Постанова № 76856030, 26.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1974/18 Справа № 205/8811/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. Дніпро

26 вересня 2018 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року у справі

по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договору частково недійсним та стягнення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2016 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договору частково недійсним та стягнення безпідставно набутого майна.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року у справі позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 18 512,04 грн. (вісімнадцять тисяч п’ятсот дванадцять гривень 04 коп.) як безпідставно набуте майно.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» просить рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договору частково недійсним та стягнення безпідставно набутого майна та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року у справі № 205/8811/16-ц в частині відмови у задоволенні їй позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договору частково недійсним та стягнення безпідставно набутого майна.

У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Авто Просто» у повному обсязі.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2009р. між сторонами по справі було укладено Угоду №305614, предметом якої є надання позивачу послуг системи "АвтоТак", спрямованих на придбання автомобіля (а.с.6).

Статтею 1 Угоди визначено, що угода укладається шляхом підписання сторонами угоди додатку №1 та додатку №2, які є невід’ємними частинами угоди.

Згідно з додатком № 1 ОСОБА_2 має намір придбати автомобіль вартістю 92 130,00 грн. та зобов'язується щомісячно сплачувати внески у розмірі 0,8333% вартості автомобіля, внески в оплату послуг, страхового платежу (а.с. 8).

Додатком №2, передбачено, що система "АвтоТак" - це система, яка полягає у створенні груп покупців (учасників), метою яких є придбання автомобілів. Відповідно до п.4.1 вказаного додатку учасник, який належним чином виконує свої зобов'язання за даною угодою, отримує автомобіль через механізми надання права на отримання автомобіля, передбачені в угоді (а.с. 10-12).

Щодо вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним Додатку № 1 до Угоди № 305614 від 03.10.2009p. в частині внесених ТОВ «Авто Просто» в односторонньому порядку змін до Додатку № 1 стосовно «Марки Автомобіля» - «Кіа» та «Моделі» - «Rio BASE» позивач посилається на те, що при укладенні спірного договору поля «Марка Автомобіля» та «Модель» сторонами не заповнювалась, на підтвердження чого надала свій екземпляр Додатку 1 вказаного договору з незаповненими полями (а.с. 8).

ОСОБА_2 стверджує, що мала намір придбати інший автомобіль, а саме «CHEVROLET AVEO», за який і сплачувались внески протягом 2009-2012 років, проте відповідач самовільно змінив марку та модель автомобіля, визначного договором, з «CHEVROLET AVEO» на «KIA RIO», заповнивши відповідним чином поля «Марка Автомобіля» та «Модель» на екземплярі Додатку 1 спірного договору, належного відповідачу.

ТОВ «Авто Просто» надало належний йому екземпляр Додатку № 1 до Угоди № 305614 від 03.10.2009p., у якому у полі «Марка Автомобіля» зазначено «KIA» та у полі «Модель» - «RIO» (а.с. 75).

Відповідно до п. 7.1 статті 7 «Вибір моделі» Додатку № 2 до Угоди № 305614 від 03.10.2009p. учасник, якому вже надано Право на отримання Атомобіля, має право звернутися з проханням надати будь-яку марку та/або модель, що відрізняється від марки та/або моделі Автомобіля, зазначеної в Додатку № 1, із модельного ряду, запропонованого постачальником для системи АвтоТак. У цьому випадку ОСОБА_3 залишає за собою право прийняти або відхилити такий запит в залежності від можливостей Постачальника (а.с. 11).

ТОВ «Авто Просто» надало ОСОБА_1 вибору Автомобіля від 15.02.2012р., підписаний ОСОБА_2, з якого вбачається, що оскільки на Асигнаційному акті від 28.11.2011р. позивачу було надано право на придбання автомобіля марки KIA RIO базової моделі, відповідно до статті «Вибір моделі» Додатку № 2 до Угоди, позивач звернулась з проханням надати автомобіль марки «CHEVROLET AVEO» (а.с. 81).

