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.09.2018.

В судове засідання 17.09.2018 з'явилися представники сторін.

В судовому засіданні 17.09.2018 Судом оголошено перерву до 24.09.2018.

В судовому засіданні 24.09.2018 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

01.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (Банк) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Клієнт) укладено Договір банківського рахунку та обслуговування клієнта системою «StarAccess» № 02032079401 (далі - Договір), у п. 1.1 якого визначено, що на умовах та в порядку, що визначені цим Договором, Банк: відкриває Рахунок Клієнту у національній валюті та/або іноземній валютах для зберігання грошей та здійснення операцій з розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору вимог Законодавства; та здійснює дистанційне обслуговування Продуктів Клієнта та забезпечує обмін технологічною та іншою інформацією між Сторонами, якщо Клієнтом виконані вимоги згідно з п.3.1 цього Договору. Обслуговування в Системі «StarAccess» та надання інших послуг здійснюється відповідно до умов Договорів, що обслуговуються Системою «StarAccess», Інструкцій та вимог Законодавства.

Відповідно до п. 2.3 Договору, Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування Клієнта за цим Договором в межах залишку коштів, що наявний на Рахунку, за умови, що сума залишку коштів є достатньою для виконання поданого Клієнтом Розрахункового та/або касового документу, одночасної сплати Клієнтом Банку Разової комісії за надання послуги (проведення операції) та у разі відсутності заборгованості зі сплати Періодичної та/або Разової комісії, на підставі Розрахункових, касових документів встановлених форм, наданих Клієнтом і оформлених відповідно до вимог Законодавства, Банку та умов цього Договору. У разі недостатності коштів на Рахунку Клієнта для виконання його розрахункових та/або касових документів та сплати комісії Банку за їх виконання, а також погашення наявної заборгованості за цим Договором та іншими договорами, укладеними між Банком та Клієнтом, сума такої заборгованості Клієнта списується Банком у першочерговому порядку, а прийняті Розрахункові та/або касові документи Клієнта повертаються без виконання у порядку, передбаченому цим Договором.

За приписами п. 2.3.1 Договору розрахунковий документ Клієнта може бути Паперовим або Електронним, якщо інше не передбачено цим Договором. Подання Електронного Розрахункового документу здійснюється Клієнтом за допомогою Системи «StarAccess». Подання до Банку Паперового або направлення Електронного Розрахункового документу здійснюється Клієнтом (його уповноваженою особою) особисто. Отримання повернутих Банком документів також здійснюється Клієнтом (його уповноваженою особою) особисто відповідно до умов цього Договору.

Паперові Розрахункові документи Клієнта приймаються протягом операційного дня.

Розрахункові документи, які надійшли до Банку протягом операційного часу, Банк виконує в день їх надходження згідно з умовами цього Договору. Розрахункові документи, які надійшли після операційного часу, Банк виконує наступного робочого дня згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 2.3.2 Договору, черговість виконання Банком розрахункових документів Клієнта визначається законодавством окрім випадків визначених цим договором.

У п. 4.1.9 Договору, Банк має право списувати кошти з рахунку за дорученням клієнта (у тому числі шляхом договірного списання) та/або на підставі платіжних вимог, інкасових доручень (розпоряджень) стягувачів у порядку та випадках, передбачених законодавством та/або умовами цього Договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 01.12.2015 до вказаного Договору встановлено, що станом на дату підписання цієї Додаткової угоди згідно Договору банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою «StarAccess» від 01.12.2015 № 02032079401, Банк відкрив Клієнту поточний(-і) рахунок(-и) (далі - Рахунок(-и)) у національній та/або іноземній валюті для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково-касового обслуговування Клієнта відповідно до умов Договору та вимог законодавства:

1) поточний рахунок № 26006032079400, відкритий у гривнях 01.12.2015;

2) поточний рахунок № 26006032079400, відкритий у ЄВРО 01.12.2015.

