Рішення № 76877237, 19.09.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9869/17

Провадження № 2/263/183/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року м. Маріуполь Донецької області

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, при секретарі судового засідання Диміч Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Геннадійовичапро стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

04.04.2008року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 уклали договір №155/18-116-40. Загальними зборами акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви Банку на Публічну акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Відповідно до п.1.1 кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 176750,00 грн., з відповідним графіком погашення заборгованості. Зазначає, що позивач надав кредитні кошти за договором кредитування, але у порушення умов договору позичальник ОСОБА_2 свої зобов’язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 31.05.2017 року має прострочену заборгованість: сума заборгованості за кредитним договором -163359,72 грн; сума заборгованості за відсотками – 199628,68 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом – 19929,88 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками – 23655,38 грн.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника, яким є ОСОБА_2, що випливають з Основного договору, відповідно до ст.553 ЦК України, 04.04.2008 року позивач та ОСОБА_3 уклали договір поруки №155/18-119-40-3. Відповідно до умов договору поруки відповідач як поручитель поручається за виконання позичальником обов’язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. На виконання умов договору позичальнику та поручителю була направлена вимога про усунення порушення, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.

З урахуванням зменшених позовних вомиг, просить стягнути солідарно з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 364163,27 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 163359,72 грн., заборгованості за відсотками в сумі 160231,79 грн., інфляційних витрат за кредитом в сумі 21726,86 грн., інфляційних витрат за відсотками в сумі 18844,90 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 6098,75 грн . Ухвалою суду від 12.09.2018 провадження у справі було відкрито.

Відповідачем ОСОБА_3 було надано відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, де зазначив, що просить визнати договір поруки №155/18-119-40-3 від 04.04.2008, укладеним між ОСОБА_3, АКБ соціального розвитку (ПАТ) «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 припиненим з 26.12.2013 р. Відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості за зобов’язанням ОСОБА_2 за договором кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008 в повному обсязі. У відзиві на позовну заяву зазначив, що банк самостійно змінив відсоткову ставку, яка дорівнює 20,5% річних, всупереч вимогам кредитного договору -14,5% річних. Ніяких додаткових угод з позивачем не підписувалося. Вважає, що у разі збільшення обсягу відповідальності як поручителя за виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором, відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України поручительство за Договором поруки припиняється. Посилається у відзиву на постанову ВСУ від 05.02.2014 у справі №6-160цс13, постанову ВСУ від 21.05.2012 у справі №6-69цс11, постанову ВСУ від 21.11.2012 у справі №6-134цс12; від 21.05.2012 у справі №6-20цс11; від 18.06.2012 у справі №6-73цс12. Також звертає увагу суду на те, що договір поруки припинений і на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України (правовий висновок Верховного Суду України у справі №6-2662цс15, постанова ВСУ від 14.09.2016 по справі №6-223цс16). Позивач не пред’являв вимог щодо виконання зобов’язань за Договором Поруки №155/18-119-40-3 протягом терміну6 місяців з 26.12.2013 р.(дата укладення договору про внесення змін №1 до Договору поруки при існуванні простроченої заборгованості) ні до 26.06.2014 р., ні до26.12.2014 р. Зазначає, що відповідно до умов п.4.4 кредитного договору - у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків по сплаті кредиту, протягом більш 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплинув. Підтвердженням факту, що Банк змінив строк дії Кредитного договору, підтвердив застосування механізму дострокового виконання кредитного зобов’язання в повному обсязі, є звернення позивача до суду з позовом 01.08.2017, тобто до дати кінцевого терміну повернення заборгованості по кредиту – 03.04.2018, як встановлена у п. 1.1.1 Кредитного договору (постанова ВСУ від 17.09.2014 по справі №6-170цс13) відображено, що звернення до суду після спливу строку передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку є підставою для відмови в позові у зв’язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя (постанова ВСУ від 29.06.2016 справа №6-272цс16). Зазначає, що він як поручитель, бажає захистити свої права не у спосіб пред’явлення зустрічного позову про припинення поруки, а у спосіб викладення аргументації про припинення поруки у письмових заперечення як відображено в Постанові ВСУ від 17.09.2014 по справі №6-170цс13. Заявляє, що оскільки договір поруки №155/18-119-40-3 від 04.04.2008 р. укладений між ним, Банком та Позичальником, припинений з 26.12.2013 р., то усі платежі, які сплатив Банку поза межами строку дії Договору поруки, тобто у період з 27.12.2013 р. по 05.02.2018 р., виконуючи вже фактично неіснуючий обов’язок, вважається посилковими.

