Рішення № 76874450, 28.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2018 року м. Ужгород№ 807/999/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я. М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

представник позивача: ОСОБА_1,

відповідач: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Закарпатській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Квадронафта" про накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 вересня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 03 жовтня 2018 року.

ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Квадронафта» (далі – відповідач, ТОВ «Квадронафта»), якою просило суд винести постанову про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Квадронафта» (код ЄДРПОУ 38866984, 89600, Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Зелена, 37/8), що знаходяться на рахунках у банку, які здійснюють його обслуговування на суму податкового боргу.

Ухвалою суду від 17 січня 2018 року було замінено неналежного позивача ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби на належного – ОСОБА_3 об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Закарпатській області.

23 березня 2018 року ухвалою суду було здійснено заміну неналежного позивача ОСОБА_3 об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Закарпатській області на належного – Головне управління ДФС у Закарпатській області (далі – позивач, ГУ ДФС у Закарпатській області).

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача не сплаченого податкового боргу в розмірі 489606,63 гривень, що водночас із фактом відсутності в останнього майна та/або його низькою балансовою вартістю, у відповідності до підпункту 20.1.33 пункту 20.1статті 20 Податкового кодексу України надає підстави позивачу для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з мотивів викладених в позовній заяві, додаткових поясненнях та відповіді на заперечення. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання явку свого представника не забезпечив, натомість 10.09.2018 року на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку із хворобою представника. Суд констатує, що від відповідача, за період розгляду справи, було подано низку клопотань про відкладення судового розгляду, поважність яких ставиться під сумнів та розцінюється як навмисне затягування строку розгляду адміністративної справи.

Частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач належним чином повідомлений про судове засідання 28 вересня 2018 року та повторно не з’явився в судове засідання, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та про необхідність розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Водночас, 13.10.2017 року на адресу суду від директора ТОВ «Квадронафта» надійшло заперечення на позовну заяву, згідно змісту якого, відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви в силу необґрунтованості тверджень позивача про відсутність у платника податків майна, станом на дату звернення до суду, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадронафта» зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 районною державною адміністрацією Закарпатської області 23 жовтня 2013 р. за №13231020000003575 та зареєстрований статут. Відповідача включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №38866984 та перебуває на обліку як платник податків у ОСОБА_3 об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області. тобто, ТОВ «Квадронафта» є юридичною особою та платником податків.

В інтегрованій картці вказаного платника податків рахується заборгованість перед державним бюджетом по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 489606,63 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок суми податкового боргу (а.с.11).

Податковий борг підприємства виник з наступних підстав:

Податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.10.2013 року по 30.09.2016 року. За наслідками проведеної перевірки складено ОСОБА_1 перевірки від 07.02.2017 року №10/07-16/14-01/38866984 та винесено податкове повідомлення-рішення від 13.02.2017 року №0000431402, яким визначено суму грошового зобов’язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов’язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі 511606,63 грн. По даному податковому-повідомленні рішенні залишилось до сплати 489 606,63 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - ПКУ), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Грошове зобов’язання платника податків відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПКУ - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

У разі коли платником податків не виконуються умови, визначені п.п.57.2-57.3 ст.57 ПКУ, нараховані грошові зобов’язання після закінчення десятиденного та тридцяти денного терміну набувають статусу податкового боргу.

Податкове повідомлення-рішення відповідач не оскаржував, внаслідок чого сума податкового боргу в розмірі 489606,63 гривень, на момент розгляду справи судом є узгодженою.

Статтею 16 ПКУ визначені обов’язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов’язку, згідно положень якої податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, норми статті 94 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна так і коштів платника податків, а підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу, в свою чергу, регулює питання накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, причому у випадку відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Як наслідок, контролюючі органи уповноважені на звернення до суду позовними вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, наявність такого права передбачена підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Суд встановив відсутність у відповідача майна для погашення податкового боргу.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо відповідача - відсутні відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, за параметрами запиту.

