Рішення № 76888575, 03.10.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/4591/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м у к р а ї н и

03 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л., секретар судового засідання Кондра Ю.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу № 552/4591/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» 13 серпня 2018 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 26 жовтня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір, згідно умов якого відповідач отримав кредит в сумі 17000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Вказував, що відповідач свої зобов'язання за умовами договору не виконав, станом на 05 липня 2018 року заборгованість складає 98998,05 грн.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором б/н від 26 жовтня 2013 року в розмірі 98998,05 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2018 року відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 21 вересня 2018 року подано до суду відзив на позовну заяву.

Окрім того 21 вересня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про витребування матеріалів кредитної справи в АТ КБ «Приватбанк» та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення, в задоволенні клопотання про витребування матеріалів кредитної справи відмовлено.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2013 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до КБ «Приватбанк» з анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 9).

Як вбачається з вказаної заяви, відповідач погодився з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до вимог частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом частини першої статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Суд виходить з того, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

При цьому кредитні правовідносини виникли між сторонами в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання.

Також з даних анкети-заяви вбачається, що відповідач ознайомився та згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Як встановлено судом, позивачем зобов'язання перед відповідачем по кредитному договору виконано, надано кредитні кошти у вигляді кредитного ліміту.

Як вбачається з даних розрахунку заборгованості за договором №б/н від 26 жовтня 2013 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1, відповідач користувався кредитними коштами, здійснював їх часткове повернення.

Дана обставина також підтверджена наданою до суду відповідачем випискою по рахунку, не оспорюється ОСОБА_1

Оскільки кредитні кошти повернуті відповідачем не в повному обсязі та з порушенням термінів, визначених умовами договору, станом на 05 липня 2018 року заборгованість по одержаному кредиту банк обраховує у розмірі 98998,05 грн., яка складається з наступного: 24542,42 грн. - заборгованість за кредитом, 34023,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 35242,04 грн. - пеня, 500 грн. та 4690,38 грн. - штраф.

Саме такий розмір заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_1, подаючи до суду відзив на позовну заяву, жодним чином не оспорює факт виникнення правовідносин з позивачем, отримання кредитних коштів та наявність заборгованості, але вважає, що позивачем завищена сума заборгованості.

Разом з тим, як встановлено судом, сторони, укладаючи договір, в п. 2.1.1.5.5. передбачили обов'язок відповідача погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по пере виплаті платіжного ліміту, сплачувати комісії.

Згідно з п. 2.1.1.12.2 договору сторони передбачили, що сплату процентів відповідач здійснює шляхом списання грошей з поточного рахунку.

Як вбачається із витягу із розрахунку заборгованості, а також з виписки по рахунку, наданій безпосередньо відповідачем, банк 26 жовтня 2013 року (а.с. 5, 90) за договором від 26 жовтня 2013 року надав відповідачу кредитні кошти, сума в розмірі 14886,11 грн. була отримана позивачем.

В подальшому впродовж 2013-2018 років відповідач ОСОБА_1 постійно користувався кредитними коштами та здійснював часткове погашення заборгованості.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Зважаючи на те, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, які не припинилися, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з позичальника заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24542,42 грн., за відсотками в розмірі 34023,21 грн. а також пенею в розмірі 35242,04 грн. (всього - 93807,67 грн.) відповідають умовам договору і узгоджуються з вищевказаними нормами права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача штрафів в розмірах 500 грн. та 4690,38 грн. суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з умовами договору передбачена і сплата штрафів (500 грн. + 5% від ціни позову) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003 цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів на загальну суму 5190,38 грн. необхідно відмовити.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню із стягненням з відповідача суми заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2013 року в загальній сумі 93807,67 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24542,42 грн., за відсотками в розмірі 34023,21 грн. пенею в розмірі 35242,04 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 (місце проживання 36009, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 26 жовтня 2013 року № б/н в розмірі 93807,67 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24542,42 грн., за відсотками в розмірі 34023,21 грн. пенею в розмірі 35242,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати в розмірі 1762 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя /підпис/ Н.Л.Яковенко

Суддя Н.Л.Яковенко

03.10.2018