У своїх запереченнях ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до доданого розрахунку заборгованості відсоткова ставка позивачем зазначена у розмірі 20,5% річних з 31.10.2008 року, всупереч з умовами кредитного договору -14,5% річних, при цьому банк не підписував 31.10.2008 року з відповідачами по справі ніяких додаткових угод щодо збільшення відсоткової ставки, як передбачено п.2.7 Кредитного договору, а в односторонньому порядку здійснив збільшення процентної ставки. У п.2.1.1.2 Договору про внесення змін №1 від 26.12.2013 до договору Поруки, зазначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі, в строки та в порядку, що визначені Договором кредиту 1 (згідно п.1.1 Договору про внесення змін №1 від 26.12.2013 р. до договору Поруки, Договором кредиту 1 вважається Договір кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008 р.), тобто Договором про внесення змін №1 від 26.12.2013 року. до договору Поруки від 04.04.2008 року. передбачена відсоткова ставка за кредитом у розмір 14,5% річних (відповідно до умов Кредитного договору). Про 20,5% річних у Договорі про внесення змін №1 від 26.12.2013 року. до договору Поруки від 04.04.2008 року не має ніякого посилання. Про збільшення процентної ставки за кредитом та відповідно збільшення обсягу відповідальності як поручителя стало відомо тільки з розрахунку суми заборгованості , який був доданий позивачем до позову. Зазначає, що відповідно до доданого до Позову розрахунку заборгованості, прострочена заборгованість за кредитом виникла 16.12.2008 року, але позивач не пред’являв до нього ніяких вимог щодо виконання зобов’язань за Договором поруки №155/18-119-40-3 протягом терміну 6 місяців, адже з 26.12.2013 року ні до 26.06.2014 року ні до 26.12.2014 року. Звертає увагу суду на те, що до ОСОБА_2 від 18.09.2009 року №72-007/249 позивачем направлено лист-вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, яка відповідно до висновків, викладених у Постанові ВСУ від 09.11.2016 року по справі №6-2251цс16 є доказом того, що банк ще 18.09.2009 року, після того як ОСОБА_2 не сплачувала заборгованість за кредитом та відсотками більше 90 днів (останній платіж – 01.06.2009) змінив строк виконання зобов’язання, а тому перебіг позовної давності за зазначеною вимогою Банку почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов, та 15.09.2014 року направлено ОСОБА_2 лист-вимогу Банку про повне погашення боргу, вже після підписання між ним, банком та ОСОБА_2 Договору про внесення змін №1 від 26.12.2013 року до Договору поруки. Про існування даних листів-вимог не було відомо, до нього ніяких вимог щодо дострокового повернення кредитних коштів за зобов’язання позичальника в шестимісячний строк після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання, Банк не пред’яавляв.

Відповідачем ОСОБА_2 було надано відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, де зазначила, що просить відмовити у повному обсязі в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості за договором кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008 р. Посилаючись на те, що в якості забезпечення зобов’язань за кредитним договором між нею та банком укладений іпотечний договір №155/18-118-40-2, посвідчений 04.04.2008 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстр №1120, відповідно до якого передала в іпотеку квартиру №81, що розташована за адресою: м.Маріуполь, вул. 60 років СРСР, буд.12. Також в якості забезпечення виконання зобов’язань перед Банком, 04.04.2008 був укладений між сторонами по справі Договір поруки №155/18-119-40-3. Після укладення вищевказаних договорів виникли фінансові труднощі у зв’язку з життєвими обставинами не змогла належним чином виконувати свої зобов’язання за кредитним договором. У зв’язку з чим позивач звернувся 01.08.2017 до суду з позовом про стягнення заборгованості до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області. Однак, 28.09.2017 (у період, коли у Жовтневому районному суді м.Маріуполя вже було відкрито провадження по справі №263/9869/17) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на підставі переліку документів , наданих Банком, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пропонував звернути стягнення на квартиру №81, що розташована за адресою: м.Маріуполь, вул, 60 років СРСР, буд.12 та є предметом іпотеки за іпотечним договором. Також приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 пропонував за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги банку (Стягувача) у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання умов Кредитного договору за період з 01.12.201 по 31.05.2017, а саме: - заборгованість за кредитом -163359,72 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 199628,68 грн., саме така сума заявлена до стягнення у позовній заяві. Вважає, що не може бути одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягненням на предмет іпотеки, що не відповідає загальним нормам судочинства. Зазначає, що відсоткова ставка за позовом вище відсоткової ставки за договором (п.2.7 Кредитного договору), вважає, що банк самостійно , без її згоди змінив процентну ставку за кредитом.

