Ухвала суду № 76879485, 22.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8669/16 Справа № 209/2813/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Решетник Т. О. Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретареві Самокиші О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинськ від 19 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Смоли» про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського райсуду м.Дніпродзержинськ від 19.10.2016р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ДП «Смоли» про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Згідно статуту ДП «Смоли» засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, яке є його Уповноваженим органом управління (а.с.92-109).

За відомостями трудової книжки ОСОБА_2 29.12.2014р. його прийнято на роботу в ДП «Смоли» на посаду виконуючого обов'язки першого заступника директора, 04.03.2015р. переведено на посаду виконуючого обов'язки заступника директора з виробництва, капітального будівництва та технічного розвитку, 01.04.2015р. переведено на посаду радника з фінансово-економічної роботи, 17.09.2015р. переведено на посаду головного фахівця з питань запобігання та виявлення корупції, 01.12.2015р. переведено на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності (а.с.15-17).

За п.1.2. посадової інструкції уповноваженого з антикорупційної діяльності уповноважений призначається на посаду та звільняється з неї наказами керівника підприємства відповідно до КЗпП України (а.с.35-41).

Наказом в.о. директора ДП «Смоли» від 30.06.2016р. ОСОБА_2 звільнено з посади уповноваженого з антикорупційної діяльності за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України та заяви ОСОБА_2 з візою в.о. директора (а.с.33).

29.07.2016р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди з посиланням на порушення процедури його звільнення без відповідного погодження з Уповноваженим органом управління ДП «Смоли». У вересні 2016 року ОСОБА_2 подав суду уточнену позовну заяву, якою додатково обґрунтовував незаконність звільнення здійснюваним на нього тиском в.о. директора підприємства.

Відповідно до положень п.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Враховуючи встановлені обставини, які свідчать про відповідність проведеного звільнення вимогам законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано згідно ст.36, 237-1 КЗпП України, ст.60 ЦПК України відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за їх недоведеністю.

Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про неправильність рішення суду першої інстанції безпідставні, суперечать вимогам закону та обставинам справи. Зазначення в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду фактично є загальними, без наведення конкретних порушень. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на не врахування судом першої інстанції відсутності домовленості про його звільнення суперечать дійсним встановленим судом обставинам справи на підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів, зокрема, його особистої письмової заяви на ім'я в.о. директора підприємства, якою він просив звільнити його за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України з 30.06.2016р. (а.с.32) та відповідного наказу, за яким ОСОБА_2 звільнено саме за угодою сторін (а.с.33). Факт написання вказаної заяви ОСОБА_2 не заперечував. Вказана угода працівника та роботодавця оформлена рішенням керівника підприємства, а трудовий договір припинено у визначений у ній строк. Анулювання домовленості про звільнення могло мати місце лише при взаємній згоді власника підприємства та працівника, проте вказана домовленість не анульована. Законодавством не визначено більш детальної процедури проведення звільнення за угодою сторін, а тому посилання ОСОБА_2 на її не додержання не можуть бути прийняті до уваги. Доводи ОСОБА_2 про відсутність погодження його звільнення з Уповноваженим органом управління ДП «Смоли» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки залучене у якості третьої особи по справі Міністерство енергетики та вугільної промисловості України як Уповноважений орган управління ДП «Смоли» заперечувало як взагалі факт порушень при звільненні ОСОБА_2, так і необхідність попереднього узгодження з ним такого звільнення, як проведеного за згодою сторін, а не за ініціативою роботодавця (а.с.85.86). Звільнення за згодою сторін не суперечить вимогам п.1 ч.5 ст.64 Закону України «Про запобігання корупції». Посилання ОСОБА_2 на не взяття судом до уваги його тверджень про написання заяви про звільнення під тиском в.о. директора підприємства також безпідставні. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив питання щодо звільнення ОСОБА_2 за можливого тиску керівника підприємства, наявним ОСОБА_2 доказам судом відповідно до вимог ст.212 ЦПК України надано належну оцінку, проте відповідного факту не встановлено (а.с.52-54,56-62). Наказом в.о. директора підприємства від 03.06.2016р. ОСОБА_2 оголошено догану за неналежне виконання доручення від 31.05.2016р., посадових обов'язків, передбачених Посадовою інструкцією, Антикорупційною програмою, Правилам внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «Смоли» (а.с.66,67). За поясненнями представника ОСОБА_2 вказаний наказ було оскаржено до суду, проте за заявою ОСОБА_2 відповідний позов залишений без розгляду.

Враховуючи наведене, підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинськ від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів можу бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.