05.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (Банк) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Клієнт) укладено Договір про обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат співробітникам клієнта в безготівковій формі, за умовами якого Клієнт погоджується з викладеною у «Правилах обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат Співробітникам Клієнта в безготівковій формі в АТ «УкрСиббанк», затверджених згідно з внутрішніми процедурами Банку (далі - Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті Банку www.my.ukrsibbank.com, пропозицією Банку надавати Клієнту комплекс послуг з впровадження безготівкової форми оплати праці з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, на умовах, встановлених у цьому договорі та Правилах.

Відповідно до п. 2.1 Договору про обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат співробітникам клієнта в безготівковій формі від 05.04.2016, Клієнт перераховує грошові кошти за всіма виплатами своїм Співробітникам, в тому числі заробітну плату, преміальні виплати, матеріальну допомогу, витрати на відрядження, компенсації та інше, для подальшого зарахування таких коштів на відкриті у Банку карткові рахунки Співробітників у сумі, що відповідає сумі, вказаній у відомості розподілу заробітної плати, за наступними реквізитами:

- якщо Клієнт не використовує систему «StarAccess»: код Банку (МФО) 351005 код ЄДРПОУ 09807750; рахунок № 29240000000220;

- якщо Клієнт використовує систему «StarAccess» та має поточний рахунок в національній валюті, відкритий в Банку: код Банку (МФО) 351005; код СДРГІОУ 09807750; рахунок № 29242000000110;

- якщо Клієнт використовує систему «StarAccess» та не мас поточний рахунок в національній валюті, відкритий в Банку: використовуються реквізити, які зазначені у «Договорі щодо виплати заробітної плати та інших виплат Співробітникам Клієнта в безготівковій формі в системі « 8іагЛссезз»», який укладається Сторонами окремо.

02.06.2017 між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» укладено Додаткову угоду № 15 до Договору банківського рахунку та обслуговування клієнта системою «StarAccess» № 02032079401 від 01.12.2015, за умовами пунктів 1-3 якої, клієнт доручає Банку відповідно до умов Договору приймати та виконувати виключно Розрахункові документи (Паперові та Електронні) та касові документи, що ініційовані Клієнтом з метою:

- здійснення виплат заробітної плати та інших виплат співробітникам Клієнта відповідно до умов Договору № 320794001 про обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат співробітникам клієнта в безготівковій формі (з Правилами) від « 05» квітня 2016 року, та

- сплати Клієнтом податків, зборів та платежів, які пов'язані з вищевказаними виплатами.

У разі подання Клієнтом Розрахункового документу (Паперового або Електронного) та/або касового документу з метою проведення будь-якого іншого платежу, ніж визначено в пункті 1 цієї Додаткової угоди. Банк відмовляє Клієнту у проведенні операції/виконанні наданих Клієнтом документів.

Сторони розуміють, що умови цієї Додаткової угоди щодо визначення кола операцій, які можуть здійснюватись за Рахунком, не розповсюджуються на примусове списання коштів, а підписанням цієї Додаткової угоди Клієнт підтверджує, що будь-які документи про примусове списання коштів з Рахунку, отримані Банком, мають бути виконані останнім в загальному порядку відповідно до умов Договору та Законодавства.

21.02.2018 Комунальним підприємством «Київський метрополітен» направлено платежі з поточного рахунку № 26006032079400, відкритого в АТ «УкрСибббанк» на загальну суму 128 628,40 грн. (п/д № 202 на суму 91 128,40 грн.) для перерахування відпускних на карткові рахунки працівників КП «Київський метрополітен», п/д 203 на суму 20 500,00 грн. для сплати ССВ з відпускних, п/д № 204 на суму 17 000,00 грн. для сплати ПДФО з відпускних).

21.02.2018 з рахунку № 26006032079400 списано кошти в сумі 1 040 413, 00 грн. 91 коп. на підставі п/д 20/8 на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до наказу Господарського суду м. Києва від 06.02.2017 №910/8397/16.

