Рішення № 76847673, 27.09.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2018 року м. Рівне №1740/1863/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів" доДубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів", про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на загальну суму 281991,58 грн. за період квітень 2017 року - квітень 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на загальних зборах акціонерів Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" йому стало відомо, що відповідачем надсилаються розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які позивач вважає протиправними та зазначає, що такі порушують його майнові інтереси як акціонера ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів". Крім того зазначив, що спірні розрахунки складені щодо пенсіонерів безвідносно до стажу їх роботи у ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", при цьому відповідачем не надано доказів у підтвердження стажу роботи пенсіонерів та розміру призначеної їм пенсії відповідно, а також оскільки вказані у спірних розрахунках пенсіонери вийшли на пенсію до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Окрім того зауважив, що порядок сплати фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не визначено жодним із законів чи підзаконним нормативно-правовим актом, а Інструкція про порядок сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, не визначає порядок сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, в тому числі відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Зазначив, що органи Пенсійного фонду України надсилають лише подання про здійснення заходів з погашення боргу, а заборгованість підлягає стягненню шляхом виставлення вимог податковими органами. Враховуючи викладене просив суд визнати протиправними та скасувати спірні розрахунки про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Ухвалою суду від 17.07.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні без виклику сторін на 16.08.2018.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву (а.с.64-66), у якому зазначив, що позивач зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам до виповнення їм віку, що передбачений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, тобто до віку, що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до чинного на даний час законодавства. Повідомив, що особи, зазначені у спірних розрахунках, не зверталися до відповідача з вимогою про призначення пенсій за віком на загальних підставах після досягнення ними 55-річного віку, а отже спірних правовідносин між ними та органами Пенсійного фонду з цього приводу не виникало. Вказав, що відповідач згідно з Інструкцією №21-1 сформував та надіслав розрахунки на відшкодування органу Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у встановленому порядку, а тому підстав для задоволення адміністративного позову немає. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів", пояснень щодо позову або відзиву суду не подала, власної позиції по суті спору суду не повідомила.

15.08.2018 позивачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.76).

Ухвалою суду від 04.09.2018 клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін повернуто без розгляду.

Крім того, 16.08.2018 представник позивача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу для подання відповіді на відзив у строк, встановлений судом (а.с.78-79).

Враховуючи, що судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні без виклику сторін, та враховуючи, що ухвалою суду від 04.09.2018 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, суд, відповідно до частини другої статті 167 КАС України, постановив повернути подане клопотання про відкладення розгляду справи без розгляду.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що Дубенським об’єднаним УПФУ Рівненської області сформовано та направлено позивачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на загальну суму 281991,58 грн., зокрема, за квітень 2017 року №68/04 від 06.04.2017 на суму 26 293,32 грн., за травень 2017 року №490/05 від 10.05.2017 на суму 23 457,69 грн., за червень 2017 року №1199/05 від 29.06.2017 на суму 22 299,39 грн., за липень 2017 року №1328/05 від 05.07.2017 на суму 22 060,09 грн., за серпень 2017 №1771/05 від 09.08.2017 на суму 22 667,48 грн., за вересень 2017 року №2055/05 від 06.09.2017 на суму 23 800,71 грн., за листопад 2017 року №2938/05 від 08.11.2017 на суму 25 398,31 грн., за грудень 2017 року №3371/05 від 06.12.2017 на суму 23 796,68 грн., за січень 2018 року №178/05 від 11.01.2018 на суму 23 073,77 грн., за лютий 2018 року №588/05 від 05.02.2018 на суму 25 028,17 грн., за березень 2018 року №1395/05 від 05.03.2018 на суму 23 959,03 грн., за квітень 2018 року №1967/05 від 10.04.2018 на суму 20 156,94 грн. (а.с.8-19).

Вказані розрахунки сформовані та надіслані позивачу на виконання вимог п.6.4 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003.

Не погодившись з правомірністю прийнятих розрахунків, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно вимог пп. 1 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, визначені пунктами 6-10 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та розмірах, визначених зазначеним Законом.

Відповідно до п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Закон № 1058-ІV набрав чинності з 01.01.2004. До цього діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997.

Згідно з абз. 4 п. 1 статті 2 даного Закону, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абз.3 п. 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97-ВР від 26.06.1997, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100 відсотків від об'єкта оподаткування.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, конкретизований в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Інструкція №21-1 на час прийняття оскаржуваних розрахунків та розгляду справи судом є чинною, а відтак посилання позивача на необґрунтованість та протиправність її застосування, на переконання суду є безпідставними.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 1 та 2 п. 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Згідно з п. 6.8. даної Інструкції, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Розмір сум до відшкодування відповідно до п. 6.4 Інструкції на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.7 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Отже, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених згідно з пунктами "а", "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: грошова сума, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам за списками № 1, №2 виробництв, робіт, професій, посад показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, суд не може погодитися з доводами позивача про те, що порядок сплати фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не визначено жодним нормативно-правовим актом України.

Відтак, суд вважає, що обов’язок з повного відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-XII, покладений на підприємство.

Дана позиція підтверджена Верховним Судом України у постановах від 23.04.2013 у справі №21-113а13 та від 08.10.2013 у справі №21-310а13.

