Рішення № 76874263, 17.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 р. Справа№805/4985/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання чинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії за віком,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання чинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після досягнення 60 років, позивач звернуся до центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя із заявою про перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Але відповідач відмовився прийняти заяву про переведення з одного виду пенсії на іншій, тому позивач вимушений звернутися до УПФУ з письмової заявою, яка була надіслана до відповідача 26.05.2018 року. Проте рішення відносно переведення з одного виду пенсії на іншій так відповідачем і не було прийняте.

Отже, позивач вважає свої права порушеними та просить визнати неправомірними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, які виразились у незастосуванні ОСОБА_1, при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2017 роки, при переведенні з одного виду пенсії на іншій та зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області переглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2018 року та здійснити йому перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2016-2017 року), з дати звернення до органу пенсійного фонду призначенням пенсії, тобто з 26.05.2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначив, що позивач дійсно звертався по пенсійного органу із заявою про перехід з одного виду пенсії на інший та перерахунок пенсії. Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області прийняло рішення № 13 від 02.07.2018 року про відмову у розгляді документів. Крім того представник відповідача вважає вимогу про перехід з одного виду пенсії на іншій такою, що не відповідає чинному законодавству, оскільки на сьогоднішній день позивач є одержувачем пенсії за віком, призначеної із зниженням пенсійного віку за роботу на Крайній Півночі. Також відповідач зазначив, що враховуючи зміни в пенсійному законодавстві, які набули чинності починаючи з 1 жовтня 2017 оку позивачу було проведено осучаснення розміру заробітної плати по народному господарству в галузях економіки України, розмір якої склав 3764,40 грн. та зменшення величин оцінки страхового стажу до 1% з якого обчислена пенсія та розрахунок нового розміру пенсії з використанням прожиткового мінімуму, який встановлено на 1 травня 2017 року. З урахуванням вищевикладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1. Є пенсіонером, перебуває на обліку в Маріупольському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області.

В період часу з 08.02.1994 року по 2018 рік позивач отримував пенсію на пільгових умовах за роботу у районах Крайньої Півночі. При призначенні права на пенсію відповідно до Угоди застосовується Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, який діяв до 1 січня 1992 року. Пізніше перелік був доповнений Російським урядом, однак для визначення права на пільгову пенсію згідно Угоди роботи в районах, внесених до переліку після 1 січня 1992 року не враховується. При призначенні пенсії відповідно до тимчасової угоди на території України, Російська Федерація відшкодовує витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Порядок переведення і виплати пенсій відповідно до Тимчасової Угоди регулюється Постановою Пенсійного фонду від 07.08.1996 року № 10-3. Пенсіонер, який працював у районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях після 1 січня 1991 року подає до управління Пенсійного фонду заяву та документи, що підтверджують його постійне проживання на території України. Співробітники Пенсійного фонду самі заповнюють формуляр і пересилають його в Росію. Російська сторона здійснює переказ пенсій в квартал, у другому місяці кварталу, після чого гроші виплачуються пенсіонеру по курсу НБУ, що діяв на день їх надходження, через уповноважений банк України. Усі витрати, пов’язані з переведенням і виплатою пенсій несе Пенсійний фонду України.

14 лютого 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перехід з одного виду пенсії на інший та перерахунок пенсії. До заяви були надіслані наступні документи: копія трудової книжки; копія паспорту; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

02 липня 2018 року маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області прийняло рішення № 13 про відмову у розгляді документів.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов’язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом – Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

За п. «б» ст.13 Закону 1788 слідує, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи в тому числі працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_2 України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

З п. 2 Прикінцевих положень Закону 1058 вбачається, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі за текстом – Закон 1788).

За ст. 1, п. 1 ст. 24 Закону 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, питання щодо виплати пенсії у районах Крайньої Півночі не входять до правового регулювання Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а регулюються Угодою № 1 – Тимчасова угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.02.1993 року. Угодою № 2 – Багатостороння угода про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до пільгової пенсії, і розміром пенсії із солідарної системи відповідного до Закону України «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_2 України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Пенсія у районах Крайньої Півночі – це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб – пенсія за віком. Відрізняється не тільки особливими умовами для призначення пільгової пенсії, але й джерелом фінансування.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд скептично ставиться до посилань відповідача у своєму відзиві на позовну заяву щодо абсурдності вимог позивача про перехід на спеціальний вид пенсійного забезпечення.

Порядок обчислення пенсії визначається нормою статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Відповідно до п. 4-4 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» З 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

З 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет ОСОБА_2 України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058 з урахуванням змін, внесених Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведені з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведений норм свідчить про те, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, в цьому випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Відповідно до п. 4-4 перехідних положень ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Отже, відповідач не обґрунтовано продовжує застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017 рік, що призвело до зменшення розміру пенсії.

Відповідно до п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заяв про перерахунок пенсії подається пенсіонером або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку одержувача пенсії.

Відповідно до п. 2.9 цього Порядку, особа, яка зверталась за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред’явити паспорт (або інший документ, що посвідчує особу, місце її проживання та вік.

Отже, з аналізу зазначених норм Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає, що позивач повинен звернутись до відповідача особисто, або через свого повноваженого представника для перерахунку пенсії, а тому суд не вбачає дії Маріуполського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірними у незастосуванні позивачу при розрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016 – 2017 роки, при переведенні з одного виду пенсії на інший.

Щодо вимог позивача здійснення йому перерахунку та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за вдва календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2016-2017 року), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 26.05.2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право виходити за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини та громадянина від порушень суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов’язання відповідача потворно розглянути заяву позивача від 26 травня 2018 року про перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням даного рішення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2016-2017 року), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 26.05.2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з вищевикладеного суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, то понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області у сумі пропорційній до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: 87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гранітна, 120/40, РНОКПП НОМЕР_1) до маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) про зобов’язання чинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії за віком – задовольнити частково.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) потворно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: 87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гранітна, 120/40, РНОКПП НОМЕР_1) від 26 травня 2018 року про перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням даного рішення із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за два календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто (2016-2017 року), з дати звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії, тобто з 26.05.2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а, код ЄДРПОУ 42171861) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: 87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гранітна, 120/40, РНОКПП НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 352 (траста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.