У своїх запереченнях ОСОБА_2 зазначила, що банк з урахуванням норм ст.ст. 15,16 ЦК України, стст.87,90 Закону України «Про нотаріат»,ст. ст. 1,7,12,33 Закону України «Про іпотеку» добровільно в якості захисту своїх цивільних прав обрав вчинення нотаріусом виконавчого напису. Виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 28.09.2017 за реєстр №20964 – є виконавчим документом, на підставі якого може бути здійснено примусове стягнення, і на сьогоднішній день він існує, оскільки Банк не скасував його та не визнав таким, що не підлягає виконанню. Звертає увагу суду, що відповідно до п..42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5, суд може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за основним зобов’язанням тільки якщо особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця. Про підвищення процентної ставки з 31.10.2008 дізналася тільки з розрахунку, який банк надав з позовом, ніяких доказів про те, що була повідомлена про збільшення процентної ставки з цього періоду на 6% до моменту отримання позову, банк суду не надав.

У відповіді на відзиви Позивачем зазначено, що просить позовні вимоги до відповідачів задовольнити у повному обсязі, оскільки виконавчий напис, про який йде мова у відзиві на позовну заяву відповідача ОСОБА_2, в архіві банку відсутній, до виконання не пред’являвся, незрозуміло де саме відповідач отримала його копію. Посилається на те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період антитерористичної операції» здійснити задоволення вимог позивача неможливо, оскільки нерухоме майно знаходиться на території проведення антитерористичної операції. Щодо збільшення процентної ставки до 20,5 %, зазначає, що остання введена в дію договором про внесення змін №3 від 26.12.2013 до договору кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008, при цьому, вказаний договір про внесення змін підписаний відповідачем ОСОБА_2 без заперечень, жодних позовних заяв до суду щодо незаконності збільшення процентної ставки протягом строку позовної давності останньою не пред’являлось. Вважає, що зміни внесені до договору кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008 договором про внесення змін №3 від 26.12.2013 щодо підвищення процентної ставки є законними, що є підставою для задоволення вимог ПАТ «УКРСОЦБАНК» у повному обсязі. Також зазначає, що відповідач ОСОБА_3 умисно замовчує факт підписання з ним 26.12.2013 договору про внесення змін №1 до договору поруки №155/118-119-40-3 від 04.04.2008, відповідно якого поручитель підтверджує свої зобов’язання поруки за договором кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008, викладеним у новій редакції договором про внесення змін №3 від 26.12.2013. Вважає, що факти невиконання умов кредитного договору, що мали місце з боку відповідача ОСОБА_2 до 26.12.2013 р., до викладеного у новій редакції договору поруки стосунку не мають. Також зазначає, що з моменту підписання договору про внесення змін №3 від 26.12.2013 до договору кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008 відповідачем ОСОБА_2 здійснювались платежі за кредитним договором з врахуванням внесених змін та доповнень до кредитного договору, тому порука не є припиненою, а відповідач ОСОБА_3 є солідарним відповідачем за позовною заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву, у якій зазначив, що просить розглядати дану цивільну справу у всіх судових засіданнях без присутності представника позивача на підставі наданих доказів та матеріалів.

Відповідачі у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, проти позову заперечували, в подальшому у судове засідання не прибули, відповідач ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи у відсутність та відмовити у задоволені позову, відповідач ОСОБА_3 надав суду заяву де просить розглядати справу у його відсутність за участю його представника.

Представником відповідачів ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти позову, в подальшому надав заяву про розгляд справи у його відсутність, у позові просить відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши учасників справи у попередніх судових засіданнях, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлені та підтвердженні матеріалами справи наступні факти.

04.04.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №155/18-116-40, відповідно до якого ОСОБА_2 надаються грошові кошти в розмірі 176750 грн. зі сплатою 14,5% річних та комісії.

Згідно заяви на видачу готівки №021 ОСОБА_2, отримала кредит у розмірі 176750 гривень, за договором кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008.(а.с.29)

Відповідно до п. 1.1.1. Кредитного договору №155/18-116-40, визначений графік погашення заборгованості по кредиту з кінцевим терміном повернення 03.04.2018.

Згідно п.1.3.1. договору кредиту №155/18-116-40, в день укладення цього Договору, Сторони укладають іпотечний договір , за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме трьохкімнатну квартиру №81, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, вул. 60 років СРСР, будинок 12 та яка належить позичальнику на праві власності, заставною вартістю 230000 гривень.

