Постанова № 76860252, 01.10.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/6948/18

н/п 3/640/3005/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2018 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Муратова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова адміністративний матеріал, що надійшов з Головного управління Держпраці у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, яка є директором ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика «Рілакс», мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 КУпАП, -

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № ХК 0166/616/АВ/П/ПТ від 30.03.2018, 16.05.2018 при проведенні інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Харківській області ТОВ «Бавовняно-прядильна фабрика «Рілакс», код ЄДРПОУ 22697608, за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, буд. 37, офіс 1, встановлено, Що в період з січня 2018 року по лютий 2018 року: в порушення п. 2.5 глави 2 Інструкції № 58, із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, працівники не ознайомлені під розписку в особовій картці. Так, в особовій картці ОСОБА_2 відсутні особисті підписи; в порушення пункт 2.7 глави 2 Інструкції № 58, відповідно до акту від 07.03.2018 за підписами директора ОСОБА_1, економіста-фінансиста ОСОБА_3, трудова книжка ОСОБА_2 була видана йому раніше на руки. Однак, у разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу; в порушення пункт 5.1 глави 1 Інструкції № 58, відповідно до акту від 07,03.2018 за підписами директора ОСОБА_1, економіста-фінансиста ОСОБА_3 ОСОБА_2 відмовився надати до адміністрації підприємства трудову книжку для внесення запису про звільнення, тому адміністрацією була заведена нова трудова книжка на ім’я ОСОБА_2 з відповідними записами та відправлена поштою на адресу ОСОБА_2 15.03.2018. Однак, власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» у разі втрати працівником трудової книжки; в порушення ч. 5 ст. 80 КЗпП, ОСОБА_2 не надані щорічні оплачувальні відпустки за період 2014-2015 роки не використано 6 календарних днів, за період 2015-2016 роки не використано 30 календарних днів, за період 2016-2017 роки не використано 30 календарних днів, за період 2017-2018 роки не використано 25 календарних днів. Таким чином має місце ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд; в порушення ч. 5 ст. 79 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган письмово не повідомив працівника ОСОБА_2 про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні. Так, згідно з наказом від 07.12.2017 №07/12-01к ОСОБА_2, охороннику, надано основну щорічну відпустку на 24 календарних дні з 11.12.2017 по 05.01.2018 за період роботи з 10.04.2014 по 10.04.2015; в порушення ч. 4 ст. 79 КЗпПУ, черговість надання відпусток визначена графіком, не затвердженим власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доведеним до відома всіх працівників; в порушення п. 1 ч. 1 ст. 38 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, розривається працівником за відсутності письмового попередження власника або уповноваженого ним органу за два тижні. Так, згідно з наказом від 20.02.2018 №20/02-01к ОСОБА_2 звільнено з 20.02.2018 на підставі особистої заяви від 20.02.2018; в порушення ч. 2 ст. 30 Закону України № 108, роботодавцем не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці Адміністрацією надані штатні розписи, введені в дію на 2017-2018 роки, в яких не зазначено посадового окладу працівників відповідно до їх займаної посади. В розрахунково-платіжних відомостях за січень 2018 - лютий 2018 не відображуються конкретні види нарахувань. Так, в розрахунково-платіжній відомості за січень 2018 оклад з індексацією зазначений в одній колонці, в розрахунково-платіжній відомості за лютий 2018 відсутня колонка індексації, нарахування відпускних; в порушення ч. 2 ст. 30 Закону України № 108, роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, а саме: в табелях обліку використання робочого часу за січень-лютий 2018 не зазначено відпрацьованих днів ОСОБА_2, відсутні позначки знаходження працівника ОСОБА_2 на лікарняному тощо; в порушення ч. 1 ст. 115 КЗпП, ч. 1 ст. 24 Закону України № 108, п. 3.1 колективного договору, виплата заробітної плати працівнику ОСОБА_2 здійснювалась один раз на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, в порушення п.3.1 колективного договору з встановленням строків виплати заробітної плати два рази на місяць 5 та 20 числа кожного місяця. Так, згідно наданих адміністрацією розрахунково-платіжних відомостей та відомостей на виплату грошей за період березень 2017- лютий 2018 роки встановлено: за березень 2017 заробітна плата виплачена 28.04.2017 в розмірі 2577,61 грн., за квітень 2017 - 31.05.2017 в розмірі 1504,80 грн., за травень 2017 - 26.06.2017 в розмірі 1504,80 грн., за червень 28.07.2017 в розмірі 1504,80 грн., за липень 2017 - 18.08.2017 в розмірі 1504,80 грн., за серпень 2017 - 29.09.2017 в розмірі 2577,61 грн., за вересень 2017 - 31.10.2017 в розмірі 1477,77 грн., за жовтень 2017 - 29.11.2017 в розмірі 2915.17 грн., за листопад 2017 - 29.12.2017 в розмірі 2671,15 грн., за грудень 2017 - 25.01.2018 в розмірі 2834,42 грн. За січень 2018 заробітна плата працівнику ОСОБА_2 нарахована 25.01.2018 в розмірі 1201,95грн., але не отримана під особистий підпис. За лютий 2018 заробітна плата нарахована 26.02.2018 в розмірі 1726,73грн. за 11 відпрацьованих днів. Крім того, за період находження ОСОБА_2 на лікарняному з 15.01.2018 по 02.02.2018, що підтверджується довідкою нарахування лікарняного листа від 15.01.2018-02.02.2018 за підписом директора ОСОБА_1, виплата за листом непрацездатності проведена 20.02.2018 в сумі 1550,94 грн. згідно з видатковим касовим ордером від 20.02.2018 №20-02, вказані кошти ОСОБА_2В не отримав під особистий підпис; в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП, всі суми, належні ОСОБА_2 при звільненні 20.02.2018 не здійснені в день звільнення. Згідно з розрахунково-платіжною відомістю за лютий 2018 компенсацію за 91 день невикористаної основної щорічної відпустки не нараховано; в порушення ч. 1 ст. 47 КЗпПУ, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. ОСОБА_2В звільнений 20.02.2018, трудову книжку в день звільнення не отримав, про що свідчать відсутність підписів в особовій картці та в книжці руху трудових книжок; в порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; в порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за лютий 2018 ОСОБА_2 не нараховано грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної основної відпустки (91 день) на день звільнення (за період 2014 - 2015 роки не використано 6 календарних днів, за період 2015-2016 роки не використано 30 календарних днів, за період 2016-2017 роки не використано 30 календарних днів, за період 2017-2018 роки не використано 25 календарних днів).

