Рішення № 7687368, 01.02.2010, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-321/10

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2010 року місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дирекція єдиного замовника» в особі представника позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Український центр нерухомої власності» в особі ОСОБА_3, діючої на підставі довіреності до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2009 року представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що Відповідачі мешкають за адресою: м. Лозова, 2-й МікрорайонАДРЕСА_1, є абонентами КП "Дирекція єдиного замовника" в м. Лозова та користуються послугами з централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого теплопостачання, утримання будинків і прибудинкових територій (далі -житлово-комунальними послугами). Між Позивачем і Відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Однак, Відповідачі не в повному обсязі оплачують вартість спожитих житлово-комунальних послуг, що порушує право Позивача на отримання плати за надані послуги з у встановлений законодавством строк. Таким чином, у Відповідачів виникло зобов'язання сплатити гроші за спожиті послуги, а в Позивача - право вимагати виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. Протягом періоду, під час якого утворилася заборгованість, Відповідачі проживали за адресою м. Лозова 2-Й МікрорайонАДРЕСА_1, про що свідчить довідка видана КП "ЖЄЗ " м. Лозова. Між Позивачем і Відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг з серпня 2005 р. по листопад 2009 р. сума заборгованості складає 1037 грн. 23 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 76 коп.). Позивач фактично надавав Відповідачам житлово-комунальні послуги, а Відповідачі використовували дані послуги для задоволення власних потреб та не відмовлялись від них. Протягом зазначеного вище періоду скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг Позивачем від Відповідачів не надходило. Відповідачі несвоєчасно оплачують спожиті житлово-комунальні послуги, оскільки згідно ч.І п.18 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення..." № 630 від 21 липня 2005 р. розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Крім того, відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Те, що між сторонами виникло зобов'язання підтверджують наступні норми законодавства. Так, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК Кодексу. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Таким чином, між Позивачем та Відповідачами виникли відносини, що породжують цивільні права та обов'язки, оскільки Позивач надає житлового-комунальні послуги, а Відповідачі ними користуються. Отже, Відповідачі зобов'язані оплатити спожиті послуги, а Позивач має право вимагати від Відповідачів виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Індекс інфляції обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. Позивач для розрахунку ціни позову використовує індекси споживчих цін (індекси інфляції), надані Департаментом статистики цін Державного комітету статистики України у вигляді офіційної довідки. Строк позовної давності за вимогою про сплату заборгованості Відповідачів не пройшов і ця сума підлягає стягненню в повному обсязі з наступних причин. Відповідачі сплачували суми коштів періодично, що свідчить про визнання ними свого обов'язку по сплаті житлово-комунальних послуг. Згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.Пункт 3 ст. 264 ЦК України містить порядок обчислення позовної давності у випадку переривання; Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Таким чином, строк позовної давності переривається частковими періодичними виплатами Відповідача(ів). Крім того, згідно ст. І Закону України1 від 20 лютого 2003 року № 554-4 та Закону України2 від 20 грудня 2006 року N 498-У, заборгованість за житлово-комунальні послуги наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася 01 грудня 2006 року перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Реструктуризації підлягає заборгованість в повному обсязі. Відповідачі наданою можливістю укласти договір про реструктуризацію заборгованості не скористався, тому вищевказана заборгованість згідно ст. 4 цього Закону, підлягає стягненню за рішенням суду. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про Державне мито" №7-93 від 21.01.1993 р., що має силу закону до набрання чинності закону, який регулює порядок сплати і розміру судового збору, місцеві Ради народних депутатів мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів. Керуючись вказаними нормами, Лозівська міська рада звільнила КП "Дирекція єдиного замовника" від сплати судового збору при поданні позовної заяви до місцевого суду. Виходячи з вищевикладеного, представник позивача прохає суд стягнути солідарно із з відповідачів 13 414 гривень 45 коп. на користь Комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника". Судові витрати покласти на Відповідачів. З метою забезпечення позову накласти арешт на все майно Відповідачів.

