Вирок № 76894511, 03.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3017/18

Провадження № 1-кп/645/521/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Мартинової О.М.,

секретар судового засідання - Куркін Д.С.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Мосейко Л.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, в силу ст.89 КК України не судимого, без реєстрації, однак фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, 05.05.2018 року приблизно о 05 годині 20 хвилин, перебував за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, буд. 4/1, де побачив люк каналізаційної шахти та у нього виник злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, а саме кришку люку каналізаційної шахти типу «Л» легкого типу, та чавуного опірного кільця, що належить ПАТ «Укртелеком». Так, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, з корисливих мотивів, впевнившись що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, вибив з землі чавунне опірне кільце у кількості 1 шт. разом з кришкою каналізаційного люку типу «JI» легкого типу у кількості 1 шт. вартість яких згідно висновку судово товарознавчої експертизи № 2223 складає 2500 гривень, після чого почав котити її в сторону будинку розташованого за адресою: м. Харків, Московський проспект, 210/1.

Так, ОСОБА_1 свідомо вирішив викрасти кришку люку типу «JI» легкого типу каналізаційної шахти 1 шт., та чавуне опірне кільце 1 шт., тим самим виконавши всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця спрямованого на таємне викрадення майна, що належить ПАТ «Укртелеком» на загальну суму 2500 гривень 00 копійки, але довести злочин до кінця та розпорядитися викраденим не зміг, з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки його дії були помічені та зупинені працівниками поліції.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, не оспорював фактичні обставини справи та докази, викладені в обвинувальному акті. Пояснив про обставини скоєного злочину, як викладено вище.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду, у тому числі представник Харківської філії ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_2, яка надала до суду заяву, не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає доведеною.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненному.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст.89 КК України не судимий, неодружений, офіційно не працює, на диспансерному (профілактичному) обліку у КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, впродовж останніх п'яти років за медичною допомогою до КЗОЗ «ХМПНД №3» не звертався, за місцем свого мешкання зарекомендував себе задовільно, періодично вживає спиртні напої, наркотичні речовини не вживає, скарги від сусідів не надходили.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, за змістом ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, наявність обставини, що пом'якшує, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність у представника потерпілого претензій матеріального та морального характеру, особу обвинуваченого, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі, та згідно зі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням та покласти обов'язки відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не обиралась.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 2223 від 23.05.2018 року у кримінальному проваджені №12018220460001032 в сумі 429 грн. (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речові докази - чавунне опірне кільце та кришка люка каналізаційної шахти передані на відповідальне зберігання представнику ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили, - вважати повернутими потерпілому.

Підстав для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1, до набрання вироком суду законної сили, - немає.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.М. Мартинова