В судове засідання особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вчетверте не з’явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №ХК 0166/616/АВ/П/ПТ від 30.03.2018 підписала, у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» зазначила, що з пунктами 11, 12, 13, 14, 15 розділу 3 акту ХК 0166/616/АВ від 30.03.2018 не погоджується, оскільки цих порушень не допускала згідно її пояснень, також надала заперечення. Адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 надійшов до суду 19.07.2018.

30.07.2018 та 10.08.2018 до канцелярії суду надійшли заперечення від ОСОБА_1 на протокол про адміністративне правопорушення № ХК 0166/616/АВ/П/ПТ від 30.03.2018, в яких вона зазначила, зокрема, що вона, як директор ТОВ БПФ “Рілакс”, не скоювала жодних правопорушень, передбачених ст. 41 КУпАП, які могли б тягнути адміністративне стягнення. Тим не менше, посадова особа ГУ Держпраці оформила без неї протокол, та без повідомлення її про зазначене, а у якості додатку до протоколу, надала акт проведення якоїсь перевірки ТОВ БПФ «Рілакс» з питань дотримання законодавства про працю. Приводом до проведення перевірки стала скарга колишнього працівника ТОВ БХПФ «Рілакс» ОСОБА_2 19.02.2018 ОСОБА_2 вийшов на роботу з ознаками сильного алкогольного або наркотичного сп'яніння і у зв’язку з цим був відправлений додому. Наступного дня зранку 20.02.2018 ОСОБА_2 написав власноруч заяву на звільнення за власним бажанням і одразу, не чекаючи її розгляду, зник на більш ніж на тиждень. В результаті ОСОБА_2: не надав свою трудову книжку для запису про звільнення; відмовився ознайомитися та підписати наказ про звільнення №20/02-01К від 20.02.2018 і отримати на руки копію цього наказу; не розписався у відомості про отримання грошових коштів за січень 2018 року, хоча по факту отримав їх від неї раніше шляхом позики, приїхавши до неї додому в вихідний день, так як дуже в них потребував; відмовився ознайомитися з нарахуванням належних йому при звільненні сум; відмовився отримати компенсацію за 91 день не використаних ним тарифних щорічних відпусток; відмовився розписатися і отримати зарплату за лютий; відмовився отримати виплати за лікарняним листком за 19 днів, які підприємство прийняло рішення компенсувати йому на 100% за рахунок підприємства, не привертаючи кошти Фонду соціального страхування, так як грошові кошти в такому разі поступили б на заарештований Печерським районним судом м. Києва соціальний рахунок підприємства і отримати їх не було б зовсім неможливо. Підприємство планувало провести повний розрахунок з ОСОБА_2, незважаючи на те, що підприємство вже тривалий час простоює, всі банківські рахунки, включаючи спеціальний рахунок для соціальних виплат, заарештовані в лютому 2017 року рішенням Печерського районного суду м. Києва за позовом Генеральної прокуратури України. Висновок протоколу та акту Держпраці про те, що начебто працівнику не було нараховано грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки є хибним, оскільки він зроблений тільки на підставі неповно досліджених документів. Нею окремо надавався відповідний наказ про нарахування зазначеної компенсації у повному обсязі, однак цей належний доказ не був взятий до уваги і не був врахований при складанні протоколу. При складанні протоколу та акту не було додержано законності, оскільки відомості, приведені у протоколі та акті, не відповідають дійсним фактичних обставинам і прямо протирічать закону. При складанні протоколу ГУ Держпраці зобов’язана була, зокрема, роз’яснити їй її права, зокрема права на правову допомогу, роз’яснити порядок оскарження. Натомість ГУ Держпраці недостовірно заповнили пункти протоколу, з яких слідує, що, начебто, вона не надала ніяких пояснень, не має підпису, не має свідків, не має понятих. Що не відповідає дійсним обставинам справи. Протокол, на її думку, складався ще до того, як було проведено перевірку. ГУ Держпраці порушено вимоги ст. 279 КУпАП, яка встановлює порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Строки безповоротно сплинули, ГУ Держпраці порушила ці строки без жодної поважної причини, що доводиться постановою Київського районного суду від 06.06.2018. Яким чином були внесені виправлення у той самий протокол, без виправлень у її примірнику, їй не зрозуміло. Після зазначеної постанови вона нічого не підписувала, тому, якщо виправлення були внесені заднім числом, вважає це додатковою підставою для закриття провадження у зв'язку з порушенням порядку складання протоколу, оскільки новий протокол або старий протокол зі змінами нею не підписувався. На підставі викладеного, просить провадження по адміністративному матеріалу за протоколом щодо неї припинити в зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення або з іншої підстави; на час розгляду скарги зупинити дію оскаржуваного протоколу; належно (повісткою) повідомити її про час та місце розгляду протоколу, без її участі або її представника справу не розглядати (а.с. 90-94, 106-110).