У судовому засіданні 01 лютого 2010 року, представник позивача вказала, що згодна на заочний розгляд по цивільній справі, оскільки відповідачі були належним чином повідомлені про день, час та місце слухання справи, шляхом розміщення в газеті «Слобідський Край» №8 (21349) від 23 січня 2010 року, оголошення про виклик відповідачів у судове засідання. У зв»язку з цим. Представник позивача прохала суд, стягнути на користь позивача з відповідачів у солідарному порядку витрати на розміщення тексту оголошення на суму в 270 гривень 10 копійок, в підтвердження чого подала платіжне доручення №769, від 21 січня 2010 року.

Відповідачі у жодне судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, тоді як про час та місце слухання справи, повідомлені своєчасно та належним чином - через засіб масової інформації, а саме: через газету «Слобідський край» №08 від 23 січня 2010 року, що відповідає вимогам положення ст.74 ЦПК України.

Відповідачі викликалися у судове засідання у порядку, передбаченому відповідно до діючого цивільно-процесуального законодавства, але на адресу суду повертаються судові повістки як такі що не вручені з відміткою поштової установи про причини невручення « за закінченням що не отримані відповідачами з зазначенням поштовою установою причини не вручення: «за закінченням терміну зберігання». Тому, у зв»язку з відсутністю відомостей про місце фактичного проживання відповідача та на підставі ч.9 ст. 74 ЦПК України, а саме: відповідач місце проживання (перебування) або місцезнаходження якого позивачеві не відоме, викликається до суду через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. Відповідачі були викликані у судове зсідання через засоби масової інформації, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення в газеті «Слобідський Край» від 23 січня 2010 року, однак, не повідомили про причини своєї неявки і не подали заяви про розгляд справи за його відсутності, не було ними подано і заперечень на позовну заяву.

Згідно до положення ч.2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

У судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ксерокопії Довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Український центр нерухомої власності» (а.с.№21), включено до ЄДРПОУ.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до довідки КП “ДЕЗ”(а.с.№5) та особового рахунку (а.с.№6) відповідачі зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м-н 2АДРЕСА_1.

Відповідачі користуються житловою площею та послугами КП “ДЕЗ», плату за послуги з холодного водопостачання, централізованого опалення та квартирної плати, відповідачі вносили не регулярно, внаслідок чого утворилася заборгованість: за спожиті житлово-комунальні послуги, а саме: за квартплату борг у сумі 1448 грн. 34 коп.; за водопостачання – борг у сумі 2071 грн. 65 коп.; за теплопостачання борг у сумі 6817 грн. 24 коп (а.с.№ 7-13).

Відповідачам у відповідності до рішення Лозівської міської ради Харківської області № 93 від 21 серпня 2006 року “про затвердження встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення”, позивачем надаються послуги водопостачання та водовідведення та нараховується за це плата по затвердженим тарифами.

Відповідачам у відповідності до рішення Лозівської міської ради Харківської області № 92 від 21 серпня 2006 року “про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та послуги з теплопостачання”, позивачем надаються послуги теплопостачання та нараховується за це плата по затвердженим тарифам.

Відповідачі користуються послугами з теплопостачання, водовідведення та квартирної території, однак оплату, відповідачі вносять не регулярно, внаслідок чого утворилася заборгованість, що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості .

Представник позивача у судовому засіданні вказала, що на теперішній час, договору на погашення заборгованості в розстрочку, відповідачами не укладено.

Згідно статті 162 Житлового Кодексу України плата за користування житловим приміщенням в будинку(квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначається угодою сторін. Наймач зобов”язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст.68 ЖК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартплату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Статтею 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов»язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ж Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 160 Житлового Кодексу України, члени сім”ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов”язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім”ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов”язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за теплопостачання.

Згідно ст. 541 Цивільного Кодексу України, солідарний обов”язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов”язань. У разі солідарного обов”язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов”язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, що відповідає вимогам ст. 543 Цивільного Кодексу України.

