Ухвала суду № 76856236, 26.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1220/18 Справа № 206/4559/18 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Джерелейко О.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Іванової А.П., Мазниці А.А.,

за участю секретаря судового засідання Білої А.А.,

прокурора Баклан В.В.,

захисника ОСОБА_2,

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42018040010000060 за апеляційними скаргами прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4, який приймав участь у суді першої інстанції, та захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 грудня місяця 31 дня, який народився у м. Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, в зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 294 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 500 000 грн., також визначити необхідність виконання ОСОБА_3, у випадку внесення застави, наступних обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема: не відлучатися з м. Нікополь Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; носити електронний засіб контролю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчим суддею не взято до уваги кількість вилучених грошових коштів під час обшуку за місцем фактичного проживання підозрюваного.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 щомісячно отримував від незаконної діяльності, пов’язаної із виготовленням, зберіганням та збутом особливо небезпечних наркотичних та психотропних речовин, грошові кошти у сумі близько 30 000 грн., а загалом організованою групою отримувався прибуток від цієї незаконної діяльності у сумі 1 500 000 грн. щомісячно.

Також вказує на те, що ОСОБА_3 займається незаконною діяльністю пов’язаною із виготовленням, зберіганням та збутом особливо небезпечних наркотичних та психотропних речовин, у складі організованої групи з початку 2016 року, у зв’язку з чим має щомісячний прибуток у вказаному розмірі.

Вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3не врахував викладені вище обставини, у зв’язку з чим судом було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 просить ухвалу слідчого судді змінити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що прокурором та слідчим не наведено жодного доказу в підтвердження наявності ризиків та неможливості застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу, обгрунтованості підозри.

Вказує на те, що жодних доказів того, що ОСОБА_3 був причетний до збуту наркотичних або психотропних засобів не було надано, як і не було зафіксовано жодного епізоду збуту наркотичних речовин за його участю.

В квартирі, де було проведено обшук, ОСОБА_3 знаходився не один, були інші люди, а тому не зрозуміло, чому слідчий зробив висновок, що вилучені речі належать саме йому.

Крім того, прокурором було долучено до клопотання копію договору оренди квартири, в якій знайдені наркотичні засоби та граната, однак цей договір було укладено не з підозрюваним, а взагалі з іншою особою, тому логічно припустити, що це речі цієї особи.

Зазначає, що підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_3, була тяжкість інкримінованого йому діяння, однак ця обставина не може слугувати єдиним обгрунтуванням застосування тримання під вартою.

Також вказує на те, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв’язки, постійне місце проживання, родину, є особою, яка раніше не притягалася до кримінальної відповідальності.

Крім того, в суді апеляційної інстанції, захисником ОСОБА_2 подано клопотання про долучення документів, що характеризують особу підозрюваного та підтверджують його майновий стан, відповідно до якого ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (Героїчна), буд. 35а, має міцні соціальні зв’язки із своєю сім’єю, позитивно характеризується за місцем проживання, його мати, батько та брат мають інвалідність.

Захисник також зазначила, що із числа членів сім’ї підозрюваного, офіційно працевлаштовані лише його батько та брат, а тому загальний офіційний дохід сім’ї ОСОБА_3 складає 125 181,83 грн..

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 рокубуло задоволено клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 листопада 2018 року включно, а також визначено заставу у розмірі 176 200 грн..

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, а також те, що у ОСОБА_3 не має офіційного джерела прибутку, а тому застосування більш м’яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_3 не зможе запобігти ризикам передбаченим п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст.177 КПК України, зазначеним у клопотанні прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, підозрюваного та його захисника, які підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги захисника, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, відповідно до наданих матеріалів під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.307 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов’язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред’явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі«Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об’єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема, протоколом обшуку, висновками експертів, протоколами допиту свідків та іншими матеріалами в їх сукупності.

Таким чином, доводи захисника щодо недоведеності обґрунтованості підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_3 злочинів, не можуть бути прийняті до уваги у зв’язку з вищенаведеним. Також, приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики- перебуваючи на свободі підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - об’єктивно існують і для їх запобігання, необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, та те, що у ОСОБА_3 не має офіційного джерела прибутку, у зв'язку з чим обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м’яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, тому колегія суддів вважає, що долучені захисником документи, які характеризують особу підозрюваного та підтверджують його майновий стан не є підставою для зміни запобіжного заходу та зменшення розміру застави.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно із матеріалами провадження, ОСОБА_7 в порядку ст.208 КПК України був затриманий 04.09.2018 року о 16.45 годин, тобто строк тримання під вартою підозрюваного закінчується 02.11.2018 року, однак слідчий суддя, в порушення вимог кримінального процесуального закону, перевищив цей строк, зазначивши строк тримання під вартою останнього до 03.11.2018 року включно, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи захисника щодо фактичного затримання підозрюваного в інший час, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 дійсно був присутній під час обшуку, однак відповідно до ст.236 КПК України слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення, в протоколі затримання будь-які зауваження щодо іншого часу фактичного затримання ОСОБА_3 відсутні, крім того, час, що тривав після закінчення обшуку не впливає на початок визначення строку тримання під вартою, який обраховується із 04.09.2018 року.

Посилання захисника на те, що прокурором порушено строк вручення письмового повідомлення про підозру має місце, однак не є таким порушенням, що впливає на висновки суду про обрання запобіжного заходу.

Також колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи прокурора щодо невідповідності визначеного розміру застави вимогам ст. 182 КПК України.

В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Як встановлено наданими суду апеляційної інстанції матеріалами, визначений судом першої інстанції розмір застави у сумі 176 200 гривень, тобто 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в даному конкретному випадку не здатний забезпечити виконання ОСОБА_3, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину покладених на нього обов’язків, з урахуванням чого колегія суддів вважає за необхідне збільшити розмір застави, визначивши його згідно приписів ч.5 ст. 182 КПК України в сумі 498911 гривень, що становить 271 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у збуті наркотичних засобів, не працює, а тому є ризик, крім інших, продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, а тому згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України колегія суддів враховує майновий та сімейний стан підозрюваного у сукупності з іншими обставинами.

За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 про тримання під вартою та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в межах строку досудового розслідування, а саме до 02 листопада 2018 року включно, та визначити заставу у розмірі 271 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 498911 гривень.

Керуючись ст. ст. 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4, який приймав участь у суді першої інстанції, на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 року -залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2018 рокущодо ОСОБА_3 – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02 листопада 2018 року включно.

Визначити ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 271 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 498911 гривень.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.

У разі звільнення ОСОБА_3 з-під варти під заставу, покласти на нього обов’язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій; - не відлучатися із м. Нікополь Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити два місяці з дня звільнення з під варти під заставу.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_3 що в разі невиконання покладених на нього зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі невиконання цих обов’язків ОСОБА_3 до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

___ ____ ____

О.Є. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Мазниця