Відмовляючи в задовленні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання частково недійсним Додатку № 1 до Угоди № 305614 від 03.10.2009 p. та зобов'язання ТОВ «Авто Просто» здійснити перерахунок розміру сплачених позивачем 87 повних внесків, суд першої інстнції дійшов до правильного та обгрунтовного висновку,що ОСОБА_2 не надала достатніх доказів на підтвердження самовільної зміни ТОВ «Авто Просто»марки та моделі автомобіля визначеного у Додатку 1 до Угоди № 305614 від 03.10.2009 pоку з «CHEVROLET AVEO» на KIA RIO».

Відповідно до ст. 6 Угоди №305614 від 03.10.2009р. учасник системи уповноважує та доручає ОСОБА_3 укласти від його імені договір страхування життя та договір страхування автомобіля.

Згідно з п. 10.1 Додатку №2 до Угоди №305614 від 03.10.2009 р. з моменту отримання автомобіля учасник зобов’язується сплачувати разом із щомісячним повним внеском внесок з страхування автомобіля, який перераховується відповідній страховій компанії згідно з договором страхування, укладеним ОСОБА_3 від імені учасника на підставі повноважень, наданих Угодою. Розмір внеску зі страхування автомобіля вказано у страховому полісі (сертифікаті), що надсилається кожному учаснику системи страховою компанією.

Відповідно до п. 11.1 Додатку №2 до Угоди №305614 від 03.10.2009р. з метою забезпечення безперервного функціонування системи «Авто Так», ОСОБА_3 укладає від умені учасника договір срахування, предметом якого є майнові інтереси, пов’язані з життям учасника.

З наданих ОСОБА_2 квитанцій про перерахунок коштів на користь ТОВ «Авто Просто», а також зі складеного відповідачем розрахунку платежів ОСОБА_2 за угодою №305614 вбачається, що ОСОБА_2 перерахувала відповідачу 12249,48 грн. для оплати страхових внесків за договором страхування автомобіля та 6262,56 грн. для оплати страхових внесків за договором страхування життя (а.с. 131-132).

На підтвердження фактів укладення договорів страхування життя ОСОБА_2 та належного їй автомобіля відповідачем надано Договір страхування життя № 1-НВ від 01.07.2009р. (а.с. 68-71) та Договір страхування транспортних засобів № 1-АК від 01.07.2009р. (а.с. 63-67).

Водночас згідно з 2.2, 2.3, 10.2-10.4, 12.1 Договору страхування життя № 1-НВ від 01.07.2009р. при укладенні та виконанні цього Договору від імені страхувальників діє ОСОБА_3 на підставі доручення, викладеного в Угоді між ОСОБА_3 та учасником. Поіменний перелік осіб із зазначенням їх прізвищ, імен, по-батькові, дат народження, адрес, номерів груп та номерів у групах зазначається у Додаткових угодах до цього Договору. Час від часу по мірі закінчення формування нових груп учасників ОСОБА_3 від імені учасників може укладати договори страхування із страховиком, автентичні або максимально наближені за змістом до цього Договору. Такі договори можуть бути укладені шляхом підписання ОСОБА_3 із страховиком Додаткової угоди до цього Договору, що може складатись за формою згідно із Додатком № 1 до цього Договору. У такому випадку права та обов’язки за договором страхування для нових страхувальників та права і обов’язки страховика по відношенню до нових страхувальників виникають з 00-00 годин дня, наступного за днем підписання відповідної додаткової угоди до Договору. Протягом двох днів від дати підписання додаткових угод в порядку, передбаченому п.п. 10.2-10.4 Договору, страховик зобов’язаний видати страхові поліси на відповідні групи страхувальників, складені за формою, згідно з додатком № 2 до цього Договору.

На підтвердження факту укладення договору страхування життя саме позивача відповідачем надано також страховий сертифікат на групу №0001011 від 01.10.2009р. (а.с. 72).

ОСОБА_3 Угода №305614 між сторонами по справі була укладена лише 03.10.2009р., тобто через два дні після складення вказаного сертифікату, а відтак така угода не могла бути підставою для укладення відповідачем від імені позивача додаткової угоди до договору страхування та видачі сертифікату від 01.10.2009р.

