Рішення № 76901876, 02.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року справа № 2340/3281/18 02.10.2018

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною неправомірними дій та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

15 серпня 2018 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_2 (бульвар Шевченка, 220, м. Черкаси , Черкаська область, 18001, ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538), в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити з 01 січня 2016 року пенсію у розмірі 74 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, та надалі виплачувати її у розмірі 74 відсотки відповідних сум грошового забезпечення;

2) відповідно до статті 382 КАС України встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням ПФУ в Черкаській області судового рішення, зобов’язавши його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання;

3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача суму сплаченого судового збору 704, 80 грн;

4) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь позивача суму сплачених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн.

Обгрунтування позову полягає в тому, що у квітні 2018 року отримав пенсію у розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення, що на 4 % менше, ніж під час її призначення, як на той час її розмір становив 74 % відповідних сум грошового забезпечення, а тому позивач вважає, що відповідач безпідставно зменшив на 4 % встановлені для розрахунку суми пенсії позивача.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач 03.09.2018 надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та зазначив, що пенсія позивача перерахована з 01.01.2016 відповідно до статті 63 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” згідно з нормами, що діяли на 01.01.2016, враховуючи статтю 13 вказаного Закону, яка передбачає, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, які містяться у справі, суд встановив таке.

ОСОБА_2 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області, та з 2013 отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Згідно з розрахунками пенсії за вислугу років ПФУ для позивача розмір призначеної (обчисленої) пенсії з становить 74% суми грошового забезпечення виходячи з вислуги років.

Відповідно до ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з 01 січня 2016 року проведено перерахунок пенсії позивача. Після перерахунку розмір пенсії з 01.01.2016 становить 7034,97 грн (10049,96 (грошове забезпечення за прирівняною посадою поліцейського) х 70 % (максимальний відсоток на 01.01.2016).

04.06.2018 позивач звернувся до Головного управління із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.01.2016 відповідно до умов і обмежень призначення і нарахування пенсійного забезпечення станом на час призначення пенсії, а саме: у розмірі 74 % відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням відповідача від 13.06.2018 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку з 01.01.2016 пенсії та її обчисленні в розмірі 74 % відповідних сум грошового забезпечення.

Не погодившись з відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії у розмірі 74% грошового забезпечення з 01.01.2016, позивач звернувся до суду.

Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у подальшому – Закон №2262).

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в пункті 6 частини 1 статті 92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-VІ повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладено на Пенсійний фонд України.

Відповідно до статті 10 Закону №2262 обов’язок нарахування та виплати пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону, покладено на органи Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Пенсійна справа позивача перебуває в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області. Відтак, повноваження щодо перерахунку його пенсії відносяться до компетенції відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону №2262, суд виходить з такого.

Статтею 13 Закону №2262 (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу – було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" (пункт "в" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 3 проценти за кожний повний рік вислуги понад 20 років, але не більше ніж 65 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 № 3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Пунктом 23 розділу ІІ Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 №1166-VII внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, згідно яких цифри “80” замінено цифрами “ 70”. Згідно з пунктом 2 розділу ІV Прикінцевих положень Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” пункт 23 розділу ІІ вказаного Закону набрав чинності з 1 травня 2014 року. Таким чином, обмеження максимального розміру пенсії на рівні 70% застосовуються до пенсій, які призначаються з 1 травня 2014 року.

Суд зазначає, що стаття 13 Закону №2262 застосовується при призначенні пенсій. Натомість перерахунок пенсій врегульовано статтею 63 Закону №2262.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону №2262 перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перерахунок пенсії з 1 січня 2016 р. проводиться з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, враховуючи оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Подальші перерахунки здійснюються з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” встановлено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Відтак, статтею 63 Закону №2262 та постановами Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 та від 21.02.2018 №103 не передбачено зміну розміру, з якого призначена пенсія, при її перерахунку.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №686/12623/17, і застосовується судом при вирішенні даної справи згідно частини 5 статті 242 КАС України, яка передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, відповідач при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону №2262 неправильно застосував статтю 13 вказаного Закону, тому його дії щодо перерахунку пенсії позивача із застосуванням максимального розміру пенсії 70% є протиправними і перерахунок пенсії позивача має бути здійснений із застосуванням максимального розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у своєму листі від 22.05.2018 №459/П-10, на Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 N 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), оскільки воно застосовані в контексті статті 13 Закону №2262, яка застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Відповідач допустив помилку у розмірі, з якого має бути обрахований максимальний розмір пенсії, саме при здійсненні вказаного перерахунку. Відтак, перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262 від 09.04.1992 із застосуванням максимального розміру пенсії 80% відповідного грошового забезпечення має бути проведений з 01.01.2016.

Крім того, згідно статей 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом №2262), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає до задоволення в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити з 01 січня 2016 року пенсію у розмірі 74 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог у частині зобов’язання відповідача виплачувати перераховану пенсію в подальшому, суд зазначає, що у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє, тому, оскільки на час розгляду судом справи права позивача в цій частині вимог не були порушені, вони задоволенню не підлягають.

Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов’язання відповідача подати у встановлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частина 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судового рішення, яке набрало законної сили, покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та здійснюється відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII “Про виконавче провадження”.

Суд зазначає, що статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов’язок суду встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на оплату юридичної допомоги в розмірі 750 грн суд зазначає таке.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано оредер серія ЧК №39140, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 14.08.2018.

Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу статті 134 КАС України, вбачається, що зазначена стаття крім забезпечення права особи на правову допомогу, з іншого боку, регулює запобігання зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто суд зобов’язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Згідно із попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат адвокатом надано такі послуги:

1) збір доказів по справі: підготовка та відправка до Пенсійного фонду адвокатського запиту 1 год. – 500 грн;

2) підготовка та подача до Черкаського окружного адміністративного суду адміністративного позову 3 год. – 6000 грн (вартість 1 год. 2000 грн);

3) надання консультацій та роз’яснень з питань пенсійного законодавства – 2 год. – 1000 грн (вартість 1 год. 500 грн).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу, як то: договору про надання правової допомоги, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що була сплачена позивачем, детального опису робіт виконаних адвокатом в межах розгляду вказаної справи.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що стороною позивача не подано договору про надання правової допомоги та підтвердження щодо здійснених ним витрат за отримання правової допомоги, а також те, що ця категорія справ відноситься до справ незначної складності та її вирішення здійснюється у спрощеному провадженні, тому підготовка до її розгляду та сам розгляд не потребує від позивача значних судових витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд приходить до висновку про необґрунтованість та не співмірність розміру витрат, заявлених до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача за підготовку позовної заяви із складністю справи, а тому ці вимоги не можуть бути задоволені.

До того ж, надання правової допомоги, її межі, обсяги і вартість не підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч.1, 4 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області сплаченого судового збору у сумі 352,40 грн на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295 підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (бульвар Шевченка, 220, м. Черкаси , Черкаська область, 18001, ІПН НОМЕР_1) у розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 (бульвар Шевченка, 220, м. Черкаси , Черкаська область, 18001, ІПН НОМЕР_1 )перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (бульвар Шевченка, 220, м. Черкаси , Черкаська область, 18001, ІПН НОМЕР_1) 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Тимошенко