Ухвала суду № 76897653, 27.09.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №4-с/760/190/18

Справа №760/16747/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

за участю представників заявника Крекотень В.О., Мечинського О.Б.,

представника заінтересованої особи Чорного О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» на дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журавльової Єлизавети Вікторівни, заінтересована особа ПАТ «Універсал Банк», -

В С Т А Н О В И В:

Скаржник звернувся до суду з вказаною скаргою.

Свою скаргу обґрунтовує тим, що в провадженні старшого державного виконавця Солом'янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журавльової Є.В. на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №760/15679/15-ц, виданий 16.09.2016 року Солом'янським районним судом м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом в ході виконавчого провадження, в рахунок часткового погашення ОСОБА_5 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором в сумі 2866886,65 грн.

Постановою державного виконавця від 13.12.2017 року ВП №52410702 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» в особі директора ОСОБА_6

05.04.2018 року за результатами проведеної оцінки майна боржника ТОВ «Приватна експертна служба» складено звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість квартири №1, загальною площею 88,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на дату оцінки становить 1991660,00 грн.

Скаржник вважає незаконними дії державного виконавця Солом'янського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журавльової Є.В. по проведенню оцінки майна зазначеної квартири, оскільки був порушений порядок визначення суб'єкта оціночної діяльності, що здійснював складання звіту, а саме ТОВ «Приватна експертна служба» в особі директора ОСОБА_6 було призначено для проведення оцінки майна без укладання договору з суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та поза конкурсом, що є порушенням ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Також, суб'єктом оцінювання в порушення п. 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року №1440, не проводився огляд (обстеження) об'єкту оцінки, що могло вплинути на визначення ринкової вартості майна.

Крім того, ТОВ «Бізнес-Аудит» вважає, що проводячи оцінку майна старший державний виконавець діяла всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 18, ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

На підставі викладеного просив скаргу задовольнити.

Представники заявника в судовому засіданні підтримали скаргу з підстав викладених у ній.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги з підстав її необґрунтованості.

Старший державний виконавець Солом'янського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журавльова Є.В. в судове засідання не з'явилась, надіслала на адресу суду копію матеріалів виконавчого провадження №52410702.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З урахуванням викладеного, та того, що суб'єкт оскарження була належним чином повідомлена про розгляд скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу без її участі.

Суд, вислухавши думку представників скаржника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали скарги та виконавчого провадження, приходить до наступного.

Встановлено, що в провадженні старшого державного виконавця Солом'янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журавльової Є.В. на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №760/15679/15-ц, виданий 16.09.2016 року Солом'янським районним судом м. Києва про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, яка буде визначена експертом в ході виконавчого провадження, в рахунок часткового погашення ОСОБА_5 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором в сумі 2866886,65 грн.

Постановою державного виконавця від 13.12.2017 року ВП №52410702 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» в особі директора ОСОБА_6

05.04.2018 року за результатами проведеної оцінки майна боржника ТОВ «Приватна експертна служба» складено звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість квартири №1, загальною площею 88,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на дату оцінки становить 1991660,00 грн.

Скаржник вважає незаконними дії державного виконавця Солом'янського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журавльової Є.В. по проведенню оцінки майна зазначеної.

Скаржник вважає дії державного виконавця по проведенню оцінки майна незаконними, а оцінку згідно зі звітом від 05.04.2018 р. протиправною, з підстав викладених у скарзі, на що слід зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці визначені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а саме ч. 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється, поміж іншого, на засадах верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності: забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців.

Згідно ч. 2 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно положень ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Таким чином, визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження») є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Вказаної правової позиції, зокрема й дотримується Вищий Господарський суд України у Постанові від 20 липня 2016 року справа № 3/22/2012/5003 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59110658).

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України від 12.07.2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 1 цього ж Закону, положення цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

При цьому, судом встановлено, що ТОВ «Приватна експертна служба» в особі директора ОСОБА_6, було призначено як суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна - квартири №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, постановою державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльової Є.В. від 13.12.2017 року ВП №52410702, з порушенням вимог ч. 2 ст. 10 Закону України від 12.07.2001 року №2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а саме без укладання договору з суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та поза конкурсом.

Також при проведенні оцінки майно було порушено п. 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Даним Стандартом (п. п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна. Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою КМУ від 28.10.2004 №1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися у відповідності до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: - укладення договору на проведення оцінки, - ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Пунктом 53 зазначеного стандарту передбачено, що незалежно від обраних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Відповідно до пп. 10 абзацу 2 п. 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Отже, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, укладення договору на проведення оцінки та ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

В разі невиконання всього вищевказаного - експертна оцінка ринкової вартості нерухомого майна є недійсною.