Оскільки не надано додаткової угоди до Договору страхування життя № 1-НВ від 01.07.2009р. між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та страховиком із зазначенням у ній даних позивача, суд доходить винсовку, що відповідач не довів факт укладення договору страхування життя позивача, а відтак і не довів існування правових підстав для отримання від позивача 6262,56 грн. в якості оплати страхових внесків за договором страхування життя.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 7.1 Договору страхування транспортних засобів № 1-АК від 01.07.2009р. при укладенні та виконанні цього Договору від імені страхувальників діє ОСОБА_3 на підставі доручення, викладеного в Угоді між ОСОБА_3 та кожним Страхувальником. Час від часу по мірі передачі ТЗ учасникам ОСОБА_3 надає Страховику повну інформацію щодо особистих даних нових страхувальників та їх ТЗ. Ця інформація викладається в Додатковій Угоді (за формою Додатка № 1). Додаткова Угода повинна містити дані про прізвище ім’я, по-батькові, дату народження та адресу страхувальника, а таож марку та модель ТЗ, рік випуску, номер кузова ТЗ, що належать Страхувальнику внаслідок виконання Угоди між Страхувальником та ОСОБА_3. Права і обов’язки Страховика за цим договором по відношенню до Страхувальників починаються з 00-00 годин дня, наступного за днем отримання Страховиком від ОСОБА_3 відповідних додаткових угод. Страховик зобов’язаний протягом 2 днів після отримання інформації про реєстраційний номер ТЗ передати страхувальнику страховий сертифікат (за формою Додатку №2).

Всупереч викладеним положенням Договору страхування транспортних засобів № 1-АК від 01.07.2009р. відповідачем не надано суду Додаткової Угоди (за формою Додатка № 1) із зазначенням даних позивача та належного їй ТЗ, а також страхового сертифікату (за формою Додатку №2) , а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідач не довів факт укладення договору страхування належного позивачу автомобіля, а відтак і не довів існування правових підстав для отримання від ОСОБА_2 12249,48 грн. в якості оплати страхових внесків за договором страхування автомобіля.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягненння з ТОВ «АВТО ПРОСТО» 18 512,04 грн., як безпідставно набутого майно, суд першої інстанції дійшов до правильного та обгрунтованого висновку, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» не доведено існування правових підстав для отримання від ОСОБА_2 6262,56 грн. в якості оплати страхових внесків за договором страхування життя та 12249,48 грн. в якості оплати страхових внесків за договором страхування автомобіля.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ТОВ «АВТО ПРОСТО» про те, що оскільки автомобіль є предметом застави, то він має бути застрахований відповідно до ст.581 ЦК України, а тому укладення Угоди з зазначенням в ст. 10 обов'язку страхування автомобіля є цілком правовим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, колегія судді ставиться критично, оскільки як вбачається з матеріалів справи вказані договори страхування укладені 01.07.2009 року, тобто за три місяці та 2 дні до підписання ОСОБА_2 оспорюваної угоди № 305614 від 03.10.2009 року. Окрім того, на момент підписання між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ЗАТ «КРЕДО — КЛАСИК» договорів страхування № 1-НВ від 01.07.2009 року (життя) та № - ВК від 01.07.2009 року (транспортних засобів), між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» не існувало жодних угод чи інших правовідносин, в силу яких у ОСОБА_2 було можливість уповноважувати ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладати будь-які угоди від її імені.

Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про недоведеність нею одностороннього внесення ТОВ «АВТО ПРОСТО» змін до Угоди, а саме, що в акті вибору автомобіля, вона обрала замість «CHEVROLET AVEO» - «KIA RIO», колегія судді погодитись не може, оскільки відсутність зазначеної марки та моделі автомобіля в примірнику Додатку №1 до Угоди позивача , не є підставою для визнання недійсної Угоди, тому що цей недолік Додатку №1 міг бути підставою для відмови у її підписанні позивачем, або міг бути усунутий шляхом підписання додаткової угоди за ініціативи позивача.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2017 року у справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_4