За наслідками звернення до відповідача із вимогою № 271-НДФ від 22.02.2018 про надання роз'яснення з приводу списання коштів з рахунку № 26006032079400, які були передбачені на сплату відпускних на карткові рахунки працівників позивача, відповідачем листом № 58-2-04/7946 від 27.02.2018 надано відповідь про находження до Банку платіжної вимоги № 20/08 від 20.02.2018 від Міністерства юстиції України на суму 1 782 804 954,12 грн., після списання Банком коштів згідно платіжної вимоги на поточний рахунок КП «Київський метрополітен» надійшли кошти в недостатній кількості для проведення виставлених платіжних доручень, у зв'язку з чим платіжні доручення були відхилені на загальну суму 128 628,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 8, 9, 43, 46, 64 Конституції України, ч. 5 ст. 97, ст. 115, ч. 1 ст. 115 КЗПП України, ст. 7, ч.1 ст. 1,ч.1 ст. 24, ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованою Україною 04.08.1961, п. 1 ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначаючи, що своєчасність та обсяги заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Таким чином, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство Укрсиббанк» здійснювати першочергову сплату з розрахункового рахунку № 26006032079400 відкритого в Публічному акціонерному товариству Укрсиббанк» заробітної плати працівникам Комунального підприємства «Київський метрополітен», податків, зборів та інших обов'язкових платежів перед списанням коштів за платіжними вимогами будь-яких органів державної виконавчої служби України.

Заперечуючи проти задоволення позовним вимог, відповідач зазначає, що дії банку щодо примусового списання коштів з поточного рахунку позивача здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Нормами ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Згідно з положеннями 1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Як встановлено у ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (Банк) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Клієнт) укладено Договір банківського рахунку та обслуговування клієнта системою «StarAccess» № 02032079401.

05.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (Банк) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (Клієнт) укладено Договір про обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат співробітникам клієнта в безготівковій формі.

21.02.2018 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» надійшла платіжна вимога Міністерства юстиції України від 20.08.2018 № 20/8 про стягнення з рахунку № 26006032079400 заборгованості у розмірі 1 782 804 954,12 грн. згідно наказу від 06.02.2017 № 910/8397/16, що видав Господарський суд міста Києва, копія якої наявна в матеріали справи.

В той же день 21.02.2018 через систему «StarAccess» до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» надійшли платіжні доручення Комунального підприємства «Київський метрополітен» №202, №203, №204 про перерахування з рахунку №26006032079400 заробітної плати працівникам КП «Київський метрополітен», а також ЄСВ та ПДФО з цієї заробітної плати, на загальну суму 128 628,40 грн., копії яких містяться в матеріали справи.

21.02.2018 відповідач здійснив списання коштів з рахунку №26006032079400 на виконання платіжної вимоги Міністерства юстиції України №20/8 від 20.08.2018 на суму 1 040 413,91 грн., що підтверджується меморіальним ордером №20/08 від 21.02.2018.

21.02.2018 відповідач відхилив платіжні доручення Комунального підприємства «Київський метрополітен» №202, №203, №204 від 21.02.2018 у зв'язку з недостатністю коштів на рахунку №26006032079400, що підтверджується інформацією з програми «StarAccess».

Як встановлено сторонами у п. 2.3.2 Договору банківського рахунку та обслуговування клієнта системою «StarAccess» № 02032079401 від 01.12.2015, черговість виконання Банком розрахункових документів Клієнта визначається законодавством окрім випадків визначених цим договором.

Як визначено в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, (надалі - Інструкція), Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, та обов'язкові для виконання ними.

За приписами п. 5.1-5.4 вказаної Інструкції, відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом.

Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо це передбачено договором між банком та органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, або повертаються стягувачу без виконання відповідно до пункту 2.18 глави 2 цієї Інструкції.

Примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі [орган державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці] на підставі виконавчих документів, установлених законами України.

За необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

Згідно з а. 5.9 Інструкції, банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог.

