Рішення № 76897665, 13.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25025/17

Провадження № 2/761/2784/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Рибака М.А.

за участі секретаря Малашевського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СОЛЮШН» в особі директора Садовського Тараса Євгеновича про стягнення коштів, збитків та моральної шкоди, завданих за невиконаним договором про надання юридичних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду із позовом, у якому просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СОЛЮШН» в особі директора Садовського Тараса Євгеновича (далі по тексту - відповідач) на свою користь суму заборгованості за невиконані зобов'язання за договором про надання юридичних послуг № 15/11-ю та додатком 1 до договору від 15 листопада 2016 року в розмірі 64378, 00 грн.; збитки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5742,22 грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 1296, 38 грн., а також моральну шкоду у розмірі 40 000, 00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 листопада 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання юридичних послуг. На виконання договору позивач сплатила на користь відповідача грошові кошти у розмірі 2500 доларів США, що на день підписання договору становило 64378,00 грн. В свою чергу відповідач запевнив позивача про виконання з його боку своїх зобов'язань за вказаним договором. Відповідач на виконання вимог договору повинен був надати послуги щодо оформлення посвідки на тимчасове місце проживання для чоловіка позивача та оформити дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання. Разом з тим, в строк до 03 травня 2017 року відповідач свої зобов'язання не виконав, юридичних послуг не надав. 01 червня 2017 року з метою безпосереднього врегулювання відносин, згідно п.п. 10.8 договору, позивач надіслала на адресу відповідача рекомендований лист з повідомленням, в якому містилась вимога про повернення сплачених нею за виконання передбачених укладеним договором послуг, однак вказаний лист повернувся на адресу позивача з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом. Позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором вона зазнала сильних душевних страждань.

В судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Подала через канцелярію суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі, при цьому щодо ухвалення заочного рішення у справі е заперечувала.

У судове засідання відповідач не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 15 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП СОЛЮШН» в особі директора Садовського Тараса Євгеновича уклеєно договір про надання юридичних послуг № 15/11-ю. (а.с. 8-10).

Згідно п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання юридичних послуг згідно з додатком, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується оплатити вартість наданих послуг на умовах та в порядку, передбаченим цим договором.

Згідно п. 1.1 додатку № 1 до договору виконавець надає інформаційно-консультаційні та юридичні послуги з міграційного права, а саме: оформлення посвідки на тимчасове проживання для чоловіка замовника та оформлення дозволу на імміграцію та посвідку на постійне проживання.

Відповідно до п. 2.1 додатку, за послуги, надані виконавцем, замовник сплачує винагороду у розмірі 2500 долларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2.2 додатку замовник зобов'язується оплачувати надані за договором послуги у готівковій формі 100% від загальної суми протягом одного банківського дня з моменту підписання додатку замовником.

Строк надання послуг становить 115 р.д. з моменту надання необхідних для виконання документів (п.п. 3.1).

Позивач зазначає, що нею виконано зобов'язання за договором в повному обсязі, однак відповідач свої зобов'язання за договором №15/11-ю про надання юридичних послуг від 15.11.2016 року не виконав, юридичних послуг не надав, акт приймання-передачі наданих послуг між сторонами не було підписано. При цьому, надані позивачем документи були повернуті останній відповідачем під час зустрічі 15 травня 2017 року. Разом з тим, грошові кошти, які були сплачені позивачем на виконання умов договору, відповідач не повернув.

01.06.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення щодо поверення сплачених нею коштів у розмірі 2500,00 доларів США, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання у передбачений договором строк.

Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, за якими відповідач набув грошові кошти позивача за надання юридичних послуг, але свої зобов'язання за договором №18/16 про надання юридичних послуг від 26.10.2016 року належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором №15/11-ю про надання юридичних послуг від 15.11. 2016 року, юридичних послуг не надав, акт приймання-передачі наданих послуг між сторонами не було підписано, тому суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суму заборгованості за договором в розмірі 64378, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Враховуючи, що предметом договору позики є грошове зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат стягнення не підлягаються.

Таким чином підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання відповідачем вищевказаних грошових зобов'язань з моменту виникнення права і направлення позивачем вимоги на адресу відповідача, тобто за період з 04.05.2017 року по 01.06.2017 року у розмірі 148, 00 грн.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», підставами задоволення судом позову про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди є наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Разом з тим, позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок порушення відповідачем умов договору №15/11-ю, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками, зазначеними позивачем у позові, а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоовленню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 610, 638, 651, 1167, ЦК України, ст.ст. ст. ст. ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СОЛЮШН» в особі директора Садовського Тараса Євгеновича про стягнення коштів, збитків та моральної шкоди, завданих за невиконаним договором про надання юридичних послуг,- задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СОЛЮШН» в особі директора Садовського Тараса Євгеновича на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання юридичних послуг № 15/11-ю у розмірі 64378 (шістдесят чотири тисячі триста сімдесят вісім), 00 грн та 3 % річних у розмірі 148,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СОЛЮШН» в особі директора Садовського Тараса Євгеновича на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640, 00 грн.

В решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1:03150, АДРЕСА_1.

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП СОЛЮШН», адреса: 01054, м.Київ, вул. О.Гончара, 52, оф. 15.

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст рішення суду складено 21.09.2018 року.