Ухвала суду № 76854388, 25.09.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7261/18

(2-з/199/70/18)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018 року суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Руденко В.В., розглянувши матеріали заяви Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по цивільній справі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки, а саме:

- накласти арешт на нерухоме майно, а саме: будівлю авто мийного комплексу, що розташована по просп. Мануйлівському, 78Н, в м. Дніпрі, загальною площею 192,7 кв.м., реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1416528812101;

- заборонити будь-яким особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та держаним реєстратором прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: будівлю автомийного комплексу, що розташоване на просп.. Мануйлівському, 78Н в м. Дніпрі, загальною площею 192,7 кв.м.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову..

Відповідно до ч.2 даної статті забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1, 2, ч.1, ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Ч.3. ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У відповідності до п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній ст. 151 ЦПК України (в попередній редакції Кодексу), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Водночас, враховуючи положення п. 5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, суд вважає, що вимога позивача про накладення арешту на майно відповідача є не вмотивованою, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном, що є обмеженням права власності, та може утруднити чи зробити неможливим користування цим майном.

Враховуючи вищевикладене, в цілях забезпечення позову по справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даної заяви частково, а саме: накладення заборони на відчуження нерухомого майна – будівлю автомийного комплексу, що розташоване на просп.. Мануйлівському, 78Н в м. Дніпрі, загальною площею 192,7 кв.м.

Керуючись ст. 151-152 ЦПК України,суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, скасування державної реєстрації права власності та повернення земельної ділянки, - задовольнити частково.

Заборонити будь-яким особам, у тому числі суб’єктам державної реєстрації прав та держаним реєстратором прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: будівлю автомийного комплексу, що розташоване на просп.. Мануйлівському, 78Н в м. Дніпрі, загальною площею 192,7 кв.м.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання в 15-денний термін з дня її проголошення через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги.

Суддя: