Ухвала суду № 76901858, 01.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 жовтня 2018 року справа № 2340/3385/18

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови,

встановив:

23 серпня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 30.07.2018 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску звернення до суду.

28 серпня 2018 року ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду дана позовна заява залишена без руху в зв’язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України і надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду.

На виконання вимог ухвали суду від 28 серпня 2018 року представником позивача 17 вересня 2018 року подано клопотання, в якому він зазначає, що ОСОБА_1, як представник у даній справі у період з 01.08.2018 по 17.08.2018 включно перебувала у щорічній відпустці, а також 22.08.2018 була у відрядженні до Київського апеляційного адміністративного суду, що унеможливлювало подати позовну заяву. Згідно витягу з структури Головного управління в юридичному управлінні передбачено 14 працівників, проте на момент подачі позову працювало лише 5.

Також, до даного клопотання представником позивача додано платіжне доручення №1307 від 13.09.2018 про сплату судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Суд критично ставиться до вказаних доводів позивача, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оскаржується постанова державного виконавця від 30.07.2018, яку позивачем отримано 06.08.2018.

Відповідно до ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Таким чином, з 06.08.2016 позивач мав 10 днів на звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження постанови державного виконавця від 30.07.2018.

Відповідно до статті 9 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, повязаної з його або її правами та обовязками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 січня 1975 року (п. 36). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним. Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб". Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обовязків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (заява №20347/03, §35) визначено, що «…пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом ... Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…».

Таким чином право на звернення до суду не є необмеженим.

У даному випадку для звернення до суду із позовною заявою законодавцем встановлений десятиденний строк і такий обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На думку судді, обставини щодо перебування у відпустці представника відповідача у період з 01.08.2018 по 17.08.2018 та перебування у відрядженні в Київському апеляційному адміністративному суді, не є поважними, оскільки у разі відсутності у позивача інших юрисконсультів, позивач не був позбавлений можливості звернутися до іншого адвоката чи фахівця у галузі права за отриманням юридичної допомоги для подання позовної заяви.

Зазначені позивачем обставини щодо причин пропуску строку подачі позовної заяви свідчать про неналежну організацію роботи юридичного управління Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, і не можуть бути поважною причиною для пропуску строку подачі позовної заяви, відтак, такі причини слід визнати неповажними, що є підставою для повернення позовної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 233/3414/17

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи не визнання судом поважними підстави пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду, позовна заява підлягає поверненню.

Одночасно суддя звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 241, 293-295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови – повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.

Роз’яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.П. Тимошенко