Рішення № 76874012, 02.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 807/182/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Павловій О.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 21.02.2018 року № 11/136)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 03 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі – відповідач, ГУНП у Закарпатській області), якою просить: визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу № 1420 від 17.08.2017р. Головного управління Національної поліції у Закарпатській області; визнати незаконним та скасувати наказ № 169 о/с від 22.08.2017р. Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, старшого лейтенанта поліції – ОСОБА_1; зобов’язати Головне управління Національної поліції у Закарпатській області поновити на посаді старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, старшого лейтенанта поліції – ОСОБА_1 та виплатити вимушений прогул за період незаконного звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 17.08.2017 року за № 1420 на позивача, відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України. Наказом ГУНП в Закарпатській області від 22.08.2017 року за № 169 о/с позивача звільнено зі служби в поліції у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Прийняті рішення про звільнення, вважає незаконними, такими, що прийняті всупереч трудового законодавства, та з порушенням гарантій прописаних в ЗУ "Про національну поліцію".

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі в зв'язку з тим, що ГУНП в Закарпатській області правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, оскільки, службовою перевіркою були встановлені факти порушення позивачем службової дисципліни, що суперечить встановленим Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ вимогам до працівників поліції.

В судовому засіданні представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів, що викладені у відзиві проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного:

Наказом ГУНП в Закарпатській області "Про призначення судового розслідування" від 23.06.2017 року № 1104 призначено службове розслідування на підставі відношення УВД ДВБ НП України щодо окремих працівників УПН ГУНП в Закарпатській області, зокрема, ОСОБА_1

Службове розслідування проводилось у відповідності до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230.

Про результати службового розслідування складено Висновок від 17.08.2017 року, який затверджений старшим інспектором з о/д ВІОС УКЗ ГУНП в Закарпатській області та заступником начальника ВОР Закарпатського управління ДБВ НП України.

На підставі встановлених службовим розслідуванням фактів, наказом ГУНП в Закарпатській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УПН ГУНП в Закарпатській області" від 17.08.2017 року за № 1420 за порушення вимог ст. ст. 1, 7 Закону України "Про Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та наказу МВС України "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що призвело до скоєння вчинку ОСОБА_1, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та проявилося у безпідставному перебуванні його у помешканні ОСОБА_4 в автомобілі протягом дня та у вимаганні, а в подальшому і одержанні неправомірної вигоди в останнього за не притягнення його до кримінальної відповідальності за обіг наркотичних засобів, старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенант поліції ОСОБА_1, відповідно до п.8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції.

Наказом ГУНП в Закарпатській області від 22.08.2017 року № 169 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 – старшого оперуповноваженого відділу оперативних розробок та організації агентурно-оперативної роботи управління протидії наркозлочинності ГУНП в Закарпатській області звільнено зі служби в поліції відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" за п. 6 (у зв’язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з 23.08.2017 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон 580).

Згідно зі ст. 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону 580 поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.

При цьому суд констатує, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.

Натомість, як визначено ч. 2 ст. 19 Закону 580 підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Отже, дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" від 23.12.2015 року № 901-VIII встановлено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі – Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У відповідності до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За приписами ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту, відповідно до ч. 1 якої - з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 22.06.2017 року до чергової частини ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення із Закарпатського управління ДВБ НП України щодо затримання за підозрою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189 та ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України окремих працівників УНП ГУНП в Закарпатській області, в тому числі, ОСОБА_1

23.06.2017 року наказом ГУНП в Закарпатській області № 1104 призначено службове розслідування на підставі відношення УВБ ДВБ НП України щодо окремих працівників УПН ГУНП в Закарпатській області.

Як вбачається із матеріалів службового розслідування, 23.05.2017 року прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження № 42017070000000176 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України. Цього ж дня, в порядку ст. 208 Кримінально-процесуального кодексу України, працівниками Закарпатського управління ДВБ НП України спільно із працівниками прокуратури Закарпатської області затримано ОСОБА_1

22.06.2017 року прокуратурою Закарпатської області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України.

23.06.2017 року Ужгородським міськрайонним судом ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 80000 гривень, які цього ж дня були внесені у вигляді застави.

03.07.2017 року ухвалою Ужгородським міськрайонним судом ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов’язків на час досудового розслідування, строком на два місяці.

06.07.2017 року апеляційним судом Закарпатської області, ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 23.06.2017 року, якою застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави скасовано та залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави строком до 22.08.2017 року.

Зазначена подія, що проявилася у вимаганні та отриманні, в тому числі, ОСОБА_1, неправомірної вигоди, а також безпідставному перебуванні у помешканні та в подальшому незаконному утриманні в автомобілі протягом тривалого часу, стала наслідком його низьких ділових та моральних якостей, грубого порушення вимог ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських".

Як вбачається із матеріалів службового розслідування позивачу було запропоновано дати письмові пояснення в рамках даного службового розслідування, в якому зазначив, що з приводу відкритого кримінального провадження та пред’явленої йому підозри за ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України пояснив, що вказана підозра є необгунтованою та неаргументованою, а також описані дії в підозрі не відповідають дійсності, жодне вказане діяння (незаконне чи протиправне) не вчиняв.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов’язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Враховуючи встановлені службовим розслідуванням обставини, суд вважає, що вони в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

У відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту одним з видів дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 77 Закону 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 ч. 1 ст. 77) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п. 10 ч. 1 ст. 77).

Таким чином, законодавством чітко розмежовано випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності в якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби.

Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними твердження позивача про незаконність рішень щодо його звільнення у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку, а відсутність вироку у кримінальній справі не виключає наявність в діях цієї особи підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

При цьому суд також враховує, що хоча застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУНП в Закарпатській області доведено, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв'язку із чим, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржені накази прийняті відповідачем у межах власних повноважень.

Виходячи з наведеного, підстави для скасування оскаржених наказів відсутні, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 139 КАС України, судові витрати не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (88000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, буд. 13, код 40108913) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_5