З дослідженого в судовому засіданні акту опису майна від 24.05.2017 №6 у відповідача податків відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу (копія додається), що підтверджується підписом директора ТОВ «Квадронафта» ОСОБА_4 (а.с.15).

Окрім того, судом встановлено наявність у відповідача відкриті рахунки в банківських установах, а саме: Акціонерний банк «Південний» МФО 328209 номер рахунку 26004010046860 (українська гривня); Акціонерний банк «Південний» МФО 328209 номер рахунку 26004010046860 (долар США); Акціонерний банк «Південний» МФО 328209 номер рахунку 26004010046860 (євро); Казначейство України (ел. адм. подат.) МФО 899998 номер рахунку 37515000181018 (українська гривня); АТ «ОСОБА_5 АВАЛЬ» У ОСОБА_6 МФО 380805 номер рахунку 26000484185 (долар США); АТ «ОСОБА_5 АВАЛЬ» У ОСОБА_6 МФО 380805 номер рахунку 26001484184 (євро); АТ «ОСОБА_5 АВАЛЬ» У ОСОБА_6 МФО 380805 номер рахунку 26003484182 (українська гривня); Казначейство України (ел. адм. подат.) МФО 899998 номер рахунку 37619100181018 (українська гривня); АТ «ФОРТУНА-БАНК» МФО 300904 номер рахунку 26004300102237 (долар США); АТ «ФОРТУНА-БАНК» МФО 300904 номер рахунку 26004300102237 (євро); АТ «ФОРТУНА-БАНК» МФО 300904 номер рахунку 26004300102237 (українська гривня); ПАТ «ОСОБА_7» МФО 322302 номер рахунку 26000002324401 (українська гривня); АТ «Укрексімбанк» МФО 322313 номер рахунку 26040000003848 (українська гривня); АТ «Укрексімбанк» МФО 322313 номер рахунку 26005000017578 (долар США); АТ «Укрексімбанк» МФО 322313 номер рахунку 26055000006357 (українська гривня); АТ «Укрексімбанк» МФО 322313 номер рахунку 26005000017578 (євро); АТ «Укрексімбанк» МФО 322313 номер рахунку 26005000017578 (українська гривня) (а.с.14).

Постановою Національного банку України за №22 від 21.01.2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі по тексту Інструкція), яка розроблена відповідно до Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (пункт 1.1).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов’язкові для виконання ними (пункт 1.3).

Главою 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Відповідно до пункту 10.2 Інструкції банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Згідно з пунктом 10.3 даної Інструкції арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави.

Відповідно до пункту 10.4 Інструкції банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Згідно з пунктом 10.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 12.9 глави 12 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

Пунктом 10.11 даної Інструкції встановлено, що банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З урахуванням наведеного, враховуючи встановлений факт наявності у ТОВ «Квадронафта» податкового боргу в розмірі 489606,63 гривень, поряд із повною відсутністю майна для його погашення, на переконання суду, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Суд не бере до уваги пояснення відповідача, що викладені ним у запереченні на адміністративний позов, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до вимог частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обов’язок доказування згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено на сторони у справі.

При цьому суд зазначає, що згідно зі змістом заперечень, відповідач звертає увагу суду на відсутність достатніх доказів, в матеріалах справи, щодо відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу. На підтвердження протилежного не надав жодних доказів.

Натомість, в матеріалах справи міститься лист №15 від 28.04.2017 року, відповідно до якого ТОВ «Квадронафта» повідомляє Львівське управління офісу великих платників податків ДФС про відсутність будь-якого майна (а.с.83).

Водночас, відповідач своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, свій процесуальний обов’язок доказування належним чином не виконав.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов Головного управління ДФС у Закарпатській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Квадронафта" про накладення арешту на кошти - задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРОНАФТА" (код ЄДРПОУ 38866984, вул. Зелена, буд. 37/8, м. Мукачево, 89600), що знаходяться на рахунках у банках, які здійснюють його обслуговування, у межах суми наявного податкового боргу.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяОСОБА_8