Постанова № 76867531, 14.09.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2а/760/211/18

В справі № 806/17233/17а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2018 року Солом»янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Калюжного А.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, 3-я особа: Київський обласний військовий комісаріат про визнання рішення незаконним та зобов?язання вчинити дії, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач у вересні 2017 року звернувся до суду з позовом і просить:

-визнати протокол Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України №53 від 08 липня 2016 року, незаконним у частині відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги;

-зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу як військовослужбовцю, який отримав інвалідність ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії, в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Посилається в позові на те, що він з 31 грудня 1986 року по 14 вересня 1987 року проходив військову службу у складі діючої армії, під час проведення бойових дій в республіці Афганістан.

Згідно з Витягом з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №263 від 31 березня 2009 року його захворювання, внаслідок яких йому було встановлено інвалідність, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідкою МСЕК серії КІО-1 №287233 від 30 червня 2009 року йому було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки Київської обласної МСЕК серії АВ №0526452 від 05 квітня 2016 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності.

За таких обставин вважає, що має право на отримання грошової одноразової допомоги в 200 кратному розмірі прожиткового мінімуму відповідно до вимог п. 6 постанови КМУ №975 від 15 грудня 2013 року.

15 квітня 2016 року він подав заяву до Васильківського об'єднаного міського військового комісаріату про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з отриманням інвалідності.

04 травня 2017 року з листа за вих. №2/5/586 він дізнався про відмову відповідача в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з рішенням Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, оформлену витягом з протоколу №53 від 11 липня 2016 року.

Підставою відмови було встановлення йому групи інвалідності до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності новою редакцією ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, просить задовольнити позов.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.

Посилався на те, що що п. 2 постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується і установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці МСЕК.

Виходячи з того, що позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності під час первинного огляду з 30 червня 2009 року, то на дані відносини розповсюджується Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою КМУ від 28 травня 2008 року №499.

Крім того, між первинним та повторним медичним оглядом, за результатами якого було підвищено групу інвалідності, пройшло 6 років та 10 місяців, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Виходячит з цього, просить у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 05 листопада 1986 року по 14 вересня 1987 року проходив військову службу в ДР Афганістан, де велися бойові дії.

Наказом заступника Міністра оборони України від 24 листопада 1998 року №0440 за п. 65 пп. «В» виключений зі списків особового складу з 31 грудня 1998 року за станом здоров'я.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-І №267233 від 30 червня 2009 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 23 червня 2009 року в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідкою до акта МСЕК від 05 квітня 2016 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності з 05 квітня 2016 року в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

/ а.с. 10 - 13 /

15 квітня 2016 року позивач звернувся до військового комісара Васильківського об'єднаного міського військового комісаріату з заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності.

Рішенням Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби МО України, оформленим протоколом №53 від 08 липня 2016 року, позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Згідно з Витягом з протоколу засідання комісії у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що його було звільнено з військової служби до набуття чинності Законом України від 04 квітня 2006 року №33597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату грошової допомоги, та інвалідність яким встановлено до 01 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975.

/ а.с. 5 - 6 /

Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною 2 ст.16-2 вказаного Закону встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 16-3 Закону якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Порядком про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 2 постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331.

Тобто, позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 30 червня 2009 року третьої групи інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби.

Відповідно до п.8 Порядку якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Тобто, з точки зору п.8 даного Порядку єдиною підставою для виплати цієї різниці є встановлення наступної групи інвалідності в межах двохрічного строку з моменту встановлення первинної групи інвалідності.

З матеріалів справи вбачається, що після встановлення позивачу 30 червня 2009 року ІІІ групи інвалідності останній не звертався з заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги.

В подальшому 05 квітня 2016 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, тобто через сім років після первинного встановлення групи інвалідності.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, ст.ст. 122, 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення незаконним та зобов»язання вчинити дії відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 вересня 2018 року.

Суддя: Л.А.Шереметьєва