Також 04.04.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договори про внесення змін №1, №2, №3 та №4, до договору кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008, договором про внесення змін №3, зокрема внесено зміни до п.1.1 договору, де зазначено, що кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 163359,72 грн., з сплатою 20,5 процентів річних та комісії.

04.04.2008 року для забезпечення кредитного договору №155/18-116-40 від 04.04.2008 договору про надання відновлюваної кредитної лінії №155/18-116-40-1 від 04.04.2008 було укладено договір поруки №155/18-119-40-3 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки, Поручитель зобов'язується перед Кредитором солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №155/18116-40 від 04.04.2008 року та Договором про надання відновлюваної кредитної лінії №155/18-117-40-1 від 04.04.2008 року, а також відшкодування витрат кредитора, пов’язаних з пред’явленням вимог і отримання виконання за Договорами кредитів та збитків Кредитора, завданих порушенням Позичальником своїх обов’язків за Договором кредиту в порядку черговості, встановленої Договором кредиту.

Також 25.12.2013 року, між Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до Договору кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008 року, де сторони домовилися змінити порядок сплати заборгованості за договором та договір про внесення змін №2 до Договору кредиту №155/1118-116-40 від 04.04.2008 року (а.с.233-240).

Також 26.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки №155/18-119-40-3, поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту №155/18-116-40 від 04.04.208 року та договором про надання відновлюваної кредитної лінії (на оплату страхових платежів) №155/18-177-40-11 від 04.04.2008 року. Зміст забезпеченого порукою зобов’язання, його розмір, строк та порядок: повернення кредиту в сумі 163359,72 грн., з порядком погашення, що визначений умовами Договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї суми кредиту до 03.04.2018 (а.с. 132).

Також 26.12.3013 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №3 до договору кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008, зокрема внесено до п. 1.1. договору, де зазначено, що кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 163359,72 грн., зі сплатою 20,5 процентів річних та комісії, в розмірі та в порядку, визначених в Додатку №1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною,надалі за текстом – «Кредиту» на умовах визначених цим Договором (а.с.110-123).

Також 26.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №4 до Договору кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008 року(а.с.263).

04.04.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечних договір №155/18-40-2, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області, згідно якого Іпотекодавець у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов’язань за Договором кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008 року нерухоме майно трьохкімнатну квартиру №81, загальною площею 61,9 кв.м, у тому числі 41,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вул. 60 років СРСР будок 12. Вартість предмету іпотеки за згодою Сторін становить 230000 грн.

Відповідно до п. 4.7 іпотечного договору №155/18-118-40-2 від 04.04.2008 року, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса реалізація Предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

24.07.2017 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» було направлено до ОСОБА_2, ОСОБА_3 направлено вимогу про усунення порушень, вимога про добровільне виселення, де повідомлено, що умови кредитного договору №155/18-116-40 від 04.04.2008 року, з зазначенням, що станом на 31.0.7.2017 року загальна сума заборгованості становить 513136,63 грн., а саме: за кредитом 163359,72 грн.; по відсотках – 199628,68 грн., по пені за несвоєчасне повернення кредиту –т48640,34 грн., по пені за несвоєчасне повернення відсотків – 57912,63 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом – 19929,88 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками – 23665,38 грн. Також додатково зазначено, що у разі невиконання вимоги, Банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно розрахунку заборгованості, який надав Банк, разом з заявою про зменшення позовних вимог, станом на 19.03.2018 року за кредитним договором №155/18-116-40 від 04.04.2008 року, відповідач ОСОБА_2 має заборгованість в розмірі 364163,27 грн., з яких: 163359,72 грн. - заборгованість за кредитом; 160231,79 грн. - заборгованість за відсотками; 21726,86 грн. – інфляційні витрати за кредитом; 18844,90 грн. - інфляційних витрат за відсотками.