Згідно ст. 64 Житлового Кодексу України, члени сім”ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов”язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім”ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов”язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Таким чином, суд, дослідивши всі письмові докази у справі, вислухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги, що до стягнення заборгованості за теплопостачання, водопостачання та квартирної плати, витрат на інфляційні процеси та 3% річних, та витрат на інфляційні процеси, підлягають частковому задоволенню, а саме: суд вважає за необхідне задовольнити вимоги комунального підприємства “Дирекція Єдиного Замовника” Лозівської міської ради Харківської області в частині стягнення у солідарному порядку з відповідачів суми боргу за квартплату 1448 гривень 34 копійки; водопостачання на суму 2071 гривня 65 копійок; теплопостачання на суму в 6817 гривень 24 копійки.

Відносно позовної вимоги позивача, щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно боржників, суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Так, частиною 2 ст.151 ЦПК України вказано, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

У поданій до суду заяві заявник прохає накласти арешт на майно (грошові кошти), що належать Відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб, проте не вказує на яке саме майно необхідно накласти арешт; не вказує на яку суму необхідно накласти арешт та не зазначає фінансові установи де знаходяться грошові кошти відповідача і не вказано інших осіб, у яких ці грошові кошти чи майно.

З урахуванням викладеного необхідно зазначити, що відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В свою чергу, відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи. Згідно частини 1 ст.153 ЦПК України - заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа. Необхідно зазначити, що відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" - викладено наступне: звернути увагу суддів на те, що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" визначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв»язку із застосуванням відповідних законів.

Отже, оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування заявленої вимоги, не заявлено жодного клопотання з приводу цього, тоді як судом останньому роз»янено права та обов»язки, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем при звернені до суду було понесено судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у судах на суму в 30 грн. 00 коп. (а.с.№ 1).

Оскільки Комунальне підприємство “ДЕЗ” на підставі рішення Лозівської міської ради Харківської області № № 914 від 01 лютого 2009 року (а.с.№20) звільнено від сплати державного мита на 2009 рік, то з відповідачів підлягає стягненню державне мито (судовий бір) на користь держави.

Виходячи з вищевикладеного, суд стягує солідарно з відповідачів на користь держави судовий збір в сумі 103 гривні 37 коп.

На підставі вищевикладеного, суд знаходить позовні вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 38, 44, 57, 60, 74, ч.2 ст.77, 79, ч.1 ст.88, ч.4 ст.169, 209, 212-214, 215, 217, 218, 223, 224-226 ЦПК України; ст.ст.64, 160, 162 Житлового Кодексу України; ст.ст. 256, 257, 526, 541 ЦК України; Частини 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Комунального підприємства «Дирекція єдиного замовника» в особі представника позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Український центр нерухомої власності» в особі ОСОБА_3, діючої на підставі довіреності до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Дирекція єдиного замовника» Лозівської міської ради Харківської області (р/р 26005007077 в ХОД “ОСОБА_7 Аваль” код 33733910, МФО 350589) заборгованість за послуги з холодного водопостачання – 2071 (дві тисячі сімдесят одну) гривню 65 копійок; централізованого опалення – 6817 (шість тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 24 копійки та квартирної плати – 1448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) гривень 34 копійки, на загальну суму 10337,23 (десять тисяч триста тридцять сім гривень двадцять три копійки).

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Дирекція єдиного замовника» Лозівської міської ради Харківської області (р/р 26005007077 в ХОД “ОСОБА_7 Аваль” код 33733910, МФО 350589) витрати по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 гривень 00 копійок (тридцять гривень) .

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 103 гривні 37 копійок (сто три гривні тридцять сім копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Дирекція єдиного замовника» Лозівської міської ради Харківської області (р/р 26005007077 в ХОД “ОСОБА_7 Аваль” код 33733910, МФО 350589) витрати понесені позивачем при розміщенні оголошення у газеті в сумі 270,10 грн. (двісті сімдесят гривень десять копійок).

В іншій частині позовних вимог – позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому цим Кодексом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя: Н.М. Жмуд