Постанова № 76900085, 27.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/6200/17 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 22-ц/783/960/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Я.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого – судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

з участю позивача ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання транзакцій нечинними, зобов"язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2017 року позивач - ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", яким просила визнати транзакції щодо зняття коштів в сумі 10300 грн. з кредитної картки № 4149625805558333, відкритої на її ім’я, нечинними, зобов’язавши відповідача повернути на картковий рахунок, відкритий на її ім’я, грошові кошти в сумі 9902,16 грн. та скасувати нараховані їй відсотки й штрафні санкції за кредитним договором, починаючи з 03.10.2016 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на факт засудження згідно з вироком Личаківського районного суду м. Львова від 25.07.2017 року ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України у зв’язку з вчиненням злочину відносно неї, під час якого останнім 03.10.2016 року, приблизно о 21.30 год. було викрадено її банківську картку й у період до 21.44 год. протиправно було знято з її рахунку кошти в сумі 10300 грн. Із засудженого вироком суду на її користь стягнуто 9902,16 грн. відшкодування майнової шкоди та 1000 грн. відшкодування моральної шкоди. Після викрадення її коштів 03.10.2016 року відповідач продовжив нараховувати їй відсотки та штрафні санкції. З підстав, передбачених ст.ст. 203, 614, 617, 1068, 1073 ЦК України, ст. 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", норми Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою правління НБУ від 30.04.2010 року № 223, вважає, що оскільки відповідачем не доведено, що позивач своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, залишок коштів на рахунку позивача повинен бути відновлений, а відсотки та штрафні санкції за кредитним договором скасовані.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач – ОСОБА_6. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права при неповно встановлених обставинах справи при неповно встановлених обставинах справи, а висновки суду вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Звертає увагу, що вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами про ненарахування їй відсотків у зв"язку з тим, що кошти були викрадені, однак банк відмовляв в цьому. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року та постановити нове рішення, яким визнати трансакції, щодо зняття коштів 03 жовтня 2016 року в сумі 10300 грн. з кредитної картки №4149625805558333, відкритої на ім"я ОСОБА_6 нечинними та зобов"язати відповідача повернути на карткові рахунки, відкриті на ім"я ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 9902,16 грн. та скасувати нараховані відповідачем відсотки та штрафні санкції, починаючи з 03.10.2016 року по даний час.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 07.02.2013 року позивач підписав анкету-заяву про приєднання до Договору надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк", у якій зазначено, що він згоден із тим, що ця анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", а також "Тарифами Банку" складають між відповідачем та ним договір про надання банківських послуг. Позивач на власний розсуд визначився у виборі контрагента та умов договору у вигляді встановленого кредитного ліміту, про що свідчить підпис позивача із зазначенням про ознайомлення та згоду останнього з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", із зобов’язанням відповідача виконувати вимоги останніх, а також регулярно ознайомлюватися з їх зміною на сайті ПАТ КБ "Приватбанк" www.privatbank.ua.

Також, із матеріалів кримінального провадження № 1-кп/463/136/17 вбачається, що вироком Личаківського районного суду м. Львова від 25.07.2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України у зв’язку тим, що він 03.10.2016 року, приблизно о 21.30 год. по вул. Дж. Вашингтона, 17А у м. Львові таємно викрав з гаманця ОСОБА_6 її банківську картку № 4149625805558333, після чого у період з 21.33 год. до 21.44 год. заволодів коштами з її рахунку в сумі 10300 грн. При цьому 20.02.2017 року ОСОБА_6 в межах кримінального провадження звернулася до ОСОБА_7 із позовом про відшкодування майнової шкоди, спричиненої злочином, в розмірі 12482,16 грн., що складалася станом 16.02.2017 року, крім суми викрадених коштів в розмірі 10300 грн., також із відсотків, які були нараховані банком на суму викрадених коштів в розмірі 1763,16 грн. та комісії банку за цей же період в сумі 419 грн. Цивільний позов в частині відшкодування майнової шкоди вироком суду був задоволений на суму 9902,16 грн., оскільки кошти в сумі 2580 грн. були відшкодовані обвинуваченим в ході судового розгляду.

Також встановлено та стверджується випискою по картковому рахунку позивача від 23.01.2018 року, що після 03.10.2016 року, коли мало місце викрадення грошових коштів із банківської картки останньої, така нею була перевиготовлена і, починаючи з 21.10.2016 року активно використується по даний час шляхом одержання нових кредитних коштів в межах кредитного ліміту, на яку відповідно до умов договору нараховувались відсотки, а також пеня та штраф. При цьому за весь період після 03.10.2016 року було лише два випадки нарахування пені на загальну сум 200 грн. та один штраф на суму 50 грн.

Окрім цього, встановлено, що в межах кримінального провадження на користь позивача із винної особи вже стягнуто кошти, які перевищують розмір викрадених коштів, включають також відсотки й комісію банку.

Із показань позивача у кримінальному провадження встановлено, що з гаманця позивача була таємно викрадена банківська картка ПАТ "Приватбанк", а про ПІН-код картки засуджений дізнався під час проведення нею розрахунку за її допомогою.

Постановляючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих обстави, що ПАТ КБ "Приватбанк" не порушував умов укладеного між сторонами договору 07.02.2013 року, а також, що всупереч п. 2.1.1.5.10 Умов та правил надання банківських послуг позивач не вжив заходів щодо запобігання втрати (крадіжки) карти та ПІНа, а також, що викрадена сума коштів була стягнута з винної особи (засудженого) в її користь на підставі судового рішення ухваленого в межах кримінального провадження.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до п. 2.1.1.5.10 Умов та правил надання банківський послуг клієнт вживає заходів щодо запобігання втрати (крадіжки) карт, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) чи інформації, нанесеної на карту. Згідно Умов та правил надання банківських послуг ПІН (персональний ідентифікаційний номер) - код відомий тільки держателю платіжної карти, і необхідний для його ідентифікації при здійсненні операцій з використанням платіжної карти. Згідно з п. 2.1.1.7.4 Умов та правил надання банківських послуг держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви держателя про блокування коштів на картрахунку і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки карти в Стоп-Лист платіжною системою.

Відповідно до п. 9 Розділу VI Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 05.11.2014 р. № 703, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Оскільки позивач не вжила заходів щодо запобігання втрати (крадіжки) картки та ПІНа, що дало можливість третій особі здійснити операцію зі зняття готівки з карткового рахунку з використанням картки позивача та ПІНа, до моменту блокування коштів на картковому рахунку, банк правомірно здійснив операції з видачі готівки, а також нарахування відсотків та штрафних санкцій передбачених "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку".

Окрім цього, позивач скориставшись своїм право на звернення до суду з цивільним позовом в кримінальному провадженні, на її користь було стягнуто з винної особи шкоду завдану позивачу у зв"язку з викрадення та зняття коштів з її карткового рахунку.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 21 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2