Разом з тим, як встановлено судом, приватним нотаріусом ОСОБА_6 Київського міського нотаріального округу від 28.09.2017 року вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення на квартиру №81, загальною площею 61,9 кв.м., у тому числі житловою площею 41,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вул. 60років СРСР, будинок 12, власником предмета іпотеки є ОСОБА_2. Зазначене нерухоме майно на підставі Іпотечного договору №155/18-118-40-2, посвідченого 04 квітня 2008 року ОСОБА_5, приватним нотаріусом Маріупольського місткого нотаріального округу Донецької області, за реєстровим номером №1120, Додаткового договору №1, посвідченого 26 грудня 2013 року, ОСОБА_5, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області за реєстровим номером №1699, було передано в іпотеку з забезпечення зобов’язань по договору кредиту №155/18-116-40 від 04 квітня 2008 року, кредитором за яким є Пцблічне акціонерне товариство «УКРСОЦБАНК»(код ЄДРПОУ 00039019). Боржником по кредитному договору є ОСОБА_2, строк платежу за кредитним договором настав. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, пропонує задовольнити вимоги стягувача у розмір заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржника умов кредитного договору за період з 01 грудня 2014 року по 31 травня 2017 року, а саме заборгованість за кредитом – 163359,72 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 199628,68 грн. Загальна сума заборгованості становить 362944,40 грн. Виконавчий напис набуває чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та має бути пред’явлений до виконання до відділу (підрозділу) державної виконавчої служби відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» протягом трьох років з дня його вчинення.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 03.08.2017 року ПАТ «УКРОСЦБАНК» звертався до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 406583,66 грн. (сума заборгованості за кредитним договором -163359,72 грн; сума заборгованості за відсотками – 199628,68 грн.; розмір інфляційних витрат за кредитом – 19929,88 грн.; розмір інфляційних витрат за відсотками – 23655,38 грн.).

Відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, суд може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором, якщо позичальник є відмінною особою від особи іпотекодавця.

Відтак, позовні вимоги до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки позивач вже скористався своїм право щодо задоволення своїх вимог за договором кредиту №155/18-116-40 – отримавши виконавчий напис нотаріуса, який по своїй суті вже є виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. ст.530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, оскільки відповідальність, яка може бути застосована до відповідача ОСОБА_2 це лише на підставі ч. 4 ст. 591 ЦК України, якщо буде встановлено, що сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку відповідності до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом, та про це заявлено позовні вимоги.

Відповідно до ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організації споживачів.

Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985року №39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачі мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд вважає необґрунтованими також позовні вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості з поручителя ОСОБА_3, і тому суд вважає слід відмовити в задоволенні останніх вимог позову, з наступних підстав.

Відповідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частина 4 ст. 559 ЦК України, встановлює правило згідно якого порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як встановлено судом, позивач з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителя ОСОБА_3 до вчинення виконавчого напису нотаріуса, направив вимогу про усунень порушень, вимогу про добровільне виселення, де зазначив, що вимагає від Позичальника у тридцяти денний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку, зокрема від ОСОБА_3, позивач нічого не вимагав, до того ж відомостей щодо отримання ОСОБА_3 цієї вимоги не надано.

Пунктом 3.3.1 Договору про внесення змін до №1 до Договору поруки зобов’язує кредитора протягом п’яти робочих днів від дати невиконання позичальником, забезпеченого порукою зобов’язання, повідомити про це Поручителя з наданням інформації щодо обсягів виконаного позичальником зобов’язання та невиконаного зобов’язання позичальником, яке підлягає виконанню позичальником та /або поручителем.

Правом на пред'явлення вимоги, позову до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» у строк протягом шести місяців з дня виникнення заборгованості не скористався, наслідком чого є припинення поруки у відповідності ч. 4 ст. 559 ЦПК України, спростовуючих доказів Банком суду не надано.

До спливу запропонованих тридцяти днів (з 24.07.2017) щодо сплати заборгованості саме ОСОБА_2, вже 03.08.2017 позивачем надіслано до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області дану позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Дійсно 26.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки №155/18-119-40-3, поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих санкцій (пені, штрафу) у розмірі, в строки та в порядку, передбачених Договором кредиту №155/18-116-40 від 04.04.208 року та договором про надання відновлюваної кредитної лінії (на оплату страхових платежів) №155/18-177-40-11 від 04.04.2008 року. Однак у договорі про внесення змін №1 до договору поруки №155/18-119-40-3 не йшлася мова про те, що до договору кредиту №155/18-116-40 від 04.04.2008 року, договором про внесення змін №3 від 26.12.2013 року внесено зміни щодо розміру процентної ставки до 20,5% за користування кредитом.

В постанові ВСУ від 05.02.2014 р., у справі №6-160цс13 вказано, що підставою для припинення поруки в порядку ч.1 ст. 559 ЦК України є сукупність двох умов – внесення без згоди поручителя змін до основного зобов’язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін.

Таким чином, збільшення процентної ставки за договором кредиту №155/18-116-40 без повідомлення про це поручителя ОСОБА_3 є наслідком припинення поруки у відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦПК України.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

У відповідності до ч.2 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати у справі стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене і керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 256, 257, 261, 264, 266, 267, 509, 526,

530, 610, 612, 1054, 1050 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.І. Скрипниченко