Як зазначено вище, справа чотири рази відкладалася у зв’язку з неявкою в судове засідання особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, судом вживалися заходи для повідомлення правопорушника, про дату, час та місце розгляду справи, повідомлялася належним чином.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи викладене, суд, у відповідності зі ст. 268 КУпАП, розглядає справу за відсутності ОСОБА_1

Суд, перевіривши надані матеріали справи, у порядку, передбаченому ст. 278 КпАП України, прийшов до висновку про необхідність повернення матеріалів справи на доопрацювання виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення та зауваження щодо змісту протоколу. При складання протоколу особі роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення № ХК 0166/616/АВ/П/ПТ від 30.03.2018, складеного відносно ОСОБА_1, у вказаному протоколі відсутня частина відповідної статті КУпАП, якою передбачена відповідальність за дане правопорушення.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2018 адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 направлено до управління з питань праці Головного управління Держпраці у Харківській області на доопрацювання для усунення виявлених недоліків, з причин, зазначених вище.

Однак, після повернення адміністративного матеріалу з дооформлення, вказані у постанові Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2018 недоліки не усунуті, а залучено до адміністративного матеріалу лише першу сторінку протоколу про адміністративне правопорушення № ХК 0166/616/АВ/П/ПТ, яка не містить жодного підпису.

В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договорами», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов’язкова до застосування як джерело права.

Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 „Романаускас проти Литви” судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, було справедливим.

У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia»,рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України. Тобто, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, суд має повно, всебічно і об’єктивно з’ясувати обставини кожної справи, вирішуючи її в точній відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на вказані недоліки в матеріалах справи, суд позбавлений можливості повно, об'єктивно та всебічно з'ясувати обставини справи, вирішити її у точній відповідності з законом за відсутності необхідних вихідних даних.

Наведені обставини унеможливлюють об'єктивний розгляд справи по суті, оскільки неправильне, неповне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення унеможливлює визнання судом здобутих по справі доказів належними та допустимими, в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. (з наступними змінами та доповненнями), визнано правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Разом з тим, в разі необхідності внесення будь-яких доповнень чи змін до протоколу, складається рапорт на ім'я начальника відділу поліції, який в подальшому приєднується до адміністративного матеріалу.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги ст. 256 КпАП України не виконані, протокол складено з порушенням зазначеної статті, у зв’язку із чим суд позбавлений можливості постановити обґрунтоване та законне рішення, а тому зазначені матеріали слід повернути до Головного управління Держпраці у Харківській області для усунення виявлених недоліків.

При цьому, враховуючи письмово викладені заперечення ОСОБА_1 щодо відсутності в її діяїх складу адміністративного правопорушення, суд позбавлений можливості вирішити це питання, оскільки протокол про адміністративне правопорушення до теперішнього часу не містить частини статті 41 КупАП, за якою його складено, що також унеможливлює закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачені в ст. 38 КУпАП, які сплинули ще 30.06.2018, тобто на час надходження цього матеріалу до Київського районного суду м. Харкова 19.07.2018.

Керуючись ст.ст. 256, 283, 284 КпАП України, суддя, -,

УХВАЛИВ:

Повернути матеріал у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн НОМЕР_1, до Головного управління Держпраці у Харківській області для дооформлення.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Муратова