Ухвала суду № 76873950, 27.09.2018, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1630/17

Провадження №2/145/98/2018

У Х В А Л А

"27" вересня 2018 р. Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Кіосак Н. О.

за участю секретаря Крикливої М.С.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

в справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» про визнання недійсним наказу про переведення, визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити розрахунок втраченого заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ по ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» №97 від 11.07.2017 року про перепідпорядкування економіста договірного підрозділу юридичної служби ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» ОСОБА_1 в зв'язку з реорганізацією юридичної служби; визнати дії ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" щодо переводу економіста юридичної служби ОСОБА_1 згідно запису № 20 в її трудовій книжці незаконними та поновити її на попередній посаді; зобов'язати ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" провести відповідні розрахунки втраченого заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 11.07.2017 року по день винесення рішення в зв'язку із змінами істотних умов праці, які фактично відбулись після її переводу та стягнути їх з відповідача на користь ОСОБА_1

13.03.2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, що підтримане нею та її представником ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просять витребувати у відповідача помісячні відомості про заробітну плату ОСОБА_1 в період з 01.01.2017 р. по 01.02.2018 р. з повною розшифровкою, Статут ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» з відомостями про день перереєстрації;

Положення про юридичну службу та положення про відділ маркетингу та збуту завізований ОСОБА_4 від 2014р. та посадову інструкцію начальника відділу маркетингу та збуту завізовану ОСОБА_5 або ОСОБА_4;

журнал наказів по товариству та самі накази, щодо змін в штатному розкладі за 2017р.; наказ про реорганізацію юридичної служби відповідача з її підписом про ознайомлення, наказ про суміщення посад ОСОБА_1 за 2016р.; штатні розклади ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» діючі на протязі 2016р., станом на 11.07.2017 року до 01.03.2018 року та документи про їх введення.

Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач заперечує зміни в оплаті її праці, чи будь - яких інші зміни в істотних умовах праці, а сторона позивача не може самостійно отримати дані докази.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечив, мотивуючи тим, що позивачкою пропущено строк подання доказів, встановлений чинним процесуальним законом. Крім того, вона не зверталась за отриманням вказаних доказів до відповідача самостійно, доказів про наявність у неї труднощів щодо їх отримання суду не подано, Крім того, ряд документів, зокрема, Статут ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», посадова інструкцію начальника відділу маркетингу та збуту, наказ про суміщення посад ОСОБА_1 за 2016 р. не стосуються предмету позову. Статут ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" розміщений на сайті підприємства і є загальнодоступним.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, вважає, що в задоволенні клопотання слід відмовити.

Дійсно, відповідно до ч.2 ст.. 83 чинного ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Проте, позивач подала позов в період дії ЦПК України (в редакції внесення змін Законом № 2147-VІІІ від 03.10.2017) і провадження по даній справі відкрито ухвалою Тиврівського районного суду від 07.12.2017 року, тобто за правилами ЦПК України у вищевказаній редакції. Справа була призначена до судового розгляду.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017) розгляд справ у судах першої продовжується зі стадії, на якій знаходилась справа на момент набрання чинності ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 131 чинного ЦПК України на час подання позову та відкриття провадження у справі сторони зобов'язані подати свої докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання не проводилось - до початку розгляду справи про суті.

Оскільки провадження у справі відкрито 07.12.2017 року за правилами ЦПК України 2004 року в редакції до внесення змін Законом № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року, у даній справі суд не переходив до з'ясування обставин у справ і справа відповідно до чинного на той час закону була призначена одразу до судового розгляду, а тому застосування наслідків статті ст.. 83 ЦПК України не буде відповідати вимогам справедливості та розумності, а отже з метою забезпечення доступу до правосуддя, дотримуючись загальних засад судочинства, з урахування Перехідних положень ЦПК України, ст.. 6 Європейської конвенції про права людини, суд вважає, що позивачем не втрачена можливість подати докази у справі чи просити суд про їх витребування.

Разом з тим, суд погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_3 про необхідність дотримання судом порядку витребування доказів, що врегульовані чинним ЦПК України, який набрав чинності 15.12.2018 року.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 83 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Зазначене положення також було передбачено ЦПК України в редакції до внесення змін Законом № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року (ч.1 ст. 137 ЦПК України).

Оскільки, сама позивач зазначила, що вона до відповідача самостійно за вказаними документами не зверталась, а відтак доказів про неможливість їх отримання самостійно суду не надано, а тому суд клопотання відхиляє.

Керуючись ст.ст. 84, 222ЦПК України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: ОСОБА_6