Відповідно до вимог п. 6.4 Інструкції, відповідачем було направлено для позивача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, згідно яких визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій особам, вказаним у розрахунках.

Позивач вказує на несвоєчасність направлення відповідачем спірних розрахунків фактичних витрат вказуючи, що така можливість передбачена тільки до 20 січня поточного року, проте суд зазначає, що саме по собі невчасне направлення розрахунків у встановлений строк не свідчить про їх необґрунтованість та не може слугувати підставою для визнання розрахунку неправомірним.

Даний висновок кореспондує позиції, висловленій у рішенні Вищого адміністративного суду України від 28.07.2016 по справі №813/1296/15.

Крім того, пункт 6.4. Інструкції говорить про те, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Тобто, у разі призначення пенсії на пільгових умовах відповідні розрахунки фактичних витрат надсилаються органом Пенсійного фонду протягом місяця з моменту призначення такої пенсії або її перерахунку.

Судом також встановлено, що в строки, визначені п. 6.7. Інструкції, позивач витрати Пенсійному фонду не відшкодовував, посилаючись на те, що Пенсійний фонд порушив вимоги чинного законодавства при їхньому прийнятті, оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував підстав призначення та нарахування пільгових пенсій указаним у розрахунках особам, зокрема, не надав уточнюючих довідок про характер роботи та умови праці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах та протоколів призначення пенсій.

На переконання суду дане твердження позивача є безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначені в спірних розрахунках пенсіонери є колишніми працівниками ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", які набули право на призначення пільгової пенсії відповідно до Списку №1 і яким призначена пільгова пенсія. Вказані обставини встановлені судом у справі № 817/1489/17, яка перебувала у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду. Так, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 у справі № 817/1489/17 в задоволенні адміністративного позову ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправними та скасування розрахунків відмовлено повністю.

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, у поданому суду відзиві на позов представник відповідача зазначив про відсутність спору між вказаними особами у спірних розрахунках та відповідачем щодо підстав призначення та нарахування пільгових пенсій, а такі обставини не є предметом спору у даній справі.

Щодо посилань представника позивача про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті розрахунків через безпідставне збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо пенсіонерів ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів", зазначених у спірних розрахунках та які досягли на час складення спірних розрахунків 55 років, то суд з ними погодитися не може, з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на момент призначення пільгових пенсій вищезазначеним пенсіонерам) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Проте, з 01.10.2011 вступила в силу нова редакція статті 26 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами, внесеними Законом України №3668-VІ від 08.07.2011, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Тобто, жінкам підвищено граничний вік в залежності від дати народження від 55 до 60 років, з настанням якого можливо призначення пенсії за віком.

При виплаті таких пільгових пенсій законодавець збільшив жінкам граничний вік, з настанням якого останні вправі отримати не пільгову пенсію, а пенсію за віком, що має наслідок припинення відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату пільгової пенсії.

На час прийняття вказаних змін до законодавства, особи, зазначені в оскаржуваних розрахунках, не досягли 55 років, і, відповідно, по жодній із них відповідачем не приймались розпорядження про призначення пенсії за віком на загальних підставах після досягнення пенсійного віку. Вказані обставини не спростовані у ході судового розгляду. Крім того, як зазначив відповідач, вказані особи, зазначені у розрахунках, не зверталися до відповідача щодо призначення пенсій за віком після досягнення ними 55-річного віку, що означає відсутність спірних правовідносин з цього приводу.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин суд дійшов висновку, відповідач правомірно визначив у розрахунках фактичних витрат дату досягнення загального пенсійного віку у відповідності до вимог статті 26 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", чинних на час формування спірних розрахунків фактичних витрат.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що оскаржувані позивачем розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій винесені відповідачем правомірно у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки встановлено факт понесення таких витрат відповідачем.

Окрім того, слід зазначити, що ч.1 статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказані положення кореспондуються з нормою ч.3 статті 55 КАС України, відповідно до якої юридична особа, суб’єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Водночас, ч.1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно зі статтею 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Суд враховує, що відповідно до ч.2 статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства", що також закріплено і у п.6.5 Статуту ПрАТ "Дубенський завод гумово-технічних виробів" акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій, проте, з огляду на вищевказані положення законодавства зазначає, що у разі порушення прав, свобод або законних інтересів Приватного акціонерного товариства "Дубенський завод гумово-технічних виробів" таке має право звернутися до суду з відповідним позовом самостійно, оскільки наділене визначеним обсягом адміністративної процесуальної правосуб’єктності, водночас не позбавлене права взяти участь у справі через свого представника, повноваження якого мають бути підтверджені у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, правових підстав для визнання розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на загальну суму 146 963,35 грн. за квітень - вересень 2017 року, протиправними та їх скасування у суду немає і відповідно у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 (01000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство "Дубенський завод гумово-технічних виробів" (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Млинівська, буд. 69, код ЄДРПОУ 02971506), в позові до Дубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Шевченка, буд. 27, код ЄДРПОУ 41250769) про визнання протиправними та скасування розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 вересня 2018 року.

Суддя Махаринець Д.Є.