При цьому встановлено, що суб'єкт оціночної діяльності не здійснював фактичного обстеження квартири №1, загальною площею 88,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 42.

Цей факт також підтверджується тим, що суб'єкт оціночної діяльності не звертався до ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» з проханням доступу до вказаного майна для його об'єктивної оцінки.

Зазначене також підтверджується довідкою ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит» від 23.06.2018 року про відсутність в реєстрі вхідної кореспонденції товариства запису щодо одержання запиту про надання доступу до об'єкта оцінки та матеріалами виконавчого провадження.

З урахування викладеного, також можливо зробити висновок того, що до звіту про оцінку майна додані фотографії іншого приміщення, оскільки його огляд не здійснювався.

Звіт про оцінку майна від 05.04.2018 року не містить інформації про склад, технічні та інші характеристики об'єкту дослідження.

До акту не додано жодного документу, який підтверджує факт здійснення огляду об'єкта оцінки. В самому звіті про оцінку відсутня інформація про дату проведення огляду. В порушення п.п.п 10 абзацу 2 п. 56 Національні стандарти №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна не містить інформації особистий огляд саме оцінювачем об'єкта оцінки.

Не проведення огляду (обстеження) об'єкту оцінки має прямий вплив на правильність визначення ринкової вартості майна.

Також, державним виконавцем було порушено приписи ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Початкова ціна при стягненні предмету іпотеки встановлюється судом у рішенні в порядку ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», а не під час виконавчого провадження на підставі оцінки незалежного експерта.

Згідно ч. 7 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

В постанові від 21.12.2016 року ухваленій за наслідками перегляду справи №6-2839ц16 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, Верховним Судом України висловлено наступну правову позицію:

«Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, Закон України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вищевикладене, нормою частини 1 ст. 39 вказаного Закону, передбачений перелік компонентів, які є обов'язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.»

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України №6-1561цс15 від 21.10.2015 року, №6-340цс15 від 04.11.2015 року, №6-1907цс16 від 02.11.2016 року.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що проводячи оцінку квартири №1, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 43, старший державний виконавець Солом'янського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Журавльова Є.В. діяла всупереч нормам ст. 19 Конституції України, ст. 1, 2, п. 1 ч. 2 ст. 18, ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Також, слід звернути увагу на те, що згідно звіту про оцінку майна від 23.06.2018 року виконаного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_9, на замовлення скаржника, ринкова вартість об'єкта оцінки - трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 3059001,00 грн.

Це свідчить про те, що допущені державним виконавцем порушення під час оцінки квартири №1, загальною площею 88,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 призвели до суттєвого заниження її реальної ринкової вартості.

Згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01.04.2016 року стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 звернено в рахунок заборгованості ОСОБА_5 в сумі 2866886,65 грн.

Різниця між ринковою вартістю квартири та сумою, в рахунок якої звернено стягнення на предмет іпотеки становить 192114,35 грн. на користь ТОВ «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит».

Таким чином, суд приходить до висновку, що процедура визначення вартості майна та оцінка майна боржника проводилась на підставі недостовірних та неактуальних даних наданих державним виконавцем, без проведення особистого огляду суб'єктом оціночної діяльності, що призвело до заниження ринкової вартості майна боржника та безпосередньо впливає на права і обов'язки боржника, в частині суми погашення боргу за рахунок продажу з прилюдних торгів арештованого майна.

Згідно правової позиції, що наведена в п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

При цьому суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

Аналогічний висновок міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі №914/881/17 (провадження №12-18гс18).

Крім того, ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Тобто, положення вказаної вище норми кореспондуються з позицією боржника, щодо незаконності дій саме державного виконавця, як замовника оцінки та особи, що вчиняє процесуальну дію - визначення вартості майна боржника, які в тому числі полягають у незабезпеченні доступу суб'єкта оціночної діяльності до майна боржника, що підлягало оцінці.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання незаконними дій державного виконавця по проведенню оцінки майна та визнання протиправною оцінки майна згідно звіту про оцінку майна від 05.04.2018 року.

За частиною 1 статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника)

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 451 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Журавльової Єлизавети Вікторівни по проведенню оцінки майна - квартири №1, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 43 та зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит».

Визнати протиправною оцінку майна згідно зі звітом ТОВ «Приватна експертна служба» від 05.04.2018 року про оцінку майна - квартири №1, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп.. Перемоги, 43, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Бізнес-Аудит»

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва.

Суддя