Рішення № 76848417, 30.07.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6854/18

Провадження № 2/369/2791/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.07.2018 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування , –

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року позивач ОСОБА_1 (транспортне) страхове бюро України звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.10.2015 року, о 13 год 30 хв. на вул. Леніна, 84-А, в с. Білогородка, водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом не забезпечив безпеку руху та не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 Після скоєння ДТП ОСОБА_3 самовільно залишив місце пригоди до приїзду працівників ДАІ.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.10.2015 року особою, винною в настанні вищевказаної ДТП, визнано ОСОБА_2 та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_2, був пошкоджений, внаслідок чого його власнику завдано матеріальних збитків.

Станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача не застрахована за Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для визначення матеріального збитку завданого автомобілю НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, Позивач надав відповідне доручення ФОП ОСОБА_5, за послуги якого позивач поніс витрати в розмірі 200 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується рахунком-фактурою № 279 від 03.11.2015 року, Актом виконаних робіт, платіжним дорученням № 279рв від 22.12.2015 року.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля № 9412 від 03.11.2015 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає: 2882 грн. 81 коп.

Зазначена шкода особисто відповідачем потерпілому не відшкодована.

26.10.2015 року потерпілий подав Позивачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

17.12.2015 року потерпілий подав Позивачу заяву про відшкодування шкоди.

Керуючись п.36.1 та п.36.2 ст.36 ЗУ «Про ОСЦПВ» ОСОБА_1 (транспортним) страховим бюро України прийнято рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4.

На підставі Наказу № 2292 від 23.03.2016 року Позивач відшкодував ОСОБА_4 майнову шкоду, в розмірі 2402 грн. 34 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2292рв від 25.03.2016 року.

Судові витрати, які позивач поніс у зв’язку із розглядом справи становлять 1762 грн. 00 коп.

Таким чином у ОСОБА_1 (транспортним) страхового бюро України виникло право зворотної вимоги до винної особи.

Тому позивач просив стягнути з відповідача кошти в розмірі понесених витрат 2402 грн. 34 коп., витрати понесені на проведення дослідження КТЗ та збір документів, у розмірі 200 грн. 00 коп. та судові витрати 1762 грн. 00 коп.

Представник Позивача у позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Письмового відзиву до суду не неправив, причин неявки суду не повідомив.

Суд, перевіривши матеріали справи, та зібранні в ній докази, знаходить, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 19.10.2015 року, о 13 год 30 хв. на вул. Леніна, 84-А, в с. Білогородка, водій ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом не забезпечив безпеку руху та не звернувся за допомогою до інших осіб в результаті чого скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 Після скоєння ДТП ОСОБА_3 самовільно залишив місце пригоди до приїзду працівників ДАІ.

Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.10.2015 року особою, винною в настанні вищевказаної ДТП, визнано ОСОБА_2, та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_2, був пошкоджений, внаслідок чого його власнику завдано матеріальних збитків.

Станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Відповідача не застрахована за Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для визначення матеріального збитку завданого автомобілю НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, Позивач надав відповідне доручення ФОП ОСОБА_5, за послуги якого Позивач поніс витрати в розмірі 200 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується рахунком-фактурою № 279 від 03.11.2015 року, Актом виконаних робіт, платіжним дорученням № 279рв від 22.12.2015 року.

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля № 9412 від 03.11.2015 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає: 2882 грн. 81 коп.

Зазначена шкода особисто Відповідачем потерпілому не відшкодована.

26.10.2015 року потерпілий подав позивачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

17.12.2015 року потерпілий подав позивачу заяву про відшкодування шкоди.

Керуючись п.36.1 та п.36.2 ст.36 ЗУ «Про ОСЦПВ» ОСОБА_1 (транспортним) страховим бюро України прийнято рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_4.

На підставі Наказу № 2292 від 23.03.2016 року Позивач відшкодував ОСОБА_4 майнову шкоду, в розмірі 2402 грн. 34 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2292рв від 25.03.2016 року.

Судові витрати, які позивач поніс у зв’язку із розглядом справи становлять 1762 грн. 00 коп.

Таким чином у ОСОБА_1 (транспортним) страхового бюро України виникло право зворотної вимоги до винної особи.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» - договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з положень ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Враховуючи що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована при використані транспортного засобу, відповідач ОСОБА_2 несе відповідальність за завдані збитки потерпілій сторін під час настання ДТП, а тому в даному випадку вимоги позову є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладає на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 993, 1191, 1194 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, 08114, Київська область, с. Гнатівка, вул. Старожитомирська, буд. 33,) на користь ОСОБА_1 (транспортного) страхового бюро України (Код ЄДРПОУ 21647131, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва МФО 322313, 02002, м. Київ, а/с – 272, Русанівський бульвар, 8) відшкодування витрат в порядку регресу, а саме: витрат пов’язаних із здійсненням регламентної виплати в розмірі 2402 грн. 34 коп., витрат, понесених на проведення дослідження КТЗ та збору документів у розмірі 200 грн. 00 коп., та судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп., а всього 4 364 грн. 34 коп.. (чотири тисячі триста шістдесят чотири гривні тридцять чотири копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Апеляційного суду Київської області або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.