Рішення № 76869524, 19.09.2018, Оболонський районний суд міста Києва

19.09.2018 Справа № 756/2937/15-ц

№2/756/621/18

№756/2937/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Тітова М.Ю.

за участю секретаря Лісовенка О.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про поділ майна подружжя.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з серпня 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням суду від 22.09.2014 між сторонами розірвано. За час перебування в шлюбі сторонами було придбано майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, та квартиру АДРЕСА_1. Частину коштів на придбання квартири було взято в кредит шляхом укладення іпотечного договору між відповідачем та ПАТ «Укрсоцбанк», який на даний час частково погашено. Транспортний засіб зареєстрований на позивача, проте фактично користується ним відповідач. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати з позивачем. Розмір аліментів, які позивач отримує на сина, не достатній для забезпечення його фізичного та духовного розвитку, у зв'язку з чим позивач вважає за можливе збільшити розмір її частки у спільному майні подружжя до 2/3 та здійснити поділ майна шляхом присудження їй грошової компенсації.

За таких обставин, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію замість належних їй 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 та автомобіля НОМЕР_2, у розмірі 1298000,00 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30.11.2015 за клопотанням представника позивача у справі призначено судову будівельно-технічну та автотехнічну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у справі.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.03.2016 відновлено провадження у справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2016 позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції, чинній на дату постановлення ухвали).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.12.2016 задоволено апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1, ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2016 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У вересні 2017 року представник позивача звернулася до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, придбаної під час шлюбу, та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частину вказаної квартири, визнати за нею право власності на 2/3 частини автомобіля НОМЕР_2, придбаного під час шлюбу, та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частину даного автомобіля, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19.09.2018 позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поділу транспортного засобу «Мітсубіші», д.н.з. НОМЕР_3, залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 у суді позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач з запропонованим позивачем варіантом поділу майна не погодився.

Від представника третьої особи ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника ПАТ «Укрсоцбанк», проти задоволення позову заперечують, посилаючись на те, що спірна квартира перебуває у заставі банку.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

З серпня 2004 року по вересень 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, про що свідчить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22.09.2014.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження від 10.02.2005.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27.12.2012, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, відповідач придбав у власність квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 68,3 кв.м., жилою площею 40,8 кв.м.

Відповідно до п. 3 договору за погодженням сторін продаж квартири вчинено за 970000,00 грн.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за № 12429.

Того ж дня квартира АДРЕСА_2 передана відповідачем в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору №033МІ11121227001-ЗАСТ від 27.12.2012, в якості забезпечення ОСОБА_3 виконання зобов'язань за договором кредиту №033МІ11121227001 на придбання житла на вторинному ринку від 27.12.2012, згідно з яким відповідач взяв у банку в кредит грошові кошти у розмірі 331953,00 грн.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За приписами ст.ст. 63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Матеріалами справи підтверджено, що квартира на АДРЕСА_3 придбана сторонами за час перебування у шлюбі, а отже належить їм на праві спільної сумісної власності. Доказів щодо придбання даної квартири за особисті кошти одного з подружжя матеріали справи не містять.

Згідно ст. 372 ч. 2 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 69 СКУкраїни дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Позивач просила збільшити її частку у спільному майні подружжя, посилаючись на те, що з нею залишилася проживати неповнолітня дитина. Однак, судом не встановлено підстав для відступу від засад рівності часток подружжя у спільному майні, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач не бере участі у матеріальному забезпеченні дитини, або ж розмір аліментів, які отримує позивач, є недостатнім для забезпечення фізичного та духовного розвитку дитини.

Відтак, у даному випадку суд вважає за необхідне визначити рівні частки подружжя у спірній квартирі.

Крім того, слід зазначити, що права ПАТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателя спірної квартири, в даному випадку порушені не будуть, оскільки у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч.1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1827,00 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, позивач просила відшкодувати їй витрати, понесені за оплату вартості судової експертизи.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 30.11.2015 за клопотанням представника позивача у справі було призначено судову будівельно-технічну та автотоварознавчу експертизу, за результатами проведення якої ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» надало висновки експертів №01/02/С від 11.02.2016 та №0202 від 23.02.2016. Однак, вказані висновки не містять вартості послуг експертів та доказів їх оплати позивачем. Останньою, в свою чергу, таких доказів не надано, що унеможливлює суд вирішити питання про розподіл вказаних витрат між сторонами.

З викладеного, керуючись ст.ст. 1-19, 23,76-113, 128-132, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Провести поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4) та ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5):

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 1827,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ю. Тітов