Відповідно до п. 2.22 Інструкції, Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України та виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

За приписами ст. 1072 Цивільного кодексу України, Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та включно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості:

1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

2) у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

5) у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

У разі одночасного надходження до банку розрахункового документа, наданого відповідно до умов обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, та іншого розрахункового документа, на підставі якого здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунка клієнта позачергово за розрахунковим документом, наданим відповідно до умов такого обтяження. У разі одночасного надходження до банку декількох розрахункових документів, наданих відповідно до умов обтяжень, предметом яких є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, банк списує кошти з рахунка клієнта за такими розрахунковими документами згідно з пріоритетом відповідних обтяжень.

У разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Поряд з викладеним, у п. Додатковій угоді № 15 до Договору банківського рахунку та обслуговування клієнта системою «StarAccess» № 02032079401 від 02.06.2017 сторони визначили, що сторони розуміють, що умови цієї Додаткової угоди щодо визначення кола операцій, які можуть здійснюватись за Рахунком, не розповсюджуються на примусове списання коштів, а підписанням цієї Додаткової угоди Клієнт підтверджує, що будь-які документи про примусове списання коштів з Рахунку, отримані Банком, мають бути виконані останнім в загальному порядку відповідно до умов Договору та Законодавства.

Оскільки платіжна вимога від 20.08.2018 №20/8 про стягнення з рахунку №26006032079400 боргу за наказом Господарського суду м. Києва від 06.02.2017 №910/8397/16 була отримана відповідачем раніше за платіжні доручення позивача №202, №203, №204 від 21.02.2018, Суд доходить висновку, що Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» цілком правомірно здійснило списання з рахунку Комунального підприємства «Київський метрополітен» за платіжною вимогою державної виконавчої служби до виконання платіжних доручень позивача в порядку наведених вище вимог чинного законодавства.

При цьому, оцінюючи правомірність списання відповідачем коштів з рахунку позивача Суд не бере до уваги вказівки останнього на визнання недійсною постанови Департаменту ДВС про арешт коштів Комунального підприємства «Київський метрополітен» від 16.03.2017, винесеної в межах виконавчого провадження ВІТ № 53587903, у частині накладання арешту на грошові кошти, що розміщені на розрахункових рахунках Комунального підприємства «Київський метрополітен» № 26006032079400, відкритому в АТ «Укрсиббанк» та № 26001300773095, відкритому в АТ «Ощадбанк», що необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників КП «Київський метрополітен», відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва 14.06.2017 у справі № 910/8397/16.

Так, Суд зазначає, що наявність чи відсутність арешту грошових коштів на рахунку не впливає на виконання платіжної вимоги банком.

Таким чином, Суд зазначає, що позивачем належними та достатніми доказами відповідно до ст.ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України не доведено неправомірності дій відповідача при першочерговому списанні коштів з рахунку позивача за вимогою органу державної виконавчої служби.

Суд зазначає, відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно визнання недійсним додаткового договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.

Отже, саме на Комунальне підприємство «Комунальне підприємство» як позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу відповідачем.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до числа яких належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За призначенням способи захисту можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, наявності якого вимагає ця стаття, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з урахуванням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи описане вище, Суд зазначає, що звертаючись до суду із позовом про зобов'язання відповідача здійснювати першочергову сплату з розрахункового рахунку № 26006032079400, відкритого в Публічному акціонерному товариству Укрсиббанк», заробітної плати працівникам Комунального підприємства «Київський метрополітен», податків, зборів та інших обов'язкових платежів перед списанням коштів за платіжними вимогами будь-яких органів державної виконавчої служби України, позивач фактично просить Суд зобов'язати банк вчиняти дії на майбутнє, які порушують умови укладених між сторонами договорів та норми законодавства, не довівши при цьому порушення свого права, яке можна відновити у зазначений ним спосіб.

Таким чином, Суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства та укладених між сторонами правочинів, а тому відповідно не може вважатися вірним та ефективним.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його права чи інтересу відповідачем на момент звернення до господарського суду та відповідно необхідність його відновлення, а також, окрім того, невірно обрано спосіб захисту, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03.10.2018

Суддя Т.Ю. Трофименко