Рішення № 76851220, 24.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.09.2018

Справа № 334/6099/16-ц

Провадження № 2/334/323/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді – Ісакова Д.О.

при секретарі – Петракей Р.С.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Ванікі про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про стягнення боргу за розписками, 3% річних за прострочення грошових зобов’язань та інфляційних витрат, посилаючись на те, що вона надала відповідачу ОСОБА_4 у борг грошові кошти в загальній сумі 97952,00 грн. На підтвердження факту отримання відповідачем коштів позивачем було надано оригінали 5 розписок, підписані ОСОБА_4 власноручно, зі встановленням строку повернення позики. За розпискою від 17.12.2015 року позивач надав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 12952,00 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 15 січня 2016 року. За розпискою від 20.01.2016 року позивач надав відповідачу 17000 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 01 серпня 2016 року. За розпискою від 11.02.2016 року позивач надав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 17000 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 01 серпня 2016 року. За розпискою від 21.03.2016 року позивач надав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 17000 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 01 серпня 2016 року. За розпискою від 03.06.2016 року позивач надав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 34000 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 01 серпня 2016 року.

На даний час відповідачем кошти не повернуті, на неодноразові звернення щодо погашення заборгованості, відповідач не реагує. Просила суд стягнути з відповідача на її користь 97952,00 грн. заборгованість за позикою, 3% річних в сумі 4814,41 грн. та інфляційна складова заборгованості в сумі 24252,32 грн., проценти за користування коштами в порядку ст..1048 ЦК України в розмірі 13897,54 грн., а всього: 140916,27 грн. та судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю та просив його задовольнити, надавши оригінали розписок.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити. Також через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки фактично між сторонами не укладався договір позики, розписки про отримання коштів в борг були оформлені з метою приховати інші відносини, що склалися між відповідачем та близьким родичем позивача ОСОБА_5. 09 листопада 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Ванікі було укладено Договір про оформлення взаємних обов’язків сторін при реалізації бізнес – проекту, згідно з умовами якого ОСОБА_5 повинен виплачувати ОСОБА_4 додаткову винагороду в розмірі 17000. Зазначена додаткова винагорода підлягала поверненню у разі, якщо проект не досягне позитивних результатів. У зв’язку з тим, що чинне законодавство не передбачає укладення інвестиційного або аналогічного за змістом договору, сторони прийшли до згоди оформити відносити по виплаті додаткової винагороди, яка має бути повернена при деяких обставинах, шляхом надання ОСОБА_4 розписки про отримання коштів в позику. Можливо заздалегідь передбачаючи конфліктний варіант розвитку подій, ОСОБА_5 запропонував оформити розписки про отримання грошових коштів на свого близького родича ОСОБА_3О.(тещу)

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, ОСОБА_3 надала у борг відповідачу ОСОБА_4 грошові кошти в загальній сумі 97952,00 грн. На підтвердження факту отримання відповідачем коштів позивачем було надано оригінали 5 розписок, підписані ОСОБА_4 власноручно, зі встановленням строку повернення позики. За розпискою від 17.12.2015 року позивач надав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 12952,00 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 15 січня 2016 року. За розпискою від 20.01.2016 року позивач надав відповідачу 17000 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 01 серпня 2016 року. За розпискою від 11.02.2016 року позивач надав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 17000 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 01 серпня 2016 року. За розпискою від 21.03.2016 року позивач надав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 17000 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 01 серпня 2016 року. За розпискою від 03.06.2016 року позивач надав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 34000 грн., а відповідач зобов’язався повернути кошти у строк до 01 серпня 2016 року.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1046-1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З огляду на вищезазначені норми цивільного законодавства за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як факт його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Тобто, розписка - це документ, що засвідчує в письмовій формі факт одержання особою у власність, користування чи розпорядження грошей від іншої особи. Крім того, розписка має також містити дату отримання коштів.

Для того, щоб договір позики набрав чинності, необхідне підтвердження одержання позичальником позики.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс 15. В цій постанові зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми та дату отримання коштів.

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, договір позики є укладеним з моменту передання грошей; складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою.

У встановлений розписками строк, відповідач ОСОБА_4 кошти не повернув, його борг перед позивачем складає 97952,00 грн., які і підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що між сторонами не укладався договір позики, розписки про отримання коштів в борг були оформлені з метою приховати інші відносини, що склалися між відповідачем та близьким родичем позивача ОСОБА_5. 09 листопада 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Ванікі було укладено Договір про оформлення взаємних обов’язків сторін при реалізації бізнес – проекту, згідно з умовами якого ОСОБА_5 повинен виплачувати ОСОБА_4 додаткову винагороду в розмірі 17000. Зазначена додаткова винагорода підлягала поверненню у разі, якщо проект не досягне позитивних результатів. У зв’язку з тим, що чинне законодавство не передбачає укладення інвестиційного або аналогічного за змістом договору, сторони прийшли до згоди оформити відносити по виплаті додаткової винагороди, яка має бути повернена при деяких обставинах, шляхом надання ОСОБА_4 розписки про отримання коштів в позику. Можливо заздалегідь передбачаючи конфліктний варіант розвитку подій, ОСОБА_5 запропонував оформити розписки про отримання грошових коштів на свого близького родича ОСОБА_3О.(тещу)

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Жодних доказів, що між сторонами, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а не ОСОБА_4 та ОСОБА_5 існують інші правовідносини щодо реалізації бізнес-проекту, та що кошти відповідач від позивача отримував саме за це, суду не надано.

Відповідно до вимог ст.. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Тому три проценти річних, які нараховуються на суму заборгованості становить 4814,41 грн., інфляційні збитки 24252,32 грн., проценти за користування коштами в порядку ст..1048 ЦК України у розмірі 13897,54 грн., які підлягають до стягнення з відповідача ОСОБА_4

Суд погоджується із розрахунком сум інфляційних витрат, процентів за користування коштами та 3% річних, наданих позивачем.

Оскільки позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 1049,90 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі 1049,90 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 79-81, 83, 89, 263-265, 267 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Ванікі про стягнення боргу-задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 Ванікі, дата народження не відома, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, дата народження не відома, ІПН НОМЕР_2, грошові кошти в сумі 97952,00 грн., 3% річних в сумі 4814,41 грн., інфляційні витрати в сумі 24252,32 грн., проценти за користування коштами у розмірі 13897,54 грн., а всього: 140916,27 грн. (сто сорок тисяч дев’ятсот шістнадцять гривень двадцять сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 Ванікі, дата народження не відома, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, дата народження не відома, ІПН НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1049,90 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ісаков Д. О.